Ідеального минулого не існує

«Компот із патисонів»

Я давно зауважила наскільки мелодично звучать описи далекого минулого. У запитах до мене, як дослідниці їжі, найчастіше звучать прохання розповісти про уявне далеке минуле, коли існувала справжня традиційна кухня, а рецепт борщу був канонічно правильним. 

Кожного разу я гублюсь і хочу сказати: що ідеального минулого не існує. Для кожного покоління воно своє, і найчастіше ми романтизуємо період про який знаємо зі слів наших бабів дідів, а не батьків. Натомість недалеке минуле, найчастіше сприймається як щось недоречне чи неварте уваги. Погляньте на тенденції в моді, коли недалеке минуле сприймається, як щось ледь не вульгарне.

Час, про який йдеться у збірці есей Ольги Карі, це 1990-ті роки, естетику яких ми сьогодні відчуваємо у моді, стилістиці, музиці. У гастрономії вони теж присутні, зазирніть до кав’ярень, ресторанів чи кафе і там ви побачите – горішки зі згущеним молоком, вафельні торти та медівники. Без цього арсеналу солодощів, важко уявити весілля 1990-х років. Це десерти дітвори, зростання якої припало у цілому на досить похмурі часи. На відміну від сьогодення ні горішків, ні вафельного торта у кафе не було, їх готували дома, пильнуючи за тим як вариться згущене молоко і сподіваючись що 2-4 години на плиті не призведуть до вибуху банки. 

І хоча до всебічного аналізу спадщини кулінарних практик 1990-х років ми лише наближаємось, ця книга дозволить почати цей шлях з приємністю. Серія репортажних замальовок та есеїв Ольги Карі «Компот із патисонів» описують, як на тлі зламу епох і політичних систем зростало ціле покоління, у тому числі й моє. Це не збірка рецептів чи повчальних оповідань, а історія сплетена з контекстів, спогадів, особистого досвіду авторки та спроби розповісти, що значила та чи інша страва у минулому. Смак свят чи рутинних буднів, яким він був у 1990-х та від чого залежав, про що мріяли у той час та зрештою про стосунки з їжею і культурні контексти у яких вона існувала. 

Читаючи книгу, я міркувала про те, що у 1990-х роках ми не знали слова «креативність», але саме воно описує кулінарні викрутаси дорослих які бажали, аби сіра буденність тих років не була так помітна за обіднім столом. Без відчайдушної креативності та винахідливості не обходилось жодне застілля, адже вони перетворювали баклажани на гриби, патисони на ананаси, а 200 г м’яса на обід для родини з 4-х чи більше осіб. 

Прочитання «Компот із патисонів» не лише повернуло мене у дитинство, адже з авторкою ми народились в один рік, а відтак наші гастрономічні досвіди багато в чому подібні, але й черговий раз наштовхнуло на думки про важливість проговорення нашого минулого. Зрештою, якщо вам цікаво дізнатись, як жили та про що мріяли у 1990-х років,  чи чому назва духів «Чорна магія», або страви, такі як фаршировані бублики, «м’ясо по-французьки» чи те ж олів’є викликають багато емоцій, переживань вам просто необхідна ця книга. Адже вона розповідає не лише про наші смаки, але й про ціле покоління з його тривогами, надіями та кулінарними експериментами. 

Олена Брайченко

Дослідниця гастрономічної культури,

Засновниця науково-просвітницького проєкту  їzhakultura 

Ольга Карі. «Компот із патисонів» / — Обкладинка та ілюстрації: Антон Лазутін.  Київ: Комора, 2020, 384 с.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *