Квітневі поети

Квітневі поети

Наталія Бельченко продовжує знайомить читачів Kyiv Daily з польськими поетами. Ми дізнаємося про поетів, які народилися у квітні. І прочитаємо їхні вірші в її перекладі.

Мар’ян Гемар 

Народився 6 квітня 1901 року у Львові, помер 11 лютого 1972 року в Доркінґу.

Монте-Кассіно 1969

Генералові Владиславу Андерсу

 Спитати в кого, як не в тих гробів,
 В яких вони заснули нанівець?
 Ніхто б за них відповісти не смів,
 Ані вірші, ні вождь, ні панотець.
 

 Вони єдині знають справжню суть. 
 І мають право лиш вони ректи,
 Що не могло тоді інакше буть,
 Ніж мертвими на пагорбі лягти.
 

 На цій горі скелястій, саме тут,
 Де знов повзе Сізіфів камінь вниз.
 Але хто встане тут на Божий Суд,
 В Господні очі навпростець дививсь.
 

 І попри креп, попри гарматний дим
 Дорогу цю Він сам призначив їм:
 Бо через Польщу йшла вона у Рим.
 І завжди йде до Польщі через Рим. 

Іван Врецьона 

Народився 7 квітня 1930 року у Винниках.

* * *

 стиглий стручок місяця
 в ніч сипле 
 золотом
 

 прилетять голуби
 зірки мов горох з борозен виберуть
 на світанку
 

 знайденим пером горлиці
 напишу вірш
 як привітання
 сонцю 

Юзеф Вейсенгоф

Народився 8 квітня 1860 року в Коляні, помер 6 липня 1932 року у Варшаві.

Сон

 Сьогодні вві сні на осонні ми всілись – 
 Втомила мандрівка далека.
 З жалем твої очі зрадливі дивились,
 Навколо плоїлася спека.
 

 У ніг твоїх лежачи, плачу блаженно,
 А ти моє пестиш волосся – 
 Без гніву, без ляку в обіймах у мене,
 Бо літо палке розлилося.
 

 Ти кажеш: – Забудь мої зради й гризоту,
 Кохай і дай серцю свободу;
 Обіймів, цілунків моїх насолоду
 Отримаєш ти в нагороду.
 

 – Пробачу, забуду, хоча б за ті миті
 Я мав би життям заплатити –
 А верес так пахне, а в темній блакиті
 Жар дихає й плавиться літо. 

Марта Томашевська

Народилася 10 квітня 1933 року у Варшаві, померла 4 липня 2009 року у Варшаві.

 
 * * *
 Знову ця туга невідомо за ким
 Жодне ім’я на неї не відгукується
 Навіть твоє
 Люди яких я створюю в чиїхось образах
 Хворіють на шизофренію
 Але ж я не хочу бути весь час лікарем
 Або Атласом що без перепочинку
 Підтримує власне небо 

Анна Каменська 

Народилася 12 квітня в Красноставі, померла 10 травня 1986 року у Варшаві.

 Адам і Єва
 

 – Вигнанець я зі шторму та стихії,
 зі зливи, грому, холоду й пожежі.
 – Вигнанка я з досвітньої печери,
 з туману, тиші та гойдання щавлю.  
 

 – Із незнаття, зі сну, з неіснування
 я вигнаний був лезом блискавиці.
 – З солодкої відсутності любові
 зіштовхнуто мене в твої обійми. 

Пьотр Зоммер 

Народився 13 квітня 1948 року в Валбжиху.

Це життя, яке спить
 

 Це життя, яке спить переді мною,
 тримаючи в руці (уві сні)
 якийсь випадковий предмет,
 предмет сновидіння, який я дав йому
 для заспокоєння (протягом) дня
 чи для розваги (немає значення
 що), аби залишило мене в спокої –
 це маленьке життя так пульсує
 всією кров’ю і виштовхує мене
 назовні, видобуваючи собі
 з мене якийсь білий шум,
 біленький, так ніби я маю
 полюбити власну відсутність; 

Данута Вавілов 

Народилася 14 квітня 1942 року в Космодем’янську, померла 29 травня 1999 року у Варшаві.

Ахінея
 

 Полем і лісом
 Несе Ахінею.
 Погляд сердитий
 Під каптуром в неї.
 

 В небі хмаринка
 пливе над землею.
 «От ахінея!» – 
 бурчить Ахінея.
 

 Дірку в мосту
 хтось пропік головнею.
 «От ахінея!» – 
 бурчить Ахінея.
 

 Курка яєчко
 знесла за діжею.
 «Химині кури!» – 
 бурчить Ахінея.
 

 Зникла у горах
 стрімкою стежею.
 Люди говорять:
 «Ото Ахінея!»
 

У цьому році багато згадуватимуть Станіслава Лема – адже гряде 100-ліття з дня його народження. Однак в 2021-му також 120 років із дня народження ще одного львів’янина – поета Мар’яна Гемара, двоюрідного брата Станіслава Лема. Він став автором текстів для понад двох тисяч пісень, але не тільки ліричних: одна з них була сатирою на Гітлера та викликала дипломатичні проблеми у Варшаві. В деяких сатиричних віршах він іронізував над колегами-поетами, навіть Івашкевичу дісталося. Відгукнувся на трагедію в Катині, присвячував вірші Пілсудському, іншим діячам, як-от генералу Андерсу. І був, звичайно, співцем Львова – «Пікардійська терція», зокрема, виконує його пісню «Львів».

Іван Врецьона (псевдонім – Іван Златокудр) став одним з тих, хто виїхав з Радянської України до Вроцлава. Але часто повертався на рідну околицю Львова. Залюбки згадує, як за польських часів «туди приїжджав звіринець, цирк, були гойдалки, за 20 грош показували живу морську сирену», а його батько-тесля приймав замовлення на модні тоді дерев’яні босоніжки. Він пише українською та польською і вважає, що з його поетичного доробку, звертаючи увагу на художню вартість творів, вдалося би скласти збірку з 90 віршів. Тобто по одному віршу на кожний рік життя.

Барон Юзеф Вейсенгоф по материній лінії був з роду Сапег. Народжений на Підляшші, він отримав освіту в Дерптському університеті. В молодості був знаним гулякою та навіть програв у петербурзькому яхт-клубі родовий маєток. Але серйозно зайнявся літературою: оспівував у прозі аристократичні традиції, життя польської шляхти на литовському й білоруському порубіжжі та мисливство. Під час Першої світової перебував у Росії, а вже після 1918 року повернувся до Польщі. Художник Антоній Каменський, автор цього портрета Юзефа Вейсенгофа, написав у свій час також портрет Станіслава Виспянського, проданий згодом на аукціоні за 160 000 злотих.

Марта Томашевська була авторкою кількох десятків книжок для дітей і молоді, хоча писала й для дорослих. Але в польській Вікіпедії можна прочитати також про те, що в 1971 – 1980 роках вона була зареєстрована в Службі Безпеки як тайний співпрацівник та є авторкою численних доносів, зокрема на поетку Анну Каменську, її сина, соціолога Павла Спєвака, перекладача Северина Поллака… Начебто завдяки цьому вона широко видавалася та не мала проблем з довготривалими подорожами Європою, на стипендії від Міністерства культури мешкала у Франції. В світлі цієї інформації зовсім по-іншому сприймається вірш Марти Томашевської. 

Свої перші поезії Анна Каменська написала в 14 років, її юну творчість підтримав Юзеф Чехович. З гімназійних років вона приятелювала з Юлією Гартвіґ. По війні разом з чоловіком – поетом Яном Спєваком – вона багато перекладала з російської та редагувала. Перекладала також з болгарської, білоруської, латинської мови та івриту, з української –  «І виріс я на чужині» Тараса Шевченка. Після смерті чоловіка – заприятелювала з поетом-ксьондзом Яном Твардовським, який присвятив їй свій відомий вірш «Поспішаймо». Анна Каменська вважається однією з найзначніших релігійних поеток в польській літературі. Її навіть назвали пророчицею. 

Пьотр Зоммер понад двадцять років є незмінним головним редактором відомого польського часопису «Література на світі». Він дебютував віршами «Ружевич» і «Кавафіс», тим самим визначаючи напрямки своїх творчих пошуків. Різноманітність його практик засвідчують також псевдоніми: Dyżurny, Dyżurny P.S., Grudka Mróz, Halina Janod, P. Odmiejski; P.S.; (P.S.); Par Sommarkvist; PZ; Skałka Lato. Як перекладач-англіст він широко пропагував творчість поетів Нью-Йоркської школи. Також чимало уваги присвятив виданню поезії Єжи Фіцовського (Пьотр Зоммер вважав своїми вчителями Лесьмяна, Бялошевського та Фіцовського).

Ледь не всі польські поети так чи інакше долучилися до створення літератури для дітей. А мені захотілося перекласти вірш суто дитячої авторки Данути Вавілов. Вона ще у вісім років вирішила, що стане письменницею – і реалізувала цю дитячу мрію! Народилася Данута Вавілов у Росії, писати для дітей почала, народивши доньку, а згодом – і для сина. Вона досконало розуміла почуття гумору та емоції наймолодших, її книжки увійшли до канону дитячої літератури.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *