Володимир Єршихін: «Говорити «несерйозною мовою» про серйозні речі»

Володимир Єршихін

Дівчата з дронами,  Червоні шапочки з вовками, гольфісти та інши ігри на свіжому повітрі — виставка «Довоєнні малюнки» у галереї Art 14

Володимире, у  галереї Art 14 до карантину та війни пройшла ваша іронічна виставка про людину, яка грає.  Потім була пауза.

— Так, була виставка «Відпочинок та розваги» наприкінці 2018 року, а на початку 2020, якраз перед епідемією ковіда в цій галереї я встиг показати проект «Піпл».

Потім почався карантин, а я почав нову серію, яка називалася «Недитячі малюнки».  Називалася вона так тому, що в ній простою, у чомусь схожою на дитячі малюнки мовою розповідалося про цілком дорослі теми того, ковідного часу.  Про самоізоляцію, самотність, а також про те, що їм протистоїть — дружба, любов, сім’я — так звані «вічні» цінності.

Ми з галеристкою Катериною Борисенко, планували відкриття у 2021 році.  Але карантин і хвороби, що тривали, не дозволили це зробити і відкриття довелося перенести на лютий 2022 року. А коли ми вже зробили експозицію та афіші —  почалася війна…

Тобто, виставка була готова?  І залишалась у цих стінах, поки над Києвом літали снаряди та лунала повітряна тривога?

— Виставка була готова, і картини висіли тут усі ці дні, як і зараз.  Так, усе прилітало, було чутно вибухи, гули повітряні тривоги.  Галерея була зачинена і не було жодного бажання навіть думати про мистецтво.

Але минуло чотири місяці, фронт відсунувся, у Києві почали відкриватися театри, концертні зали та галереї.  І ми подумали, чому нам не показати ці роботи.  Так, все змінилося і ці картини залишилися спогадом про те, хоч і не безтурботне, але мирне життя.

Я «переназвав» виставку, ми трохи змінили експозицію і відкрилися. Відкрилися тому що, як на мене, незважаючи на те, що це проект не про війну, він розповідає про те, чим ми жили до 24.02.2022. Навіть обрана форма цієї розповіді нагадує дитячу творчість та мирний час.

І вона умовно примітивна, так?

— Можливо, й так. У цій серії проектів я вибрав таку мову, тому що вона дозволяє мені не тільки бути максимально вільним, а й дає можливість говорити «несерйозною мовою» про серйозні речі, дозволяє просто говорити про складне. Про те, як проводити вільний час, наприклад, або як позбутися набридлих кураторів), про любов і дружбу, про смішне і трагічне.

 Але ж у кураторів пістолет з іншої роботи, з «Віртуального клубу».

— Ну припустимо, може і тут водяні пістолети)

Так-так, ненавидите кураторів?

— Не дуже люблю, так буде точніше:). Але не треба сприймати цю картину буквально. В першу чергу це —  метафора, якою я виразив свое відношення до сучасного  інституту кураторства

Повторюся, всі теми цієї виставки із довоєнного життя, і саме цим вони здаються мені цінними.  Це виставка- спогад про довоєнне минуле. А зараз життя суспільства стало іншим, змінилися й ми, іншим стало мистецтво.  Я  не зміг би нічого подібного зараз написати.

 І ось таких гольфістів?

 –Так. Тому я просто зараз провожу кордон, як би залишаю це (змах рукою на роботи) за рамками цієї дати, 24 лютого 2022 року. Все, що ви бачите – залишилось у тому житті…  Ми профіксували це назвою, тим, що це “довоєнні малюнки” довоєнного мистецтва.

Яким воно буде після війни, я поки не знаю Адже після всіх війн мистецтво змінюється.  А цю війну багато хто називає світовою, тому мистецтво зміниться не лише в Україні, але, можливо, й у світі.

Довоєнна виставка-спогад, чудовий альбом: так було, ми так жили, давайте подивимося, як.  Це ми — ми інші, і куратори щасливі, і гольфісти гарні.

 — Саме так. Яким буде майбутнє, я не знаю. Не впевнений, що я так писатиму, чи писатиму взагалі… Тому ми вирішили, що галерея  відкриється попри все, і виставка буде короткою, два тижні. Виставка, як спогад за тим, чого вже не повернеш.

Весь авторський гонорар від продажів картин буде переданий у фонд «Повернись живим».

 Який триптих чудовий!

—  Цей триптих називається «Три варіанти Червоної Шапочки та Сірий вовк».  Оскільки Червоних Шапочок три, Вовка теж три, кожен може вибрати, кого захоче.  Один вовк висить, інші лежать як запасні варіанти.  Ось цей, основний, маленький поки що – по експозиції нам здалося, що він підійде найкраще.

 Між «Сімейним портретом» та «Червоними Шапочками» – портрет?

— Це невдалий автопортрет)

А ось це – серія дівчат із дронами. Це зараз у нас чоловіки з дронами, але в мене тут все – дівчата, у кожної свій  дрон.)  З одного боку, вони схожі на всім відомі постаті Малевича, з іншого боку, цілком сучасні.  Тема дронів у колишньому мирному житті теж була дуже актуальна, щоправда, у дрони грали переважно чоловіки.  Тому я вирішив зробити навпаки – мені здалося це цікавим.

 Активний відпочинок на відкритому повітрі.

— Так.  Активне і мирне життя…

Володимир Єршихін

Ми з вами зараз у військовому Києві, але виставка про мирний час все одно не виглядає абсолютно безтурботною та щасливою.

—  Коли я її дороблював, подивився і подумав: ну, весело, якось раніше я міг дивитися на речі, зараз абсолютно так не виходить. Та абсолютно безтурботною виставка і не може бути зараз, адже мистецтво це відображення нашого життя.

 Ви будуєте плани після війни?

—  Ні. Поки що — дожити до нашої перемоги, а потім всі плани.

Спілкувалася Віка Федоріна

  • Де: Михайлівський провулок, 14
  • Коли: середа – субота; 13:00 – 19:00
Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.