15 лютого у столичному 32JazzClub відбудеться благодійний концерт на підтримку 32-ї окремої механізованої бригади. Зібрані кошти підуть на купівлю спорядження для снайперів цього з’єднання, що зараз героїчно боронить нашу землю під Куп’янськом на Харківщині. 

Символічно, що головною зіркою на сцені цього вечора стане харків’янка Марініта (Марина Захарова) – співачка, піаністка та композиторка, що віртуозно володіє вокально-фортепіанною технікою, має барвисту етнічну манеру співу із витонченою орієнтальною мелізматикою. 

Етноджаз, що звучатиме 15 лютого за адресою Воздвиженська, 32 – це вишуканий букет культур різних народів: українців, євреїв, киримли, ромів, азербайджанців, в якому кожна квітка унікальна, а в поєднанні неповторний витвір мистецтва.

Проєкт Марини Захарової зібрав музикантів, кожен з яких репрезентує декілька культурних традицій. Євген Седько – гітарист у стилі фламенко, мультиінструменталіст, автор численних композицій та аранжувань музики народів світу; Шевкет Зморка – кримськотатарський акордеоніст, який грає традиційну музику свого народу, а також поєднує її з джазом, роком та іншими стилями.

— 15 лютого буде першим вечором зборів для конкретної бригади ЗСУ, який ініціював наш клуб. Сподіваюся, що це стане не разовою акцією, а переросте у переможну серію, – каже Дмитро Савків, директор 32JazzClub / Old Fashioned Bar.

Розмовляємо про історію, концепцію закладу на Воздвиженці, волонтерську історію Джаз-клубу 32. 

— Заклад за адресою вулиця Воздвижинська, 32 був відкритий у березні 2015 року. Називався «Vozdvizhenka Arts House», – розповідає Дмитро. – Це був проєкт, спрямований на розвиток в Україні сучасного художнього мистецтва, але потроху почали й різноманітні концерти проводити у себе. Отак повільно відбувалася трансформація від галереї до музичного майданчика. Першим днем офіційної роботи «Джаз-клубу 32» вважаємо 1 грудня 2017-го. Тоді в наших стінах пройшов міжнародний фестиваль «Jazz Bez», приймали який і в наступні роки. Співзасновник фестивалю Маркіян Іващишин (громадський, політичний і культурний діяч, підприємець, один з керівників Революції на граніті 1990 року. – Прим авт.) вплинув на рішення власника клубу відкрити саме джазовий заклад. 

За якою музикою меломани можуть завітати до вас? 

— Можуть почути соул, фанк, блюз, іноді навіть кантрі та інші жанри кореневої музики.  Це, наприклад, у всій своїй широкій палітрі американський фолк, що став основою джазу і блюзу. Взагалі багатьом навколоджазовим напрямкам приділяємо увагу. На нашій сцені є завжди можливість виступити молоді, дитячим школам і не принципово джазовим. Хоча основний напрямок закладу – саме джаз. Це головний концепт, від якого не відступаємо.

З одного боку, джаз – це не та музика, якої чекаєш від Центральної Європи, але за роки роботи нашого закладу ми зрозуміли, що для багатьох українців це не просто музика, а й можливість постійно вдосконалюватися. Багато хто з наших теперішніх постійних відвідувачів прийшли колись на джаз вперше, а тепер він займає важливе місце в їхньому житті. Відчули це особливо, коли у квітні 2022-го поновили роботу після початку Повномасштабного вторгнення. Наприклад, є люди, які щотижня спеціально приїздять до нас з Харкова, й вони джазову сцену України, музикантів знають, напевно, краще за мене.

Завдяки партнерам у нас є така цікава особливість, як тематичні вечори. 

Наприклад, скандинавського джазу. Одна шведська мисткиня створила картину – полотно продали на аукціоні, а гроші пішли до Благодійного фонду, з якого ми підтримуємо наших музикантів. Того вечора вони грали твори дуже сильної шведської композиторської школи. В таких заходах нам майже завжди допомагає квартет Костянтина Іоненка. Він фантастичний контрабасист, людина, на яку завжди можна покластися. 

За шість років роботи клубу ми зрозуміли, що загальний портрет нашого відвідувача дуже різноманітний. Але, передусім, це люди, які знаються на музиці й приходять на конкретні стилі чи композиції. 

Є ті, хто просто вважають джаз частиною, так би мовити, високої культури. Для них похід у наш заклад прирівнюється до відвідин оперної чи театральної прем’єри. Тобто серед публіки у нас повне різнобарв’я. Це люди абсолютно різного віку й достатку.

За шість років відчувається, що аудиторія справді звикла до джазу і переконалася у тому, що ця музика їй подобається. Можна сказати навіть, що середній відвідувач став точно краще розбиратися в джазі. 

Ви не єдине місце в Києві, де звучить джаз, але…

— Ми стали першою організацією за межами США, яка отримала грант від Jazz Foundation of America, спрямований на підтримку молодих українських джазових музикантів і ветеранів нашої сцени. Це і було однією з головних складових нашої мети – дати шанс джазменам продовжувати жити і розвиватися саме на батьківщині.

Джаз – символ свободи, бо історично це передусім музика темношкірих американців, які звільнилися від рабства. Сполучені Штати пишаються, що їхнє національне культурне надбання стало таким важливим явищем у багатьох куточках світу. І нам, українцям, дуже важливо відчувати солідарність вільного світу у боротьбі з російською агресією і, звичайно, підтримку нашої культури у такі важкі часи.

У столиці, звичайно, були і є заклади, де звучить джаз. Наприклад, Дім освіти і культури «Майстер Клас», який, на жаль, закрився напередодні пандемії. Але місцем, яке позиціонує себе як клуб джазового розвитку, «32» став першим. Наразі це ядро українського джазу. Бо організовувати сталі виступи, зокрема й зарубіжних гостей, це не ноу-хау, але нині такого в Україні дуже мало. В тому ж Харкові подібні заходи, зі зрозумілих причин, зараз просто не можливі. 

Які музиканти можуть завдячувати клубу 32 у початку свого творчого шляху?

— Можна сказати, що наше найбільше надбання гітарист Михайло Менделенко (володар гран-прі на міжнародному конкурсі «International Jazz Bridge 2021»; грає музику в стилях Bebop, swing, hardbop, postbop, original music, contemporary jazz music) не лише завдяки «32» отримав славу, але у нас виступав багато і завжди збирав повні зали. Також можна згадати одну з найкращих джазових співачок України Дарину Гаврик. Із зірок, які з’явились на небосхилі за останній час, часті гості нашої сцени трубачі Денніс Аду та Яків Цветинській, співачки Уляна Голіней, Ольга Лукачева, піаніст Олександр Малишев група «Дао Парк». Випустили live-альбом провідного тенор-саксофоніста України Віктора Павелка.

Сучасна візитівка українського джазу це який напрямок?

— Важко виокремити щось одне. Більшість виконавців, які виступають у нашому клубі, виконують свою авторську музику. А це може бути і класичний джаз, і джаз, інспірований класиками 1950-х–60-х. Артисти, запрошенні через литовських, польських партнерів, демонструють щось накшталт авангардного або фрі джазу. Вкраплення етно-  часто можна зустріти у вітчизняних виконавців. Наші джазмени активно відстежують загальноєвропейські тенденції, де поруч із уже згаданим альтернативним джазом з вкрапленням фанку, соулу на першому місці, за часом звучання, залишається музика із 1950-х-60-х або мейнстрім сучасного акустичного джазу. 

Повна назва вашого закладу – 32JazzClub / Old Fashioned Bar.

— Ще коли ми починали як галерея сучасного мистецтва, то зробили ставку на бар з авторською коктейльною картою. Це відіграло не останню роль у розвитку нашого закладу, який у Києві у багатьох уже асоціюється з культурою споживання доброго алкоголю.

І взагалі, що краще за наповнений імпровізацією джаз може поєднуватися з творчим підходом наших барменів у створенні авторських коктейлів? Єдиною людиною, яка в нас працює від самого заснування закладу, є поважна серед барменів України особа – Юрій Мельниченко. Він, як ніхто, вміє смачно і фахово імпровізувати з інгредієнтами. Коктейль, який би репрезентував наш заклад, – вочевидь, «Оld Fashion». Це така, можна сказати, міжнародна класика – бурбон, біттер, цукор, твісти, а далі йдуть імпровізації.

Кухня з’явилася у «Джаз-клубі 32» лише в червні 2020-го. Тобто відносно нещодавно для нашого закладу. Але вже встигла завоювати фанатів серед наших відвідувачів. Шеф-кухар підходить з душею і до меню, і до щоденного приготування страв. 

Як почалася ваша волонтерська історія, як виникла ідея допомогти саме 32-й бригаді? 

— Благодійні концерти у співпраці з волонтерами ми почали організовувати з самого початку повномасштабного вторгнення. Щомісяця донатимо певний відсоток на різні Благодійні фонди, або напряму на ЗСУ чи підтримку шпиталів. Точково збирали кошти для родича-військового нашого співробітника.

Що далі, то, мені здається, складніше через економічний стан робити регулярні збори. Вирішили започаткувати серію заходів для цілеспрямованої підтримки вже окреслених підрозділів. «Джаз-клуб 32» не випадково обрав саме 32-гу бригаду. Нашій аудиторії буде особливо приємно долучитися до допомоги воїнам, з якими буде асоціюватися улюблений заклад. Про 32 ОМБр небагато інформації в мережі, бо бригаді лише рік. Але те, що свій бойовий шлях почала і продовжує під Куп’янськом, було додатковим аргументом, бо «Джаз-клуб 32» з Харківщиною пов’язують давні стосунки.

Крім коштів, виручених за вхідні квитки, будемо розповсюджувати серед гостей qr-коди- посилання на банку. Якщо не назбираємо необхідну суму, то заклад все одно має на меті перекрити нестачу. Допомагає нам Благодійний фонд «Людина і право» – його заснував правозахисник, журналіст, джазовий продюсер Борис Захаров. 

Від «Джаз-клубу 32» і себе особисто що б хотіли побажати воїнам 32-ї бригади й усім, хто зараз на передовій?

— Подякувати передусім, бо завдяки тим, хто зараз на передовій, у нас є можливість попри всі загрози працювати, займатися музикою. Ну і, звичайно, побажати наснаги та найшвидшого повернення додому – живими і неушкодженими. 

Текст: Іван Столярчук

• Що:  Марініта (Марина Захарова) – вокал, фортепіано; Євген Седько – гітара, мандоліна, перкусія; Шевкет Зморка – акордеон – благодійний концерт на підтримку 32 ОМБр
• Коли: 15 лютого, четвер, 19.00
• Де: 32JazzClub / Old Fashioned Bar, вул Воздвиженська, 32