У Київському академічному театрі драми і комедії зіграли прем’єру «Одісею, повертайся додому» білоруського режисера Євгена Корняга, який в минулому році випустив на цій же сцені «VINO». Вишукана глянцева картинка, суміш різних видів театрів, стильний мінімалізм у поєднанні з жвавою фантазією – незміні складові режисерського стилю і запорука касового успіху.
Цього року на театральній мапі з’явилося кілька вистав і проектів за участі драматургії і сценаристки Марини Смілянець. І всі вони абсолютно різні за змістом і формою. Наприклад, «Говорить Софія», «Інші», «Еклери на мільйон», «Моменти». Паралельно у театрах активно йдуть вистави за її пєсами, у яких персонажі такі ж самі, як ми або наші знайомі, стикаються з притаманними нашій реальності речами. Тобто, її тексти в першу чергу — про людей, їхній світ цінностей, які часто-густо десь губляться посеред сучасними спокусами. Ми зустрілися з Мариною у Театрі на Михайлівській, де вистави за її пєсами збирають аншлаги.
У Молодому театрі повний зал. Починається вистава «Ін’єкція безсмертя». На сцені з’являється Лілія Ребрик. Глядачі з перших рядів починають знімати ії на телефон. Актриса це одразу ж це помічає: забирає телефон, робить селфі з глядачами і зникає за кулісами. Така красномовна ілюстрація до українських шоу-реалій відбулася на одному з премєрних показів.
Десь посеред ісландських гір Марія та Інвар зайняті фермерським побутом і охоплені тишею: вони злагоджено працюють, майже не розмовляють: «Може, колись винайдуть машину часу», — «або вже винайшли».
