26 жовтня у програмі Spiegel im Spiegel / «Дзеркало в дзеркалі» Київського камерного оркестру під орудою диригентки Наталії Пономарчук прозвучать твори Баха, Бетховена, Арво Пярта, Петеріса Васкса.

«Дзеркало в дзеркалі» – мінімалістичний твір Арво Пярта, що дав назву концерту, побудований на повторюваних фразах фортепіано, на які нашаровуються протягнуті мелодії скрипки, немов у тому ж дзеркалі відбивається безкінечну кількість разів той самий предмет, множачи химерні візерунки. Скрипковий концерт «Далеке світло» Васкса – сповнений романтичного модусу і поривань до недосяжного і прекрасного, що підкреслюється схвильованими мелодіями скрипки. Написаний для бранденбурзького володаря Крістіана Людвіга цикл концертів Баха – карбує рівень майстерності композитора. Третій концерт складається з трьох частин, причому середня повільна частина утворена одним тактом, який слугує своєрідною поверхнею, від якої відбивається початкова жвава частина у полум’яному фіналі. А фрагмент П’ятнадцятого квартету Бетховена потому повертає до спокійно-просвітленого модусу початку концерту – Spiegel im Spiegel.

Наталія Пономарчук розповіла про свої рефлексії, чуття і відчуття творів:

Останній твір, який ми з камерним оркестром заграли напередодні повномасштабного вторгнення був саме скрипковий концерт Петеріса Васкса «Далеке світло». Я пам’ятаю шалену напругу, яка була присутня в останні місяці перед повномасштабною війною… В той час мені було необхідно говорити про надію, про далеке світло, яке стверджує можливість побудови кращого, «більш ідеального світу», за висловлюванням Петеріса. Це була надія, що світ не зірветься у прірву, була необхідність молитися і говорити через музику про випробування, які очікують всіх нас.

З тих пір минуло майже три роки. Ми знаємо, що принесли ці роки і як вони змінили нас… Тож, я хотіла повернутися до музики «Далекого світу» уже з сьогоднішнього горизонту. Вслухатися, відчути, поговорити про найважливіші речі, вже маючи новий досвід.

Петеріс сказав: «З моєї точки зору, кожний чесний композитор шукає вихід із кризи свого часу. До ствердження (affirmation), до віри. Він показує, як людство може подолати цю жагу до самознищення. Якщо я зможу знайти вихід, причину для надії, тоді я запропоную це як свою справу». «Сьогодні більшість людей не мають віри, любові й ідеалів. Духовний вимір втрачено. Мій намір – надати живлення душі, і це те, що я сповідую у своїй творчості».

Надія на майбутнє – це «Далекий світ» у заголовку для  скрипкового концерту Петеріса Васкса, кращий світ в далечині, замислений, але ще не проявлений.

Мільярди тонких невидимих струн поєднують творчість Петеріса Васкса та Арво  Пярта. І якщо йти від висловлення Петеріса, що його музика народжується з тиші та, по суті, являє собою гімн, то, якщо спробувати прислухатися до тиші, в ній можна знайти початок довершеної вічної мелодії Арво Пярта.

Мені здалося, що найкращим епіграфом концерту може бути тільки музика Арво Пярта: «Кожна фраза дихає самостійно. Її внутрішній біль та згасання цього болю, невід’ємно зв’язані та утворюють дихання. В паузах треба навчитись слухати тишу, зуміти відчути вібрацію кожного звуку, його продовження, перехід в іншій звук, вагу цього кроку… Не можна  поспішати. Треба зважувати кожний крок від одної ноти – до іншої  на нотному папері. Треба, щоб наступний крок був здійснений тільки після того, як ти пропустив усі звуки через своє «чистилище». Тоді звук, який пережив до кінця усі випробування, буде істинним».

Чи існує час у вічній царині духу? Мені здається, навряд.Тож, у другій частині концерту – про радість буття, про вічну й непорушну гармонію світу сповіщає Бранденбурзький концерт No.3 Йоганна  Себастьяна Баха.

Можливо, що саме в цьому концерті Бах втілив уявлення про загальну гармонію, досконалим зразком якої є «музика сфер». Концерт написаний для трьох груп струнних інструментів: скрипок, альтів й віолончелей. В кожній групі по три музиканти. Схоже на дев’ять муз із давньогрецької міфології. Європейське мистецтво Відродження й раннього Нового часу мало звичку упізнавати себе в дзеркалі легендарних древньогрецьких часів.

Я хотіла завершити концерт Мolto Adagio, третьою частиною зі Струнного квартету № 15 Людвіга ван Бетховена. В партитурі ця частина має підзаголовок «Пісня подяки Творцю від видужуючого; у лідійському ладі». Головна тема Molto Adagio нагадує хорали  Палестрини, композитора, який творив у 16 сторіччі. Бетховен також використовує один із найстародавніших ладів – лідійський. Це музика є містичним прозрінням Генія, роздумами про людину й всесвіт, своєрідним посланням  до людства від серця, яке страждало й перемогло.

Бетховен дивиться на все просвітленими очима, його почуття охоплює світ, випромінюючи загальнолюдську любов…»

Програма:
Арво Пярт. «Дзеркало в Дзеркалі» для скрипки і фортепіано (1978)

Петеріс Васкс. Концерт «Далеке світло» для скрипки з оркестром (1996–1997)

Йоганн Себастіан Бах. Бранденбурзький концерт № 3 G–Dur, BWV 1048 (1721)
Людвиг ван Бетховен. Мolto Adagio зі Струнного квартету № 15 «Священна пісня подяки» a–moll, op. 132 (1825)

Київський камерний оркестр. Солісти: Юрій Стьопін, Марко Комонько, скрипка та Максим Шадько, фортепіано.

Квитки тут.