12 жовтня розпочнеться Фестиваль Левка Колодуба. Вісім симфоній, сім столичних оркестрів, шість фестивальних днів, три концертні зали. Фестиваль-марафон, найповніша презентація симфонічної та камерної музики майстра української академічної музики.
Тематика творів Левка Колодуба є надзвичайно широкою – це і шевченкіана, і українське бароко, і чорнобильська трагедія, і сталінські репресії – симфонізму Колодуба властива не лише майстерність, але й громадянський пафос. Саме тому презентація творчості композитора пов’язана в першу чергу з симфонічним доробком. Загалом протягом фестивалю буде виконано 40 творів класика.
В рамках фестивалю запланована презентація нового нотного видання – а саме, П’яти симфонічних сюїт «Українські танці» – надрукованого видавництвом «Музична Україна». Оскільки за останні роки в Україні через припинення державних програм не було видано жодної партитури для симфонічного оркестру, ця подія є надважливою.
Музиканти про Левка Колодуба
Антон Муха – композитор, музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор:
Хочеться підкреслити багатогранність та цілісність творчої натури митця. Соковита й виразна емоційно-смислова палітра творчості композитора позначена розмаїттям барв і настроїв– тріумф і стравждання, епічна сила і драматична наснага, світла лірика і дотепний гумор, наївна довірливість та їдка іронія. Він… вільно володіє багатим арсеналом музично-виражальних засобів – від надбань світової і вітчизняної класики, органічно засвоєних традицій харківської школи С. Богатирьова до найсучасніших авангардних пошуків і знахідок. При всьому тому тут відчутна єдина, чітко виражена й непохитна власна позиція й вольове авторське «Я». Він пише так, як вважає необхідним для себе, відповідно до своїх світоглядних уявлень, а не так, як диктує мінлива мистецька мода.
Вірко Балей (США) – композитор, лауреат Національної премії ім.. Т. Шевченка:
Композитор…. поступово асимілював багато із сучасних новацій у природний неокласичний або неоромантичний стиль (у самому широкому розумінні цього слова).
Леся Дичко – композитор, народна артистка України:
Левко – видатний симфоніст, якого характеризує глибина думки, рельєфно окреслена драматургія, вдала інтерпретація фольклору з рідної Чернігівщини.
Іван Гамкало – диригент, народний артист України:
Левка Колодуба я вперше пізнав ще у 1960 році, коли з’явилася його перша «Карпатська рапсодія». Я багато диригував її у Києві, Донецьку, і навіть в Саратові, де вона пройшла тріумфально. Увесь час слідкував за його творчістю. Потім я з державним оркестром підняв його на той час призабуту другу симфонію «Шевченківські образи» – така монументальна й водночас конкретна, оперна музика, написана з величезним розмахом, в дусі графіки Касіяна, теж мала надзвичайний успіх. Остання наша робота – опера «Поет» на сцені Національної філармонії (на жаль у концертному виконанні), яку поставив мій син – режисер Микола Гамкало з Державним духовим оркестром. Оркестровка виявилась настільки вдалою, що можна було подумати, що грає повний симфонічний оркестр.
Ігор Щербаков – композитор, народний артист України:
Левко Колодуб був першим у Києві живим композитором, якого я побачив, приїхавши на консультацію до консерваторії в 1974 році. Він одразу заімпонував мені своєю інтелігентністю, обізнаністю (тоді ми обговорювали оперу «Воццек» А. Берґа). А згодом ми осягнули його величезну майстерність як композитора симфонічного, оперного, який пройшов визначний шлях разом із численними учнями.
Володимир Рожок – музикознавець, академік Національної академії мистецтв України:
Левко Миколайович – унікальне явище в нашій вітчизняній культурі, який все своє творче життя натхненно працював на ниві музичного просвітництва, розробляв різні жанри, причому робив це надзвичайно майстерно. Недарма ж він увінчаний високими званнями й нагородами.
Алла Загайкевич — український композитор, куратор міжнародних проектів електроакустичної музики про Фестиваль Колодуба:
Рідкісна нагода послухати насправді підкреслено колористичне оркестрове звучання. Оркестр як яскраву палітру фарб, фактур і звукових візерунків. Саме завдяки живому інтересу Левка Колодуба до тембрального багатства музики в 1997 р. в Київській консерваторії з’явилася Студія електроакустичної музики та кафедра музично-інформаційних технологій. Несподівано? Але так природньо для справжніх Музикантів.
(Джерело: Ірина Сікорська, музикознавиця)
Левко Колодуб про оркестрову музику:
… Більше за все люблю симфонію. Всі вони різні, і за змістом, і за виражальними засобами.
Колись Богодар Которович попросив мене написати концерт для скрипки, я досить довго боявся – сумнівався, адже для скрипки стільки вже написано, що ще можна створити незвичного. Але ризикнув, і Которович зіграв блискуче, прем’єра сталася у Мюнхені. Коли в поле мого зору потрапив його брат Олег, теж чудовий скрипаль (тоді концертмейстер державного оркестру), я запитав Богодара: «А якщо я напишу концерт для двох скрипок, зіграєш з Олегом?» – «Давай, пиши». Річ в тому, що для однієї скрипки писати дуже складно – треба її протиставити оркестру, це певне змагання. А я зробив змагання двох скрипалів, на концерті поставив не поруч, а розвів по різні боки від диригента, вийшли два колоритні самодостатні образи – через конфронтацію і злиття, через ставлення одне до одного і до оркестру.
В оркестровій симфонічній музиці найголовніше – розвиток думки й узагальнення емоційних станів людей. Це геніально довели в свій час славетні мангеймці, віденські класики – Гайдн, Моцарт, Бетховен. Схематично це виглядає так: головна тема і побічна, потім – розробка: підтвердження думок, іноді якась нова думка, врешті – висновок. Вражають досягнення романтизму (Вебер, Шуберт, Берліоз, Вагнер, Брамс, Малер, Ріхард Штраус, Петро Чайковський, Олександр Бородін, Олександр Глазунов, Олександр Скрябін і багато ін.): музика уже доросла до чисто діалектичної субстанції, яка розвивається по своїх законах. Грамотна людина одразу чує, що з чого починається і куди приходить, які є відгалуження і повернення до теми. Найкраще це проявляється у симфоніях, або в такій вдалій формі, яку Чайковський назвав “увертюра-фантазія”. У другій половині XX-го сторіччя був період, коли багато писали симфонічних поем. Іноді вони були великі. З обсягами, до речі, теж відбулися певні метаморфози. Нині про симфонію, яка лунає 20-25 хвилин, кажуть, що її важко слухати. А у XIX-ому столітті симфонії звучали іноді годину. Та нині так пишуть, що скоро помічаєш: а розвитку-то немає, думка стоїть на місті, або бовтається туди-сюди. Тому публіка сидить і думає: «Коли ж це закінчиться?»
Розвиток музичної думки (теми) – найголовніше в симфонічній музиці. Найкращі увертюри узагальнюють усі кардинальні ідеї твору, згадаймо, наприклад, увертюри Берліоза, Чайковського, увертюри до опер «Руслан і Людмила» Глінки, «Проданої нареченої» Сметани, або «Святкову увертюру» Шостаковича, яка була дуже популярною, на всіх святах підносила дух.
Я, звісно, підтримую і розвиваю традиції своїх попередників.
Багато пишу музики для духового оркестру, бо він надзвичайно емоційно впливає на публіку, після хорошого концерту настрій у людини на кілька днів піднімається. У свій час на вулицях часто з’являлись духові оркестри (зазвичай військові), діти одразу кидали свої справи і бігли за ними, бо вони випромінювали потужну позитивну енергію.
(Джерело: інтерв’ю Левка Колодуба Володимиру Коскіну)
Коли: з 12 по 17 жовтня
Хто: Сім оркестрів – Національний симфонічний оркестр, Kyiv Symphony Orchestra, «Київська камерата», Симфонічний оркестр Київської опери, Національний духовий оркестр, Симфонічний та Камерний оркестри Національної музичної академії.
FB-сторінка фестивалю
Концерти у Будинку звукозапису Українського радіо (вул. Первомайського, 5в; початок усіх концертів о 19:00).
- 12 жовтня – Національний симфонічний оркестр
- 13 жовтня – Оркестр Київської опери
- 14 жовтня – «Київська камерата»
- 16 жовтня – Національний духовий оркестр
- 17 жовтня – Kyiv Symphony Orchestra
Концерти у Національній музичній академії (Городецького, 1/3)
- 13 жовтня. 16:00 – Камерний оркестр Музичної академії
- 15 жовтня. 16:00 – Концерт кафедри дерев’яних духових
- 15 жовтня. 19:00 – Симфонічний оркестр Музичної академії
