Наприкінці року відбувся фінісаж виставки Бориса Айзенберга, директора кращого на Одещині розплідника рослин, художника та фотографа, який загинув на фронті, рятуючи побратима. Там, на фронті Борис Айзенберг продовжував фіксувати красу світу, і його рисунки та фотографії рослин гарячої зони експонувалися на виставці в Одеському Художньому музеї.
Парадоксальним чином останні два роки сучасне мистецтво переживає підйом, хоча б тому, що, оскільки музеї перестали виконувати свою офіційну функцію зберігання, а стали використовуватися як галереї, як виставкові зали, вони, завдяки своєму статусу перетворились на провідників сучасного, актуального мистецтва. У той же час галереї, які продовжують функціонувати саме як галереї, нікуди не поділися і також продовжують працювати. Додаймо той шок, то занурення в жахливі реалії війни, який перевернув творчість багатьох художників, зробив його по-справжньому актуальним, по-справжньому важливим і значущим, зробив його лінзою, що висвічує всі жахи війни, всю мужність захисників, усю жорстку матерію війни. Інакше кажучи, мистецтво зараз значить дуже багато, набагато більше, ніж воно означало до війни. Воно нарешті знайшло своє місце. Про це, і багато чого іншого з Кирилом Ліпатовим.
