«Український код» – поняття широке і, сказати б, універсальне. Складно піддаючись вербальній розшифровці, воно, водночас, ніби само собою зрозуміле, зрозуміле par excellence… 

Так це чи ні, а під такою назвою Національний президентський оркестр під орудою диригента Максима Гусака 26 вересня представить у Національній філармоній України прекрасну концертну програму маловідомої української музики. Прозвучать Перша симфонія Михайла Вербицького й перекладений для оркестру фортепіанний цикл етюдів Віктора Косенка.

На відміну від Косенка, Михайло Вербицький (1815 – 1870) в уявленнях переважної більшості українців напевно залишається «автором одного твору» – музики до державного гімну України. Відомо, що патріотична пісня «Ще не вмерла Україна», створена в 1860-ті роки на слова етнографа й фольклориста Павла Чубинського, набула статусу державного гімну у 1917 – 1920 роки за часів УНР, тобто задовго після смерті Вербицького. За життя композитора цей твір уперше прозвучав як солоспів у супроводі гітари на зібраннях української громади у Перемишлі. Виконував автор.     

На жаль, поза цим контекстом на сьогоднішній день у відкритих джерелах є дуже мало інформації про Михайла Вербицького як композитора, хормейстера й греко-католицького священника. 

Цікаво, що саме статус отця УГКЦ в історичній перспективі зіграв із Вербицьким злий жарт. Після Львівського псевдособору 1946 року Українська греко-католицька церква була визнана совєцькими ідеологами ворожою, водночас, піддано забуттю ледь не всіх греко-католицьких священнослужителів. 

Хвиля зацікавлення постаттю й творчістю Вербицького пов’язана щойно із відзначенням 200-річчя від дня його народження 2015 року. Виконання творів митця відбулися у Львові, Хмельницькому, Києві та інших українських містах. Тоді ж світ побачили партитури  симфоній композитора (чернівецьке видавництво «Букрек»). Вагома подія відбулася 2018-го: за підтримки Українського культурного фонду було видано подвійний аудіоальбом із записом симфоній, полонезів і сюїт Михайла Вербицького (виконував симфонічний оркестр Чернівецької обласної філармонії під орудою диригента Йосипа Созанського), а також супровідну книгу-монографію музикознавиці Лілії Назар-Шевчук. 

Тож Вербицький постає як автор не лише духовної музики (у храмах УГКЦ і досі виконують частини його Літургії та інші церковні композиції), але й світських вокально-хорових творів, ансамблів та солоспівів, музики до понад двох десятків театральних вистав, а також 10 (!) симфоній. 

Перейнявши естафету популяризації творчості Вербицького, Національний президентський оркестр виконає романтичну Першу симфонію, датовану 1849 роком. Твір зберігає типові класичні риси (є тут щось від Гайдна та Моцарта), та водночас є доволі самобутнім. Тоді як фольклорна основа, характерні українські народно-пісенні інтонації й танцювальні ритми, мабуть, і вказують на той «український код», про який ідеться організаторам концерту. 

Ще один твір програми – 11 етюдів у формі старовинних танців (у перекладенні для симфонічного оркестру Леоніда Бильчинського) українського композитора-модерніста Віктора Косенка (1896 – 1938). Гірка іронія долі митця у його прикрій, штучно створеній репутації «композитора-епігона». У пострадянській свідомості образ Косенка майже повністю позбавлений самобутності, музикант постає ледь не сліпим послідовником російських композиторів, хоч це не так. Сучасні дослідження, виконання творів Косенка по-новому відкривають цього талановитого й тонкого композитора, чи не найпослідовнішого представника так званого неокласичного напрямку в українській музиці. «11 етюдів», створені упродовж 1927-1929 років, – яскравий зразок цього стилю. 

Програма:
М. Вербицький – Симфонія №1,
В. Косенко – 11 етюдів у формі старовинних танців (перекладення для симфонічного оркестру Л. Бильчинського)

• Що: Концерт симфонічної музики
• Коли: 26 вересня, 2023 року, 19.00
• Де: Національна філармонія України
• Квитки тут

Текст: Олеся Найдюк