«Наше кино участвовало в высокой, не только популярной культуре. Высокая культура решает судьбу нации и истории. А попса… она тянется в конце, она всегда как хвост. Попса имеет огромную материальную силу, но в самой своей основе она должна быть конформистской, попса говорит людям то, что они хотят услышать. А высокая культура всегда говорит то, что нам неприятно», — культовый кино и театральный режиссер Кшиштоф Занусси был гостем Kyiv Music Fest-2019.
Літературного критика, філолога i перекладача Олександра Бойченка в Чернівцях люблять. Ні, не так: Олександра Бойченка люблять читачі, не має значення звідки вони родом і де живуть. Його заслужено, без перебільшень-і-лапок називають найкращим українським есеїстом, так що не відкладайте — читайте його книжки. І ще — це інтерв’ю. Це — останнє інтерв’ю на фестивалі Meridian Czernowitz.
18, 21 та 23 жовтня у Варшаві вже вп’яте відбудуться «Дні української музики». Відкриття фестивалю пройде у концертній залі Музичного університету Фридерика Шопена, а другий і заключний концерти – у студії Польського радіо імені Вітольда Лютославського.
На одній із його карикатур люди заклопотано гортають книжки у затишній книгарні, де для зручності покупців твори розподілені за стелажами: «Оповідання розлучених знаменитостей», «Кулінарні книги від атеїстів, що мають собак», «Поезія ліворуких скандинавів», «Еротика від авторів з алергією на горіхи», «Трилери бородатих авторів зростом до 167 см». Смієтеся? І правильно: це холерично смішно.
В конце сентября в киевской филармонии прошел концерт, который баритон Андрей Бондаренко и дирижер Виталий Протасов «сочинили», — сложили программно на двоих. Обаятельный и умный дирижер Виталий Протасов управлял великой (и попсовой) классикой в полупустом зале. Кажется, в этот день он был счастлив.
В абсурдной комедии «Зеленее травы» («Трава зеленіша», Greener Grass) о чувстве зависти среди среднего класса мало по-настоящему смешных шуток. Сатира — не кассовое кино, а Жослин ДеБоэр и Доун Люббе сняли сатиру на ухоженное сообщество, в котором все взрослые носят скобки и вежливость переходит в крайность.
В этой статье не будет сравнений Хоакина Феникса и Хита Леджера; Тодда Филипса и Криса Нолана; тут не будет ни политики, ни высоких кинематографических материй. Здесь пойдёт речь о вещах более простых. Хотя — как посмотреть.
