З анонсу на Kyiv Daily: «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.С.Василька (Пастера, 15) пропонує вам неочікуваний і самобутній погляд на комедію Миколи Гоголя – виставу «Одруження». Творці спектаклю запевняють: на глядачів чекає щось справді захопливе й несподіване. А що буде далі? Усьому свій час – варто просто відкритися новому досвіду! Спектакль «Одруження» в Одесі відбудеться з 14 березня по 28 березня 2025 року в Українському театрі. Квитки на Concert.ua. (Я сходжу і вам розповім 😊 – МГ)».
Вночі була атака шахидів. Але ми звикли. А ось до яскравих подій звикнути неможливо. Тим більше в нас весна і весняні свята. Ми працюємо. З нами Марія Галіна, Одеса Дейлі.
Я нещодавно в матеріалі, присвяченому відкриттю музею на Європейській, використала слово “не задалося” щодо долі музею, коли він був на Леонтовича. Але ви у приватній бесіді не погодилися: «не задалося» це невдале слово, оскільки, поки музей працював на цій локації, там були цікаві проекти та виставки. Ви коротко не розкажете, які?
Позавчора над містом висів чорний дим, ввечері на нас була скерована балістика. Пошкоджені мирні суди. Загинули люди. Ми працюємо. — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
29 березня в Софійському соборі прозвучить «Страсна Седмиця» — симфонія для хору та солістів композитора Святослава Луньова у виконанні камерного хору Київ, диригент Микола Гобдич.
Напередодні і в день так званого «жіночого свята» (насправді це свято боротьби жінок за свої права, але якимось чином воно трансформувалося, навпаки, у підкреслену маніфестацію традиційних гендерних ролей, щось на кшталт радянського «Валентина») в Одесі відбулися одразу три виставки на трьох локаціях, учасницями котрих стали тільки жінки. Навмисно це так сплановано, або просто так трапилося (принаймні один кейс свідчить, що трапилося), але факт є факт. Ну й привід поговорити про те, що таке взагалі жіночість як інструмент і як об’єкт для певних митців.
Простіше сприймати всі ці танці навколо жінок як “свято весни”, бо свято весни це саме те, що нам треба, ну восьмого так восьмого. Бо я, щиро кажучи, взагалі не знаю, чому раз на рік мене запрошують святкувати той факт, що я народилася жінкою. Ні, я не вважаю 8 березня “жіночим святом” , але хтось ще вважає. Так, у нас щоночі атаки шахидів. Ми працюємо.
Ось оскільки за нас взялись всерйоз, то в будь яку хвилину може вирубитися світло, але в нас весна. А весна – це надія. Виставок та інших подій в четвер-п’ятницю не те, щоб багато, але вони є, попри обстріли і руйнування. Ми працюємо. Зверніть увагу на кіно сьогодні і на концерт у Філармонії завтра!
Минулої суботи (тобто першого березня) нарешті відбулося те, на що всі ми так довго чекали. Ще їдучі у такси до міста я почула по радіо серед оголошень інших подій в Одесі, концертів популярних співачок та вистав: «Сьогодні на Європейській у 16.00 відбудеться відкриття Музею сучасного мистецтва Одеси». Це мабуть вперше я чула таке оголошення саме про художні події. Сподіваюся, не в останнє. Але тренд заданий.
Мабуть приходить така пора, коли треба збирати камені. Останнім часом ми зустрілися з кількома проектами, присвяченими історії Одеського неформального мистецтва – про один з них, фільм Ігоря Гусева, присвячений галереї «Норма» я вже писала тут, а зараз в WEartMuseum / Одеський музей західного і східного мистецтва відбулася виставка «Журфікси на Сонячній.
