Як я вже писала, в середині серпня на нас чекала така кількість культурних заходів, що ми навіть трохи розгубилися і тому наш звіт складатиметься з двох частин. Була частина перша, а зараз буде частина друга – бо на нас енергійно насідає новий тиждень з новими подіями.
В новій, але вже дуже активній в Одеському культурному просторі Nesterenko Gallery в суботу пройшла акція на підтримку Нікопольскої громади — в Нікополь їдуть не тільки скульптурні рельєфи, зроблені студентами Греківки (керiвник Андрій Ахтирський ), а й гуманітарна/медична допомога, в яку мали можливість додати внесок відвідувачі вечірки (зокрема в них була нагода придбати гільзи та уламки ракет — треба сказати, що їм притаманна своєрідна грізна краса, як в будь-якій зброї). Також на благодійній вечірці відбулася презентацiя дiзайн-скульптури Сергія Вука — модернового Тризуба, який він зробив на пiдтримку Нiкопольцiв, чиє місто знаходиться пiд постiйними обстрiлами. На стінах галереї відвідувачі мали також нагоду побачити фронтові та прифронтові роботи Олени Соломонової. Тут я трішки відійду від теми – справа в тому, що я вже бачила фотороботи Олени на виставці в Union; мене вразив контраст між тендітною постаттю фотографині та жорсткими та водночас зворушливими кадрами, створення яких вимагало неабиякої сили духа. Я тоді спитала її – чи було їй страшно робити ці знімки під обстрілами. Ну як, відповіла вона – коли шмаляють, звісно страшно, а так ні. Наші жінки, на першій погляд такі тендітні, насправді безстрашні свідки та хронікерки Великої Війни – тут я би хотіла згадати ще Zarina Zabrisky, безстрашну хроникерку злочинів агресора, та мабуть не тільки її.
Додам також, що Kyiv Daily вітає хазяйку галереї Вікторію Нестеренко з відзнакою – медаллю «За сприяння Збройним силам України.
Того ж дня в арт-просторі Ragtime gallery в стінах West/East art Museum відкрилася виставка Євгена Кома – фотохудожника складної біографії, який, судячи з прес-релізу довго шукав себе, але нарешті знайшов у галузі колажного фото-живопису.
Учасник численних виставок, людина, схильна до нешаблонних акцій (його нещодавній проект – експозиція робот в стінах діючого ринку) він і в цій своїй виставці «Impression» презентував яркі та притаманні йому складні напівабстрактні композиції, які, згідно з релізом «поєднує емоційне враження від сьогоднішніх тривожних подій». Ми вже переконались, що кожен митець зараз має можливість (або спокусу, або обов’язок) працювати з матеріалом, який пропонує йому трагічна наявність, але усвідомлювати та трансформувати її через мистецтво можна по-різному, в залежності від творчої психофізіології митця. Роботи Євгена Кома незважаючи на те, що вони потребують певного зусилля при розшифровці безперечно викликають відповідні асоціації у глядачів; взагалі потужні роботи яркого митця, дуже раджу. Додам – те, що запорізький художник обрав Одесу для життя та творчості, це добре для Одеси і сподіваюся, для нього. Таким чином ми маємо на прикладі двох галерей два полюси роботи зі світлом – від суто документальної трагічної дійсності до її напівабстрактної але не менш вражаючої трансформації.
Текст: Марія Галіна
