Два концерти поспіль у Національній філармонії України проведе львівський фолкгурт «Пиріг і Батіг» на чолі з вокалістом і гітаристом Мар’яном Пирожком, також відомим під псевдонімом Мар’ян Пиріг. Перший виступ відбудеться 5 листопада о 19:00, а другий — 6 листопада о 19:00.
Фронтмен колективу досліджує українську поетичну спадщину та на її основі разом з академічними виконавцями створює камерну музику. Свій гурт Мар’ян Пиріг називає музично-поетичним проєктом популяризації української мови за допомогою пісенних форм, а твори — співаною поезією та співаними декламаціями.
На концертах у столичній філармонії звучатимуть пісні з трьох альбомів колективу — «Сьпівомовний» 2021 року на вірші Степана Руданського, «Зелений» 2023-го на поезію Богдана-Ігоря Антонича та «Замордовані. Подзвін перший» 2024-го на тексти знищених радянським режимом авторів від Миколи Леонтовича до Василя Стуса. Також можна буде почути композиції з майбутніх платівок – другої та третьої частини триптиха «Замордовані» та збірки колядок із різних регіонів України «Колядницький».
Київськими виступами музиканти розпочинають тур містами України. Протягом листопада вони також відвідають Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк, Черкаси та Одесу.
Напередодні концертів Мар’ян Пиріг відповів на кілька запитань, зокрема про свій шлях як митця, особливості музичного матеріалу гурту, підхід до роботи над творами та музику під час війни.
Чому ви вирішили зіграти в Національній філармонії України?
— У Львівській філармонії ми вже мали виступ, дійшла черга до київської. А якщо направду, то такі зали, як філармонія чи опера, передбачають певну уважність слухача. Нам це імпонує, бо ж матеріал, який ретранслюємо, вимагає посиленої уваги. Інформаційне навантаження є важливою частиною наших виступів. Скажімо, на опенейрах чи в закладах, де люди крім музики ще й набуваються гастрономічно, складніше прикувати увагу.
Що очікувати від півторагодинної музичної програми, яку готуєте на 5 та 6 листопада?
— Нещодавно проєкту виповнилося пʼять років, тож плануємо ділитися своїми музично-поетичними набутками за сей час. Виступи буде відкривати «Чорний кольор» — перший трек із першого альбому «Сьпівомовний». У такому складі його виконували лиш раз, а саме на уродини, що їх проводили в театрі Марії Заньковецької у Львові 9 вересня. Звичайно ж, будуть твори з майбутніх альбомів. Тож рекомендуємо не проґавити.
Що основне треба знати про ваш стиль співаної поезії?
— Тут радше йдеться не про стиль, а саме про підхід до того чи іншого твору. Основа — це поезія. Довкола неї вибудовуються музичні форми, котрі мають виокремити основні сюжетні лінії. Тобто поезія диктує драматургію до музики. Тому роботу над альбомами порівнюємо з чимсь кінематографічним із певним сценарієм і концепцією. А у стилях себе ніби не обмежуємо, хоча з огляду на набір музичних інструментів проєкту напрошуються певні висновки. Та і зрештою, не нехтуємо академічними напрямами. Музика українських композиторів теж є частиною нашого дослідження.
Багато нових слухачів, припускаю, відкрило вас завдяки пісні «Гаї шумлять» на вірш Павла Тичини. Записаний 2016-го трек саме цього року зібрав, як зазначено у пресрелізі, 20 млн прослуховувань на різних музичних платформах. Чому композиція стала хітом?
— Так сталось, що пісня «Гаї шумлять» стала музичною темою серіалу «Одна родина». Завдяки цьому її почула велика кількість людей, котрі раніше не були ознайомлені з нашою творчістю. Це була вчасна випадковість, котрій ми, не будемо приховувати, дуже втішені. Бо ж тепер можемо розповсюджувати свій доробок на ширшу авдиторію. Для нас важливо, що дедалі більше людей зацікавлені нематеріальним українським спадком.
Нині працюєте фактично над трьома альбомами. Це друга та третя частини триптиха «Замордовані» та збірка «Колядницький». Коли плануєте їх випускати?
— Якихось конкретних дат щодо релізів поки нема. Лиш твердо можу повісти, що «Колядницький» буде першим у цьому переліку. Орієнтовно плануємо на грудень, але робота ще триває. Над «Замордованими» працюємо паралельно і постійно, а деякі твори з другого і третього подзвінь можна вже почути на концертах.
Чому музика має звучати, зокрема, під час війни?
— Музика, на мою думку, має певний терапевтичний ефект. На мене це працює власне у такий спосіб, тож ділюся вже тим, що мене набуло та зцілило. Тому після виступів отримуємо неабияку сатисфакцію у вигляді неймовірної вдячності. Це, зокрема, дуже відчутно, коли виступаєш на деокупованих територіях і також для військових. Поки що чогось на кшталт недоречності музики жодного разу не чув.
В інтерв‘ю журналу «Країна» ви казали: «Перед митцем завжди вибір: сподобатися нині чи подбати про післязавтра. Перший шлях – легкої слави і грошей, коли ти йдеш за публікою. Другий – ґрунтовних осмислень, коли ти ведеш слухачів за собою». Яким шляхом ідете ви?
— Звичайно ж, другим, і це шлях до свідомого українського суспільства. Власне свій проєкт нескромно позиціонуємо як просвітницький, тому роботи повно, а невеличка популярність стає у пригоді на цьому шляху.
Текст: Ілля Прокопенко
Фото: Флора Іткіна, для Тиктор Медіа
