«Вишиваний. Король України» — історія, яка розказана меценатом, четверта, заключна. Олександра Саєнко про те, чому саме Вишиваний. І не тільки.
Як ви наважились на цю постановку — який був план і завдання? Чому саме Вишиваний?
— Це було спонтанне і легке рішення. Питання: «Ти готова цим займатись?» Відповідь: «Так».
Історія почалась із зустрічі людей зі сфери культурного і мистецького менеджменту з потенційним меценатом. Коли в лютому 2017 року директор ХНАТОБ Олег Орищенко і заступник директора Ігор Тулузов прийшли до Почесного консула Австрії Всеволода Кожемяка, вони хотіли заручитись його підтримкою у створенні сучасної української опери, яка б зібрала зірковий авторський склад. Зустрічна пропозиція консула присвятити оперу австрійцю Василю Вишиваному була сприйнята позитивно.
Я сказала «ага» і почала працювати. Хто буде автором лібрето, я знала з першої хвилини. Залишилось знайти інших.
Як працювалося над втіленням — етапи (можливо, збої, можливо — прориви) – що відбувалося з вами, з вашими друзями, з людьми, які залучалися до проєкту?
— Звісно, кожна велика справа має складні етапи, а така тонка річ як великий музичний твір, опера — тим більше. Текст лібрето був написаний Сергієм Жаданом досить швидко, але пізніше перероблявся уже на прохання композиторки і режисера. Другим етапом був пошук композитора, і після професійних консультацій ми зупинились на Аллі Загайкевич. (Сама б я обирала навмання, адже не маю тих професійних компетенцій, які б допомогли оцінити здатність композитора впоратись із завданням, і мені дуже допоміг Ілля Разумейко). Далі я довго відбирала режисера. Якщо на автора музики я мала максимум 5 кандидатів, то тут було прізвищ 10, і всі дуже різні, з тими чи іншими слабкими і сильними сторонами. На Ростислава Держипільського я звернула увагу після його неоОпери-Жаху Hamlet, експериментальної музичної вистави. Ростислав так само, які й попередні творці, захопився постаттю Вишиваного і відповів згодою. Останньою важливою задачею я вважала для себе підібрати так само зіркового диригента. Хоча диригент ХНАТОБ дуже досвідчений і професійний, мені хотілось мати в команді Оксану Линів, ім’я якої забезпечує кожному проєкту безумовний успіх. Одна з найвідоміших у світі жінок-диригенток, мегапрофесійна, харизматична і патріотична до нестями, вона дуже пасувала до ідеї нашої опери. «Вполювати» її — з огляду на зайнятість і затребуваність — було непросто, але мені це вдалось. Тобто, це вдалось Вишиваному. Йому відмовити не зміг ніхто. Дуже гармонійно виникла кандидатура на головну роль — Вячеслав Довженко. Я проводила переговори і з іншими співаками, але, вочевидь, Вишиваного таки судилось співати «кіборгу».
Коли уже здавалось, що пошуки завершені, і можна приділити увагу власне постановочному процесу, нам із метром Жаданом практично одночасно спало на думку, що лібрето настільки гарне і самобутнє, що ми маємо його видати. І тут я переконала метра у своєму рішенні: ілюстрації не потрібні, потрібен фантастичний книжковий дизайн. І ми його маємо: цей дизайн, як і загальна стилістика інформаційної кампанії проєкту — справа рук Надії Кельм і Ольги Жук, дуже успішного, інтелектуального творчого тандему.
Вас змінювала робота над «Вишиваним»?
— Крім набуття значного досвіду, починаючи від технічних аспектів створення оперного твору і до хитросплетінь багатовекторних комунікацій (подумайте лише, яка в нас географія і багатошаровість: трупа харківського театру, композиторка з Києва, франківський режисер, диригентка, яка уже багато років живе в Європі і багато працює як фрілансер з різними колективами), ця робота продемонструвала мені, як важливо робити справу зі «своїми» людьми, з людьми, які поділяють твої переконання і цінності. Тому що саме спільні цінності дозволяють долати труднощі. Якщо ж їх немає, проєкт може не відбутись навіть за умови наявності значних ресурсів. Ні, я не змінилась, просто інтуїтивне знання перетворилось на переконання і принцип.
Що буде після прем’єрних показів?
— Ми маємо план провезти оперу найбільшими містами України. Цю постановку мають побачити якомога більше людей. Причому не лише в Україні, але і за її межами. Перша країна, в якій хочемо показати наш твір, — само собою, Австрія. Сучасна опера, яка вшановує пам’ять члена австрійської імператорської родини, буде належно оцінена австрійською публікою, вибагливою і вдячною.
Чи є вже плани на наступну виставу?
— Спочатку ми повинні зробити якомога якісно цей проєкт і отримати від нього максимум: від самої постановки, від літературного твору, від постаті Вишиваного, яку можна відкривати українцям і далі — через різноформатні заходи. Після завершення активної фази мусимо оцінити і проаналізувати: що вдалось, що — ні. Зробити — якщо можливо — роботу над помилками і висновки. Аж тоді можна буде подумати над наступними подібними проєктами. Якщо рішення буде позитивним, ми вам обов’язково розкажемо про наші ідеї. Вони обов’язково будуть прекрасні.