Видавництво Yakaboo Publishing представляє книжку блогерки та перекладачки Анни Топіліної «Люби без ілюзій. Як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки».
Усі ми прагнемо кохати і бути коханими. Проблема лише в тім, що на шляху до щасливої любові стоїть забагато перепон, хибних уявлень і патріархальних стереотипів. Особливо — якщо ви народилися дівчатками. Ця книжка присвячена саме ілюзіям, що перешкоджають побудові приємних і плідних стосунків. Авторка аналізує власний досвід та намагається розібратися, чи щось із накопичених людством знань і мудрості (а надто — немудрості) про жінок, чоловіків та їхні взаємини можна систематизувати, впорядкувати і практично використати для створення «єдинорога» наших часів — здорових стосунків. Тривала, серйозна, саркастична, відверта і болісна розмова з собою перетворилася на книжку, яка не дасть усіх відповідей, але допоможе поставити правильні запитання і утвердитися в тому, що ти завжди інтуїтивно розуміла про суспільний і культурний тиск, міф про романтичне кохання, здорові та нездорові стосунки, тривожні маркери на перших етапах знайомства, уміння вчасно піти, буття собою і спроби змінити іншого, баланс і динаміку сил у парі, повагу до власних кордонів, тіло та секс у стосунках і решту речей таких очевидних, що ми схильні про них забувати, відкидаючи всі шанси на своє персональне, крафтове, унікальне «довго і щасливо».
Анна Топіліна. Люби без ілюзій. Як звільнитися від токсичних стереотипів і побудувати здорові стосунки / пер. з рос. Наталі Валевської. Київ: Yakaboo Publishing, 2021. 328 с.
Наші батьки плутали психологів із психіатрами, й тому до психологів взагалі не ходили. Зараз до них додалися коучі та сексологи. Хто ви?
— Зі мною все набагато простіше і водночас складніше – я не психолог, не коуч, і ще навіть не готовий сексолог, хоча наразі вчуся на єдиній в Скандинавії магістерській програмі з сексології. У мене дуже широка спеціалізація – я культурологиня, історикиня та соціальна працівниця. Перші дві освіти дали мені потужну теоретичну базу, а третя – бакалавріат з соціальної роботи в Швеції та подальший досвід роботи у цій сфері, поглибили моє розуміння того, як «працює» реальне життя. Я працювала як з жінками, які пережили домашнє насильство та досвід проституції, так і з родинами у кризі, і це багато в чому перевернуло мої уявлення про життя та стосунки.
В результаті я – одночасно практик і теоретик, одночасно українка та шведка, одночасно фахівчиня та жива жінка, та пишу свої тексти саме з цієї гібридної позиції. З позиції на зрізі між різними фахами та соціальними ролями. І мені дуже важливо підкреслити, що я не «вчу життю», не вважаю свою думку єдино правильною та не пропоную готових експертних відповідей. Я радше думаю в голос, аналізую та ставлю питання. А відповіді на них кожній з нас доведеться знаходити самій.
Ви завжди хотіли писати книги або хотіли саме цього — писати про відносини (і тому, як зробити їх краще)?
— Я завжди хотіла писати – у широкому сенсі цього слова. Висловлювати свої думки на письмі так, щоб вони знаходили відгук в читачів, і через це змінювати світ – саме це завжди було моєю метою. Звісно, як усі ті, хто вміють та люблять писати (а також читати, не без цього!) я мріяла про власну книжку – без конкретики, але це завжди було моєю «найрожевішою» мрією.
Попри це я дуже довго боялася писати, боялася реакції, боялася того, що я «насправді» нічого нового не можу сказати і нікому не потрібна. Але потім якось дуже несподівано, передусім для мене самої, народився мій блог – про фемінізм, позицію жінки в суспільстві, про тіло, про стосунки. Народився – і одразу ж почав зростати. А разом з ним зростало моє розуміння, що моя мрія – зовсім не нереальна і її цілком можливо втілити в життя. Що ми з разом з Yakaboo Publishing і зробили!
Ви читаєте книги на цю тему? Яких авторів?
— Я маю зізнатися, все що я читаю останні років з шість я читаю лише шведською. І читаю я здебільшого шведських авторів та авторок, оскільки мені дуже до душі шведський гуманізм та їхнє ставлення до світу та людей у ньому. Звісно, я багато читаю про стосунки, але переважно академічні тексти та дослідження – наразі все це входить в мою програму з сексології (оскільки секс – це не лише фізіологія, а інтеракція, стосунки та почуття). А загалом занурення у цю тему починалося для мене з чудового тексту Робін Норвуд «Жінки, які кохають до нестями», який я колись перекладала українською. Велике враження на мене також справили «Люба Іджеавеле» Чимаманди Нґозі Адічі (дякую «Видавництву» за прекрасний переклад»), «Заборонений плід» Лів Стрьомквіст та її не перекладена українською книжка «Den rödaste rosen slår ut», присвячена саме концепції кохання у сучасному суспільстві.
Чи є такі області відносин (в родині або парі, не важливо), яки ви поки не стали б коментувати?
— Загалом, оскільки я не є психологом чи психотерапевтом, я ніколи б не стала коментувати конкретні випадки, приклади та ситуації з життя реальних людей. Моя спеціалізація – аналізувати ідейне поле сучасності та помічати основні тенденції цього поля та те, як вони впливають на нас та нашу поведінку. Тобто як культурологиня я віддаю перевагу узагальненню на аналізу на структурному рівні, не заглиблюючись в занадто індивідуальні деталі. Для того, щоб консультувати чи давати поради на індивідуальному рівні, треба мати зовсім іншу освіту або ж вважати себе месією та експерткою з усіх питань, чого я, на щастя, не роблю.
І так, коли я коментую будь-який феномен, зі сфери стосунків чи ні, для мене найважливіше донести до читача, що мій погляд – не єдиний, та не єдино правильний. На світі не існує нічого чорно-білого, і дуже важливо про це пам’ятати.
