Цієї весни Київ наповнений звуками вічної музики – від барокової величі Баха до сучасних гармоній Лятошинського. Унікальні концерти відбуваються у знакових мистецьких локаціях столиці: Національній філармонії, Великій та Малій залах Національної музичної академії України, Будинку звукозапису, Андріївській церкві… Слухачі мають можливість долучитися до творчості видатних музикантів й відкрити для себе нові імена, побачити і почути звучання історичних інструментів, стати свідками виняткових інтерпретацій.
27 березня у Національній філармонії України відбувся концерт барокової музики «Бах Органний» (до 340-річчя з дня народження Йоганна Себастьяна Баха). Майже півтори години слухачі мали змогу поринути в безмежний світ бахівської поліфонії та оцінити майстерність виконавців органних шедеврів. Програма концерту втілила любов композитора до «короля музичних інструментів», розкривши широку палітру органної творчості Баха.
У концерті взяли участь чотири органісти-віртуози, талановиті представники української органної школи, солісти Національного будинку органної та камерної музики України Валерія Балаховська, Ганна Бубнова, Максим Сидоренко та Ірина Харечко. Всі вони є випускниками Національної музичної академії України і мають значний досвід навчання й вдосконалення майстерності в Європі. Валерія Балаховська – народна артистка України, відома інтерпретацією барокових творів, емоційністю та бездоганною технікою. Ганна Бубнова зосереджується на виконанні музики XVII–XX століть, активно концертує в Україні та за кордоном. Максим Сидоренко поєднує традиційну органну спадщину з прем’єрами сучасних українських композиторів, а також працює з кіно- та етнопроєктами. Ірина Харечко має європейський диплом солістки-органістки, записала декілька компакт-дисків, неодноразово брала участь у міжнародних фестивалях. Кожен з виконавців здійснює вагомий внесок у розвиток вітчизняного органного мистецтва, представляючи Україну на міжнародній арені та збагачуючи нашу культурну спадщину.
Музичні композиції, які прозвучали в концерті, ще й ще раз стали свідченням геніальності Й. С. Баха. Програма об’єднала знакові композитора, які продемонстрували увесь спектр його органної творчості – від медитативних хоральних прелюдій до величних токат і фуг.
Перший відділ концерту «Від світла до драми» розпочався з Прелюдії та фуги до мажор – твору, що випромінює енергією, життєдайне світло, вражає яскравою прелюдією з широкими арпеджіо та величною мелодикою, які створюють відчуття простору, органічно доповнюючи вишукану фугу. Композиція демонструє вміння Баха з’єднувати глибину емоційного змісту з математичною точністю технічної майстерності, що є характерним для його творчості.
Наступним твором стала Прелюдія та фуга ля мінор, яка має зовсім інший характер: драматичне напруження особливо відчувається у віртуозних пасажах прелюдії. Фуга, в свою чергу, нарощує динаміку, доводячи її до апогею, що відображає глибину людських переживань та емоцій. Контраст між світлом і темрявою, радістю і смутком – основа багатьох творів Баха, що робить їх насправді універсальними. Бароковий майстер начебто прагне дослідити найрізноманітніші аспекти людського існування, створюючи музику, що викликає глибокі емоції.
Обидва мініцикли прозвучали у виконанні Ірини Харечко. Звучання органа дарувало таке відчуття, начебто тіло і душа зупинились у піднесеному положенні, як ікони в храмі. Окрім чудового переконливого втілення органісткою стилістичних особливостей бахівської музики, враження доповнювали світлові ефекти: теплі відтінки плавно змінювалися від жовтого до червоного, використані фарби (прелюдія – синій, фуга – зелений) підсилювали суворість та монументальність звучання музики.
Виконавський стиль Максима Сидоренка запам’ятався оркестровою тембральністю звучання органа, нестандартною роботою з акцентами й нюансуванням, досить вільним поводженням з темпами (що є, на наш погляд, наслідком підвищеної уваги до фразування). Концерт соль мажор (органна транскрипція інструментального концерту) переконливо продемонстрував бахівське переосмислення жанру. У тричастинному творі (активне, життєрадісне Allegro, Grave – втілення спокою і піднесеності, жваве Presto) Бах розкрив унікальні можливості органа як сольного і ансамблевого інструмента, показавши його здатність створювати багатошарову текстуру й передавати широку палітру емоцій. Застосовані ефекти кольорового спектру вдало підсилювали образні асоціації, що їх викликала музика.
Сакральний вимір програми підкреслювали дві хоральні прелюдії – свого роду молитви, що відкривають двері до глибокого внутрішнього споглядання. Перша – «Ich ruf zu dir, Herr Jesu Christ» (Взиваю до Тебе, Господи Ісусе Христе) – ніжно линула у простір легкими, майже «повітряними» пасажами. Друга – «Herzlich tut mich verlangen» (Я гаряче цього бажаю) – зворушлива хоральна обробка, у якій мелодія пливе крізь хвилі гармонічних переплетень, – створила атмосферу медитативного споглядання. У той тривожний час, в якому ми живемо сьогодні, ці витончені органні медитації створили атмосферу такого необхідного нині умиротворення (приглушені відтінки теплого жовтого у світловому супроводі).
Завершувала перший відділ знаменита «Токата та фуга ре мінор», один із найвідоміших органних творів усіх часів. Експресивна, майже імпровізаційна токата контрастує тут з математично вивіреною фугою, що поступово зводить драматичну арку до грандіозного фіналу, формуючи потужний емоційний сплеск.
У другому відділі «Майстерність форми та експресії» у виконанні Ганни Бубнової можна було почути Фантазію і фугу ля мінор (цикл, що поєднує імпровізаційного типу Фантазію, з її багатством мелодичних зворотів, та побудовану за строгою поліфонічною логікою фугу) та Прелюдію і фугу соль мінор (вражаюче віртуозний розвиток теми фуги й водночас наспівність і ліризм, що демонструють здатність Баха «резонувати» з глибинами людської душі). Виконавський стиль Ганни Бубнової продемонстрував вдале «попадання» у строгу манеру бахівського письма (чітка дотриманість темпу, нюансів, штрихів), хоча іноді «холодний розум» поступався місцем «романтизації» Баха сучасною виконавицею.
Саме токати та фуги, прелюдії та фуги, на наш погляд, найяскравіше демонстрували могутність органа як інструмента, здатного передати широкий спектр емоцій – від урочистої величі до граничного драматичного напруження. Виконавці вміло використовували динаміку та темброве різноманіття «короля музичних інструментів», що додавало глибини їхній інтерпретації.
Своєрідною інтимною перлиною концерту (блакитні відтінки навколо органа) виглядав «Дует соль мажор» із бахівських органних «Дуетів», створений у камерному, майже клавесинному стилі. А фінальним акордом програми стала монументальна Пасакалія до мінор, справжній шедевр варіаційної техніки. Розвиток простої теми, що повторюється в басу, досягає у цій композиції грандіозного драматичного напруження (фіолетово-червоні світлотіні). Валерія Балаховська, з її чіткою відривчастою манерою гри (пальці органістки асоціювалися з кристаликами, які торкаються поверхні холодними дотиками), змогла передати усю складність поліфонічної техніки композитора, надаючи можливість «відчути» кожний нюанс мелодичних ліній.
Як Токата і фуга ре мінор у першому відділенні, так Пасакалія до мінор у другій частині програми знаменували кульмінаційні вершини концертного вечора. Ці твори, що поєднують експресивність і технічну досконалість, епічність та грандіозність, «перевіряють» межі можливостей органа. У будь-якій програмі вони не лише вражають слухачів, а й залишають незабутній слід у пам’яті.
Кожен із виконавців продемонстрував того вечора глибоке розуміння бахівського стилю, технічну майстерність та власний, по-своєму унікальний виконавський стиль, завдяки чому програма була відзначена багатогранною емоційною насиченістю. Публіка, серед якої були і старші люди, і молодь, тепло й захоплено вітала артистів, невпинно вигукуючи «Браво!». Кожен виступ став справжнім діалогом між композитором і виконавцем, виконавцем і слухачем.
…Концерти класичної музики дарують унікальну можливість доторкнутися до шедеврів, які пережили століття і продовжують надихати людей по всьому світу. Програми, присвячені творчості Баха, незмінно викликають підвищений інтерес, оскільки дають не лише можливість насолодитися прекрасною музикою, але й шанс заглибитися у світ вируючих емоцій та високої духовності. «Бах Органний» став важливою частиною культурного життя столиці. Органні шедеври одного із найвеличніших композиторів в історії, який втілив у своїх творіннях велич божественного світла та глибину людських переживань, продовжують надихати нас до сьогодні, знаходять відгук у кожному слухачеві, залишаючи незабутнє враження про силу і красу музичного мистецтва.
Марія Бєлкова
