Постать українського піаніста, а нині професора Вищої Школи Музики і Театру Ганновера Ігоря Четуєва пов’язують з іменем покійного Володимира Крайнєва, представника славетної радянської фортепіанної школи, одного з останніх учнів Генріха Нейгауза.
Флейта і гітара – такий ансамбль у сучасних концертних залах зустрічається не часто. Сам формат, на перший погляд, видається ризикованим – камерне, а навіть дещо інтимне звучання обох інструментів: ледь приглушений, холоднуватий тембр флейти і тихий, наближений до людського голосу, звук гітари.
Колишній киянин, а нині мешканець Мадрида Вадим Гладков вже давно систематично й успішно виступає в Національній філармонії України. У нього тут є «свій» слухач, в основному, любителі романтичного стилю в музиці, а саме композитори-романтики (Чайковський, Рахманінов, Ліст та ін.) посідають у репертуарі піаніста чільне місце.
Одного дуже далекого дня у Парижі, в той час коли над Єлисейськими полями кружляли «білі мухи», в родині звичайного чоботаря народився хлопчик на ім’я Жорж, якому через 31 рік, в «Гранд кафе» на бульварі Капуцинок судилося побачити диво. Диво, що мало назву «сінематограф».
Концертная программа «КАСКАДИ та КОНСОНАНСИ» киевского пианиста Евгения Громова составлена из произведений Владимира Губы (Украина, р. 1938) и Освальдаса Балакаускаса (Литва–Украина, р. 1937).
Попри свою хрестоматійність, опера «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта, прем’єра якої відбулася понад двісті років тому у Празі, у Києві чомусь не ставиться.
