30 жовтня 2024 у Києві пройшов перформанс «Химерні казки пана Шенберга» (Режисер – Богдан Поліщук, художниця – Олена Поліщук, художник зі світла – Сергій Огрудницький, Балакуча голова – Варвара Турта, Той, хто виконує накази – Акім Зварич, Химерна танцівниця – Марія Шурхал) дивилась та написала про все це Діана Копйова,(Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса).
Валерій Дзех — професійний лялькар та педагог. Він з однодумцями понад 10 років тому створив Малий театр маріонеток у Харкові. А після 24 лютого 2022 р, долучився до лав ЗСУ. Зараз він – офіцер з морально-психологічного забезпечення у Збройних силах України. Харків’янин із 59-ї окремої мотопіхотної бригади не лише працює з бійцями на передовій, а й через мистецтво лялькарства допомагає їм зберігати душевну рівновагу. Ляльки стають дієвим інструментом арт-терапії, бо дозволяють бійцям прожити і висловити свої емоції, зняти напругу та знайти підтримку, відновитися.
Письменник і сценаріст Павло Белянський, відомий у фейсбуку, як блогєр «Паштет». З 2022 року це його позивний на фронті. Автор книг: «Бабуся вмирати не любила», «Я працюю на цвинтарі» (за яким знято фільм), «Битись не можна відступити».
У листопаді хореографка Ганна Віноградова презентувала сольний перформанс з інтригуючею назвою, за якою є пласт переосмислення звичних речей через рух, метафору та тіло.
У столичному Театрі на Михайлівській відбулася прем’єра вистави «Найкращий день та інші неприємності» драматургині Марини Смілянець у режисурі керівника театру Віталія Кіно.
«Спогад для майбутнього» не тільки вистава. Це ще і своєрідний танцювальний ритуал, що поєднує минуле, сучасність і бачення прийдешнього. Режисерка проєкту Людмила Мова та її команда в просторі LMaluma створили унікальну подорож, що розкриває життєві історії через мову тіла й давню українську музику. У центрі цього перформансу – людина, її внутрішній світ і спогади, що стають основою для формування майбутнього.
Створювати театр у буремні 90-ті або під час повномасштабної війни доволі екстремально, але ще більш драйвово. Особливо, коли маєш однодумців, заряджених тим самим азартом і несамовитим бажанням працювати на сцені. Віталій Кіно, який в цьому році відзначив 55-річчя, — режисер, актор, викладач, а перш за все засновник і керівник Центру мистецтв «Новий український театр» — незалежного київського театру. У далекому 1998 р, він – випускник режисерської школи Едуарда Митницького разом з однодумцями провели оргзбори, під час яких й було ухвалено рішення про відкрити ЦМ НУТ. І понеслося.
