26 лютого, в День кримського спротиву російській окупації, у просторі «Мистецького Арсеналу» відкрилася експозиція «Дивовижні історії Криму». Kyiv Daily розповідає, про що це висловлювання, як дивитися виставку і ділиться своїм топ-6 експонатів, на які варто звернути увагу.

Ідея створити виставку «Дивовижні історії Криму» виникла в програмного директора «Кримського дому» Аліма Алієва та директорки «Мистецього Арсеналу» Олесі Островської-Лютої приблизно рік тому з розмови за філіжанкою кави. Насправді ж — зі щемкого болю і великої закоханості в Крим. І ось півроку напруженої роботи, 15 музеїв та 4 приватні колекції, сотні експонатів, близько тисячі артефактів, різноманітні форми репрезентації від фото до інсталяції з запахами, продумане оформлення, інтерактивні зони, традиційне кримське-татарське вбрання для селфі та багато іншого створили повноцінне висловлювання про Крим в ситуації відсутності доступу до культурної спадщини півострова.

Власне, це завдання організаторів має подвійне смислове навантаження. З одного боку, виставка оприявнює, яким міцним є і завжди був зв’язок між материковою Україною та півостровом і як багато Криму ми маємо поза Кримом навіть зараз. З іншого — підкреслює, якою великою та багатошаровою є культурна спадщина, що сьогодні перебуває під окупацією разом із територією і може зникнути в будь-який момент. Саме тому проходи між залами оформлені як арки зеленого кольору, а простір — в зеленому та червоному кольорах, що має референсом оздоблення Бахчисарайського палацу, який турботлива окупаційна влада знищує під виглядом ремонтних робіт.

В експозиції представлені як об’єкти, створені або знайдені на кримській землі, так і дотичні до Криму лише за тематикою. Просторово — від Львова до Харкова. У часовому вимірі — від дописемних часів до в буквальному сенсі сьогодення. Інсталяція «Зоряний пил» Марії Куліковської, що завершує виставку композиційно, створювалася просто в «Мистецькому Арсеналі» спеціально для проекту.

ЗЕМЛЯ

Для конструювання концепції виставки використана метафора стратиграфічного розрізу ґрунту. В такий спосіб порушається звичне для музеїв подання інформації від найдавніших об’єктів до найсучасніших. Мета — не лише розповісти про етногенез кримських татар і культуру півострова, а й зробити видимим процесуальний бік їхнього формування шар за шаром. Пересування «Дивовижними історіями Криму» трохи нагадує піщаний годинник: рухаючись вглиб виставкового простору — занурюєшся в культуру цієї землі від киримлів до часів, коли людей тут ще не було; йдучи у зворотному напрямку — маєш змогу подивитися на ті ж речі з геть іншого кута зору. Така собі мандрівка у часі туди й назад. Водночас подібна побудова розповіді про Крим дозволяє людям, травмованим викладанням історії в радянській школі, зрозуміти, що історичні події виглядають не як набіги різних народів на бідолашний півострів, по яких від попередників нічого не залишається, а як складний наратив про стосунки цих народів, що впливали один на одного, ділилися досвідами, асимілювалися, взаємодіяли, співіснували пліч-о-пліч. І сучасні киримли, їхні традиції, мова, культура — результат цих процесів, а самий Крим є унікальним мультикультурним простором.

До того ж побудова наратива про Крим через археологічний принцип оприявнює ще одну не надто складну тезу: історія та культура будь-якої місцевості є багатошаровими. Аби сформувати власне уявлення про Крим, замало поверхових знань з не надто добрих підручників, засобів масової пропаганди чи сумнівних ЗМІ або кількох поїздок на курорти півострова. Споживання чужих версій історії твоєї країни несе в собі надто багато загроз. В цьому сенсі виставка як така є спробою повернення Криму до горизонту роздумів про минуле та майбутнє України, пошуки витоків її проблем та механізмів праці з ними, а її композиція — варіантом шляху від роботи з різноманітними джерелами та формами знань про Крим до вибудовування власного образу півострова будь-яким громадянином України. Огляд експозиції невипадково завершується вже згаданою роботою Марії Куліковської — це найбільш приватне та суб’єктивне висловлювання в ній.

Загалом концепція виставки є більш ніж вдалою, оскільки ідея землі є потужним культурним та ідентичнісним символом як для українців, так і для киримлів. Якщо для імперського дискурсу актуальнішим є поняття території, тобто захоплення, то для українців та киримлів — землі як освоєння та поступового привласнення.

Пам’ять

Виставка «Дивовижні історії Криму» — ще й розмова про пам’ять в усіх можливих напрямках та сенсах. Це і нагадування людям, що залишилися в окупації, що материкова Україна про них пам’ятає, і нагадування собі та міжнародній спільноті, що Крим — це Україна, і створення прецеденту для формування постмайданного наратива про Крим (зокрема — медійного), який ще знадобиться для говоріння та пригадування в майбутньому, і повернення Криму в український культурний ландшафт, і підґрунтя для запуску або ж перезавантаження різноманітних процесів із пам’ятання, пригадування, нагадування. Та й загалом це ще одна нагода подумати про Крим в приватному та публічному вимірах, згадати себе в ньому і його — в собі, тобто зробити таке собі селфі пам’яті про Крим.

ОБРАЗ

За своїм задумом експозиція є, з одного боку, колажовою та мозаїковою, що дійсно відповідає тому, як перепліталися в Криму традиції, релігії, звичаї та ритуали різних народів; з іншого — вона є досить об’ємним способом говоріння про Крим, надаючи надзвичайний простір для активізації роботи уяви, аби відчути Крим на смак, запах, дотик.

Експонати, що репрезентують півострів, можна використовувати для серії послідовних питань на кшталт «чим є Крим» із відповідями у вигляді дефініцій, як на відомій марці жувальної гумки Love is… Так, ясно, що Крим — це любов. Але водночас і ландшафт, представлений гербаріями, зразками каміння та мінералів. Як і смак кави, що завжди подається без цукру, із цілою церемонією її приготування. Як і млосний яскравий південь на картинах Костянтина Богаєвського чи Романа Сельського, загадково-східний і відкрито-туристичний водночас. Або тривожно-воєнний, як на офортах Павла Макова. Як і запах полину та лаванди і чогось такого, що можуть розрізнити хіба що місцеві мешканці, який можна відчути на інсталяції зі зразками рослин. А ще фото, літографії з жанровими сценками, посуд, зброя, текстиль, пам’ятки писемності, монети, кургани, вбрання і прикраси, сувої Тори і Коран із коментарями, ойнахої та амфори.

Маючи очевидний історичний акцент, виставка фактично працює з приватними емоціями. Комунікація з експонатами, представленими в проекті, не є пасивною. Йдеться не стільки про інтерактивні зони, скільки про концентрований простір для питань про власне коріння: а якими є традиційні страви та напої в моєму регіоні? а вбрання? а рослини? а рельєф?

Водночас поряд із справжніми артефактами до загального наратива виставки включено й вигадані сюжети (легендарний культурний пласт) без яких годі собі уявити історію будь-якої місцевості, а Криму і поготів. Частина з них представлена у вигляді плакатів-коміксів, створених Оленою та Валерієм Тихонюками з клуба ілюстраторів Pictoric: заснування Бахчисарая, Іфігенія в Тавриді, правління Феодори Сугдейської тощо. Власне, присутність коміксів — ще один варіант розмови про Крим. Наприклад, із дітьми.

НАРАТИВ

Виставка «Дивовижні історії Криму» — висловлювання не лише про Крим та киримлів, а й про Україну. І не тому, що всі народи, що мешкали тут, мали контакт з континентальною Україною, а значно пізніше сюди стікалися археологічні експедиції з різних її куточків. Експозиція — приклад того, як говорити про себе з позицій мультикультуралізму, і добрий прецедент для створення не менш концептуальних виставок, що можуть презентувати як історію України, так і окремих її регіонів.

Ще одна важлива деталь. Як кримські татари не є гомогенною етнічною групою і аж ніяк не є залишковим явищем кримськотатарської навали, так і сучасні українці не лише не є «недоросіяними», а так само є складним плавильним казаном різних народів, мов, культур і дивовижних історій. І це потребує осмислення.

ПОЛІТИКА

Попри те, що організатори наголошують на естетичній, комунікаційній та просвітницькій складових виставки, трактування її як висловлювання політичного є неминучим. Без жодного гасла чи ремарки всередині простору, самою своєю будовою експозиція розвіює радянські та пострадянські міфи. Зокрема, улюблену мантру пропагандистів північного сусіда, що «Крим завжди був російським». Таври, кіммерійці, скіфи, елліни, римляни, готи, сармати, візантійці, хозари, печеніги, половці, генуезці, караїми, сельджуцькі й османські турки, як і киримли, не дуже асоціюються з Російською Федерацією та її корінним населенням.

P.S.

Kyiv Daily зробив гід із 6 експонатів, на які варто звернути увагу.

Конструкція зі скляними мапами. Огляд експозиції починається саме з цього об’єкту, що є своєрідним ключем до розуміння її концепції та структури. Конструкція складається з семи етнографічних карт, що відображають зміни, які відбувалися в Криму впродовж століть. Мапи виймаються, їх можна розглядати як окремо, так і разом, по черзі або ж одну крізь іншу. Ідея прозорості підкреслює позицію організаторів щодо подання історії без маніпуляцій, пропаганди та штучних затемнень.

Татарський щит-калкан (XVII ст.) Цей щит круглої форми було виготовлено з виноградної лози в Криму, переплетеної шовковими нитками різних кольорів. Середина його оздоблена умбоном (металевою накладкою півсферичної форми для зміцнення конструкції) з позолоченого срібла, що був виконаний вірменським майстром у Львові. Експонат можна розглядати як своєрідний культурний міст між Кримом та континентальною Україною.

Коран з печаткою Зинджерли-Медресе (Бахчисарай, XVII ст.) Рукописний Коран із коментарями походить із Зинджерли-Медресе. Це найстаріший ісламський духовний вищий навчальний заклад на території Криму, що був заснований 1500 року Менґлі I Ґераєм у Салачику (зараз — передмістя Бахчисараю). Безперервно функціонував по 20-ті роки ХХ століття. Із більшовицькою окупацією його спочатку було перетворено на світський заклад навчання, а в 1930-ті роки — на психоневрологічну лікарню.

Військовий намет (Туреччина, XVII ст.) Експонат належить до інтерактивної складової експозиції. Всередину можна заходити і навіть незле провести час, зручно умостившись у сучасному кріслі-мішку. Конструкцію препарованого намету було розроблено спеціально для проекту із використанням автентичної військової пам’ятки, виготовленої з льону та прикрашеної гаптуванням. Намет з колекції трофеїв, захоплених поляками на чолі з Яном Собеським під час Віденської битви 1683 року, що зберігається у Львівському музеї історії релігії.

Скіфське золото. На виставці представлені реконструйовані головний убір скиф’янкі з накидкою, шийна гривня та пояс, а також сережки і браслет IV ст. до н.е. з кургану в селі Мала Лепетиха на Херсонщині; також дзеркала та намисто IV-III ст. до н.е. з Керченського півострова. Непоганий привід розширити свої уявлення про прикраси скіфів та звіриний стиль (див. пояс) поза всім відомою золотою пектораллю.

Перформативна скульптура «Зоряний пил» Марії Куліковської. Авторка народилася та виросла в Керчі. Через окупацію Криму не була вдома вже п’ять років. Інсталяція складається з трьох елементів: це авторська мапа Керченського півострова, що відтворює його рельєфи з найрізноманітніших матеріалів (дерева, ґрунту, корисних копалин, піску, морської солі, камінного пилу); п’ять скульптур, що є зліпками з тіла художниці; світова відеопроекція кольорів, що змінюються від блакитного до рожевого. Остання символізує різноманітність барв кримського неба і зроблена шляхом піксельного відтворення кольорів на світлинах з архіву авторки. Ця робота — про пам’ять, дитинство, приватну історію, «мій Крим». Всі вони пов’язані з ґрунтом, на якому все будується, і всі можуть змінювати забарвлення в залежності від настрою, ситуації, інтерпретації. А ще — інсталяція про вразливість людей та крихкість речей, що здавалися непорушними, поки на землю, з якої бере початок твоє коріння, не прийшли окупанти.

Текст: Ія Ківа

Фото: Олександр Попенко для Мистецького Арсеналу, Ія Ківа

• Що: Дивовижні історії Криму

• Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 12

• Коли: 26 лютого — 5 травня, 11:00-20:00 (понеділок — вихідний).