4 грудня  Фестиваль-премія ГРА  оголосив переможців у театральному Фінал фестивалю-премії GRA:переможці, враження і надіямистецтві України. Ще на початку жовтня команда фестивалю активно готувалася до проведення фінальної частини у Львові. Але через пандемію коронавірусу церемонію нагородження вирішили провести у Києві — Національній опереті, а всі охочі могли подивитися 12 вистав-фіналістів  в онлайн-форматі.

Засновником всеукраїнського Фестивалю-премії ГРА (GRA — Great Real Art)  є Національна  спілка театральних діячів України. Команда під керівництвом Богдана Струтинського за останні п’ять років ініціювала і реалізувала низку важливих проєктів на театральній мапі країни, у тому числі і міжнародні копродукції. І один з них фестиваль-премія ГРА, який проводиться на конкурсній основі один раз на рік за підсумками минулого календарного року. 

«Український театр міцнішає, незважаючи на те, що  дуже багато перепон — брак фінансування, обмеження через пандемії. Але український театр задає моду в державі і говорить, що це надзвичайно потужна інституція в розбудові нації. І я хочу щоб наша влада почула це і дослухалася», — зазначає голова НСТДУ Богдан Струтинський.

Серед фіналістів цього року велика частка театрів була представлена з різних областей, тобто географія значно розширюється поза меж столиці. «Мені здається, що шлях українського театру відкриває інші шлюзи. Навіть якщо порівнювати з минулим роком,  театр змінився: змінюються формати, лексика, театр стає більш інноваційним. Також здається, що в театр ходить інша нова публіка. Хочеться сподіватися, що фестиваль ГРА задає тренд, і все більше театрів включається у нашу орбіту. З 12 вистав-фіналістів – є багато вистав з інших театрів, тобто ми бачимо децентралізацію театральну. Ми всі маємо триматися і працювати на розвиток українського театру», — відзначила голова Експертної Ради Ольга Стельмашевська.

Цього року на фестиваль від театрів було подано 89 заявок, з яких Експертна рада обрала спочатку лонг-ліст, а потім — шорт-ліст вистав. Але переможців вже обирало міжнародне журі, до якого ввійшли театральні діячі з п’яти європейських країн: Руї Мадейра, Португалія – актор та режисер, художній керівник Театральної компанії міста Брага;  Анна Корженьовська-Бігун, Польща – докторка гуманітарних наук, упорядниця і наукова редакторка першого польського книжкового видання текстів Леся Курбаса «Łeś Kurbas. Pisma teatralne, Warszawa: Instytut Teatralny 2021»; Беньямінас Жельвіс, Литва – співак, генеральний директор Каунаського державного музичного театру;  Дайан Елшоут, Нідерланди – танцівниця, хореограф, педагог, дослідниця та тренерка. Фредерік Поті, Франція – режисер, актор, продюсер та генеральний директор Théâtre de la Massue, який працює в царині сучасного театру ляльок, 2004-2014 рр. – директор паралельної програми Авіньйонського фестивалю – фестивалю вуличного театру та нового цирку, представник східних країн у проєкті «Павільйони майбутнього» в Авіньйоні, що ініційований Théâtre de la Manufacture. Тобто, серед представників журі представлені спеціалісти для кожної з шести номінацій/жанрів премії.

Враження у членів міжнародного журі від українського театру різні, але з позитивно-прогресивної інтонацією. «Як  представниця сучасного прогресивного танцю з Нідерландів  я була вражена майстерністю представників українського театру, як вони з усієї сміливістю підійшли до самого края мистецтва і перешли через нього.  Ми знаходимося у новому світі – відкриваємо його завдяки відвазі наших учасників. Я вражена наскільки на часі вистави — наскільки вони доречні в саме на цей момент», — відзначила Дайан Елшоут.

Багато років за українськими театром спостерігає Анна Корженьовська-Бігун, яка акцентує, що наш театр активно рефлексує щодо сьогоднішньої війни на Донбасі. «Мене вражає відвага українського театру, щоб говорити про речі, які  є незручні, але потрібні. Різниця між польським і українським є: український театр реагує на війну, і він виступає  не лише, як театр, а працює, як арт-терапевтична група. Ми у Польщі, на щастя, не маємо такої проблеми, але маємо інші суспільні проблеми і театр також ставить питання – що ми хочемо зробити? Український театр намагається  говорити про українські травми, наприклад, Чорнобиль. Але є і загальнолюдські питання, які притаманні і польському, і українському театру, тому є багато  проектів, створених у рамках копродукції. Наприклад, такі питання, як: хто ми, як люди, європейці, сусіди», — відзначила представниця міжнародного журі.

Режисер з Португалії Руї Мадейра переглядав усі вистави в онлайні разом зі своєю  театральною компанією: «Дивитися вистави онлайн створило нам проблеми, бо неможливо ідентифікувати актора через камеру, відчути його емоції і подивитися в його очі. І це зовсім різні емоції — дивитися виставу в театрі  і онлайн. Але ми були вражені високою якість вистав і деякими ідеями режисерів, сценографів і музичною концепцію. Те, що відбувається у українському театрі загалом кореспондується з мистецькою ситуацію в Україні. І такі фестивалі можуть стимулювати розвиток українського театру».

Серед міжнародних експертів цінною думкою поділився продюсер зі Франції Фредерік Поті: «Хочу виділити те, наскільки представники українського театру мають рису, яку, на жаль, вже забули або втратили у західному театру – готовність і потребу виходити на сцену і говорити свою позицію. Слава українському  театру!» (це експерт сказав українською).

Цього вечору у фойє Національної оперети представники театральної спільноти дякували за підтримку і натхнення, жартували, натякали владі про культуру, як національно формуючий чинник нашої країни. І звісно, отримували свої заслужені нагороди.

Переможці:

• За найкращу драматичну виставу — «Це дитя» (Закарпатський обласний угорський драматичний театр (м. Берегове);
• За найкращу виставу для дітей  — «А хай то качка копне» (Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки);
• За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу — «Лис Микита» (Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької);
• За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу — «VIÑO» (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);
• За найкращу пошуково-експериментальну виставу — «Чорнобильдорф» (PORTO FRANKO, NOVA OPERA);
• За найкращу хореографію — Христина Слободянюк за виставу «Чорнобильдорф»; 
• За найкраще музичне рішення вистави — Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф»;
• За найкращу сценографію — Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф»;
• За найкращу чоловічу роль Василь Сидорко за роль Ероса у виставі «Філоктет. Античний рейв»
• За найкращу жіночу роль — Оксана Цимбаліст, за роль Афродити у виставі «Філоктет. Античний рейв»
• За найкращу режисерську роботу —  Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф».

Справжнім триумфатором за кількістю нагород стали двоє чоловіків у яскравих піджаках — Роман Григорів і Ілля Розумейко, — композитори археологічної опери «Чорнобильдорф». Вистава багатошарова за жанровими елементами, стилістикою, а також поліфонічна на рівні сенсів. Хто дивився принаймні у онлайн-форматі, напевно, був вражений (або навпаки) складною конструкцією самої постановки. 

Вистава-переможець —  Закарпатського угорського драматичного театру «Це дитя» серед українських глядачів викликала захоплення. І в цьому сенсі варто згадати слова  Анни Корженьовської-Бігун, яка зазначила про цікавість до загальнолюдських тем. Вистава, яка складається з 10 новел, розповідає про буття Людини, яка перебуває в умовному поїзді «Життя». Воно не буває простим, а кожна «зупинка» змушує глядачів замислитися над найціннішими речам у кожного з нас.  Також на тлі непростих геополітичних відносин між Україною і Угорщиною, є сподівання, що театр сприяє порозумінню. А по-друге, у фестиваля-премії ГРА вже формується фундамент для залучення потужної міжнародної підтримки.

Варто зауважити, що кожна з вистав, які були у числі номінантів, вартують уваги, а для когось, можливо, навіть спеціального театрального туру, наприклад, до Одеси, Львову чи Тернополя.

На святковій церемонії, майже кожен, хто виходив на сцену — вручити або отримати нагороду, як ніхто розуміє, що саме стоїть і як живе український театр. І тому  лунало багато спічв про необхідність об’єднання зусиль  і  просування Театру на всіх рівніх. «Сидячи там, я думав про оті букви — НСТДУ: Нехай Стане Тепер Добре Україні! Бо цей фестиваль сприяє тому, щоб наш потужний театр, який зараз має нове дихання, щоб він був пізнаний у цілому світі», — відзначив  народний артист України Богдан Бенюк.

Після того, як переможці отримали нагороди, Богдан Струтинський закликав всіх до об’єднання, щоб фестиваль якомога ставав ширше, продукуючи сенси для позиціювання насамперед України.

«Театр — це потужний інструмент виховання нації. Я не перестаю про це говорити і хочу, щоб так і сталося. Хочу, щоб ГРА не роз’єднувати,  а об’єднувала. Інколи погляд зі сторони, те що привносять іноземне журі, він інший, ніж той, як всередині країни, бачимо себе. Інколи це суперечить певним моментам, принципам… Закликаю всіх, кому не байдужий український театр – долучайтеся до нас, до НСТДУ.  Найважливіше, що матиме не забувати, що театр – це імідж нашої держави, це й певна реклама нашої держави. Український театр – це певна модель формування України, тому що ми розкриваємо різні теми, є відзеркаленням проблем, що є у суспільстві. Сьогодні ніхто не програв, сьогодні виграв український театр», — резюмував голова НСТДУ та засновник Фестивалю-Премії ГРА Богдан Струтинський. 

Текст: Ірина Голіздра

Фото:   Артем Галкин