В нас принаймні на Куяльницькому лимані можна було спостерігати комету року, позавчора комусь пощастило милуватися авророю, а сьогодні, як ми вже звикли, про дві події:
В п’ятницю в freedom art gallery (мінус перший поверх, Культурний центр Union) відкрилась виставка: «Владислав Гнатенко. Спогади вічності». Це перша персональна виставка молодого художника (Владислав народився у 1995 році у місті Чорноморськ).
Він є, так би казати, художник від Бога, оскільки малював він, як сказано у релізі «завжди, скільки себе пам’ятає», хоч першу свою роботу олією написав у 2016 році. Як сказав він сам в коротенькому інтерв’ю, котре дав для Kyiv Daily, до 2023 року він малював переважно портрети, але в 2023 році під час поїздки з друзями до Карпат та медитацій там (Карпати до речі в цьому й справді потужне місце) він пережив міцне духовне переродження, і малювати як раніше більше не міг. Роботи, які ми тут можемо побачити, створені саме після цього переродження – тобто насправді перед нами щось на кшталт концептуального циклу, який складається з лаконічних і енергійних композицій, де так або інакше присутня людська постать (в релізі вони названі абстрактними, але в такому разі так зватися може будь-яка нереалістична живопис). Як сказав сам художник, це той випадок, коли процес для нього став важнішим за результат (я згодна, бо якщо ти не отримуєш задоволення саме від процесу творчості, то навіщо все це взагалі), а первинний задум міг змінюватися просто в процесі письма. Тобто це саме той випадок, коли не ти керуєш процесом, а він керує тобою. Насправді отаке, радикальне переродження це цікавий досвід – і нові роботи автора є тому підтвердженням. Тут я б додала, що яскраві та енергійні акрилові полотна автора органічно вписуються у креативний простір шоу-руму, але мабуть ще краще виглядали би як мурали або керамічні панно, що прикрашають стіни будинків або зали великих приміщень. Тобто їх можна розглядати також як ескізи для створення об’єктів фундаментального мистецтва – в Україні це потужна традиція, і історія найяскравіших митців пов’язана саме з роботою в міському суспільному просторі. Ну а всі бажаючі мають нагоду подивитися на роботи автора ще протягом місяця.
І нарешті – в неділю неформальна спільнота відмітила день художника на Книжці, культовому місці, де вперше навесні 2022 року (вже в березні) об’єднання «Воля Не Смерть!» розташувало першу open air виставку спротиву.
З тих самих часів Володимир Умма з товаришами регулярно розміщує на імпровізованих стендах політичні плакати, перетворюючи Книжку на жвавий та актуальний артистичний майданчик. Не дивно, що зібралися під платанами (хороша погода була подарунком неба художникам) переважно однодумці. Завітали і випадкові люди, яких привабили яскраві роботи, виставлені під ясним небом – бо кожен, хто приєднався, мав принести свою роботу (будь яку). Тому стихійна виставка вийшла різноманітною і веселою. Ми трохи поспілкувалися з учасниками, задавши всім одне і те ж питання.
Що для вас день художника саме зараз?
Зібрання однодумців, людей, які вільно мислять. Можливість побачити людей, з якими часто спілкуєшся в мережі, але зараз є нагода поспілкуватися наживо. Просто добрий день (Кирил Куленко. Цифровий художник).
Для мене це натхнення і заспокоєння від того, що я бачу своїх, ми всі щось творимо і хочу обмінюватися оцім вайбом зі своїми друзями. Я дуже-дуже всіх своїх люблю (Ольга Новак, художник, дизайнер).
День богемного ледацюги (Денис Недолуженко, богемний ледацюга).
Поспілкуватися з друзями (Дмитро Журавель, художник, фотограф)
По правді сказати, нічого. Для мене художники – завжди однаково цікаві, важні, а багато хто ще й приємні в спілкуванні. Вважаю, взагалі день того-то та того-то це насправді пародія на традиції, але якщо є привід зібратися разом, я завжди за (Семен Кантор, директор Музею Сучасного Мистецтва Одеси).
Звісно, ми опитували саме тих, хто спілкувався з друзями, бо якщо би ми опитували когось, хто був в цей час наодинці, ми мабуть отримали би інші відповіді. Бо художники в нас хороші та різні, і це прекрасно.
Марія Галіна
