16 березня Національний ансамбль солістів «Київська камерата» зіграє концерт української музики. У програмі – твори Валентина Сильвестрова, Володимира Загорцева, Юрія Ланюка та Олега Безбородька. За диригентським пультом – Олег Маринченко. Солісти – Дмитро Кузьмін (флейта), Олександра Ахріменко (арфа) та Інна Галатенко (сопрано).

Серед імен чотирьох яскравих самобутніх постатей, представлених у програмі цього концерту, чи не найменш знане й, водночас, чи не найбільш недооцінене – як за життя композитора, так і тепер – ім’я Володимира Загорцева (1944 – 2010). Дослідник творчості Загорцева, музикознавець і  композитор Олексій Войтенко так написав про митця у своїй статті: «Світ ловив мене, та не спіймав»: ці слова заповідав написати на своїй могилі Григорій Сковорода. Навряд чи так сказати про себе міг би Володимир Загорцев. «Світ» не лише не ловив його, але й був щодо нього переважно байдужим. Очевидно більше Загорцеву й не треба було: такою вже була його безкомпромісна натура, цілковито позбавлена «комплексу генія».

Найбільший міжнародний успіх киянина Володимира Загорцева був пов’язаний із виконанням 1980 року у Нью-Йорку його оркестрової п’єси «Градації» в інтерпретації Нью-Йоркського філармонічного оркестру під орудою знаменитого диригента Зубіна Мети. Якби Загорцев жив у яку іншу епоху, цей факт його творчої біографії міг би стати точкою відліку подальшої успішної музичної кар’єри. А так – у совецькі 80-ті на цьому розвиток кар’єри «неблагонадійного» 35-річного митця по суті й зупинився не без тиску тодішніх очільників Спілки композиторів. 

Учень Бориса Лятошинського і учасник мистецької групи «Київський авангард», Загорцев єдиний серед колег залишився вірним авангардному напрямку своєї творчості до останнього опусу. Можливо, тому, непроста для сприйняття, музика цього композитора доволі рідко потрапляє до концертних програм. Одне з останніх виконань в Україні відбулося 12 листопада 2019 року: Kyiv Symphony Orchestra під орудою диригента Луїджі Ґаджеро зіграв ті ж «Градації», українська прем’єра твору через 53 роки після написання твору.     

У камерних концертах Загорцева, яких у нього загалом дев’ять і про які він говорив як про цикл, найбільшою мірою проявився ліричний талант митця, здавалось би, не властивий його раннім творам. «Безумовно, складно уникнути спокуси швидкого успіху у слухача, – зізнається композитор в одному зі своїх інтерв’ю. – Колись і мені хотілося писати просту музику, легку для сприйняття, такою вважаю цикл камерних концертів». У виконанні «Київської камерати» прозвучить Перший камерний концерт для флейти, арфи й струнного оркестру, написаний 1981 року. «Київська камерата» вже виконувала цей твір – у березні 2015 року у концертному залі НСКУ на вечорі пам’яті до 5-ї річниці від дня смерті Володимира Загорцева. 

• Програма:
  Володимир Загорцев – Камерний концерт № 1 для флейти, арфи і струнного оркестру
• Олег Безбородько – «Казка королів» для струнного оркестру
• Юрій Ланюк – «Камерна музика» для оркестру
• Валентин Сильвестров – Камерна кантата № 12 на вірші Тараса Шевченка для голосу і оркестру

• Що: концерт української музики
• Коли: 16 березня, 18.00
• Де: Національна філармонія України

Текст: Олеся Найдюк