20 жовтня почнеться цикл лекцій композитора Олексія Шмурака про наукову фантастику та музику. Під час повітряної тривоги розмовляли з Олексієм про те, як це поєднується.

Цітую твоє ж питання: як можна пояснити музичні явища, ідеї і технології через метафори й ідеї наукової фантастики?

– Я б почав з того, що для мене в дитинстві не було розділення між музикою і науковою фантастикою (чи взагалі фантастикою), тому що і перше, і друге для мене було фантазією, придуманним світом, в якому я міг створювати своє і насолоджуватися. Тоді ще, звичайно, в мене не було тих знань і підходів, що є зараз, але сама ідея, що і музичний, і «звичайний» світ побудований по одних і тих самих фундаментальних принципах, була для мене очевидною і тоді.

Останній рік я став дуже багато дивитись науково-популярних відео в Youtube і зловив себе на думці, що використовую дедалі більше метафор і ідей з них в своїй педагогічній практиці, на онлайн-уроках з учнями. Мені легше пояснити щось через темну матерію і червоне зміщення, ніж через звичайні банальні музично-теоретичні пояснення.

А вже коли я усвідомив, що наукова фантастика, космологія, квантова фізика (звичайно, на тому хлопському рівні, як я її розумію) почала впливати і на мою творчість, — ну тут вже не залишалося вибору, потрібно було робити щось фундаментальне, щось, де я міг би поговорити про це і поділитися зі світом цими зв’язками.

Йдеться про однаковий (схожий) спосіб мислення? Адже ти не пишеш музику до фільму, а саме так думаєш, як вчений.

– Саме так, йдеться не про банальну ілюстрацію якихось уявлень. Я терпіти не можу так звану «музику космосу» — це такий кумедний і трохи крінжовий випадок, про який мені розповів друг, який вступав на звукорежисера. Історія така. Йому, як і іншим абітурієнтам, дали завдання проілюструвати музикою чи звуками певні зображення чи відео. І дали в тому числі щось на тему космосу. Він щось підібрав, вже не пам’ятаю що саме, а йому сказали: ні, це невірно. Таке треба ілюструвати «звуками космосу» — тобто певним культурним кліше ще з середини XX сторіччя — абстрактними електронними звуками, які мали б зображати щось далеке, холодне і нелюдьске. Звичайно, навіть на цьому наївному рівні є відображення людьскої культури і навіть біології, і про це я також буду говорити на лекціях.

Але більше в моїх лекціях йдиметься про мислення, про структуру. І в науці, і в музиці є фундаментальні основи — такі, як система відліку, проблематика початку — тобто з чого все починається, — проблема антропного принципу — чи існує світ без спостерігача? чи існує музика без слухача? — пастка того самого спостерігача — це коли ми засновуємо свої уявлення з беспосереднього емпіричного досвіду, не припускаючи чогось більшого, більш складного.

Наукова фантастика, і, ширше, — фантастика з’явилася дуже давно. Власне, фантастика йде пліч-о-пліч з філософією, гносеологію. Якщо пізнавати світ, описувати його фундаменти, то потрібно й прогнозувати, прокладати вектор уяви у часі вперед. Тому Платон займався й ідеальною державою і музикою. Тому наукова фантастика з’явилася приблизно в той самий час, що і модерністичні явища у музиці.

Ок, а як саме Уелс, Оруел, Азімов, Саймак, Лем, Артур Кларк і Лю Цисінь допоможуть зрозуміти музику?

– Найлегше і найспокусливіше було б сказати, що у всіх цих письменників є аналоги в музиці — якісь композитори. Але, звичайно, це не так, все складніше. Скоріше, всі вони, і багато інших видатних і талановитих візіонерів побачили і припустили щось, без чого наше розуміння теперішнього і майбутнього неможливе. Музика розвивалася подібним чином — тобто приходив хтось і казав: чому б не спробувати саме це? Чому б не подивитись на музику таким чином? І після цього музика безповоротно змінювалася. Не в тому сенсі, що попередньої музики більше не існувало — ні, просто мапа музичного світу ставала на одну країну більшою.

Магія наукової фантастики (такий оксюморон, так) в тому, що вона доносить складні технічні і математичні ідеї через привабливі історії, чи персонажей, чи конфлікти. Магія Уелса, Лема, Кларка, Діка в тому, що, коли їх читаєш, ти занурюєшься в їхній світ не тільки мисленнєво, а й чуттєво — це те, що можна було б назвати іммерсивним ефектом. Баланс мисленнєвого і чуттєвого, інтелігібельного і сенсибельного, феноменологічно і концептуально доступного — це одна з найактуальніших і найглибших проблематик складної музики — ще з часів Середньовіччя. В цьому сенсі можна сказати, що і фантастика, і музика — це варіанти релігії.

Що таке взагалі — «дивитись на музику по-новому», й ще завдяки зустрічам з нелюдьским розумом, неземною біологією, триногам то що?

– Простіше за все було б відповісти, що це відмовитися від інерції звичного слухання і розуміння музики. До слухання музики є багато підходів —

1) фізіологічно-чуттєвий (коли ти довіряєш тільки безпосередньо власним відчуттям, без додаткових зусиль);

2) мімікрія під інших (це коли ти, грубо кажучи, намагаєшься відчути в музиці те і так, що і як відчувають інші люди навколо тебе в тому ж часі і просторі — щось на зразок оргії чи колективної молитви чи групового наркотичного тріпу);

3) культурний (це коли ти намагаєшься зрозуміти контекст, в якому ця музика створена чи існує);

і, напевно, ще багато інших. 

Підхід, який пропоную я — це насамперед підхід розширення рамок власного мислення. На цьому шляху неминуче потрібно поговорити про фундамент сприйняття музики — біологічний, технологічний, — про зв’язки між економікою і музикою, між політикою і музикою. Можна сказати, що я займаюся зняттям з музики покрову таємничості, непізнаваності. Розбираю музику на частини. Це дійсно близько до того, чим займаються блогери з науково-популярного жанру. Коли пропонують подивитись на звичні явища чи процеси під новим кутом зору.

Як склалася ідея цього циклу лекцій? Спочатку я подумала що мова буде йти про музику до фантастичних фільмів.

– В Києві нещодавно відкрився бар Портрет  на Олеся Гончара,  його власниця — моя давня знайома, Ксенія Гладушевська-Попова, з якою я співпрацював ще у неправдоподібному зараз 2011 році — я тоді написав музику до нішового показу мод. Це було дуже романтично — київський Дім Вчителя, нуарна дисонансна музика для кларнета і кількох синтезаторів-самограйок. З тих часів багато що змінилася. Зараз Ксенія займається студією кераміки, ручної ліпки, гончарства й ілюстрації — і також кілька тижнів тому відкрила бар поруч. Отже, Ксенія запропонувала мені робити якісь івенти про музику чи про культуру загалом в барі — і я почав інтенсивно думати. Саме в цей час я в черговий раз — мені здається, в п’ятий чи в шостий — передивлявся «Ріка і Морті» — до речі, це цікавий досвід, саме на п’ятий чи шостий раз помічаєш такі деталі чи ідеї, які до цього ховалися. І — евріка! — я зрозумів, що потрібно ці дві сторони моєї особистості якось поєднати.

Тут зійшлося багато різних факторів спільного напрямку. Наприклад, я зараз працюю над музикою для фільму художниці Дани Кавеліної, — фільм про післявоєнне майбутнє України — фільм утопічний, фільм-маніфест. Паралельно я працюю разом з художницями Дашею Подольцевою і Єленою Орап над проєктом Dreamscape, де ми збираємо свідчення і матеріали про те, як музика і звуки рятують і допомагають людям під час бомбувань, в укриттях, в евакуації й еміграції. І також скоро на Kyiv Daily вийде мій матеріал про альбом молодого українського композитора, де і музика і концепт — на межі кіберпанку, релігії, наукової фантастики, математики. Якось все це утворило своєрідний первинний бульон — це термін з теорії самозародження життя — для такого циклу лекцій. І ось я його готую і читатиму.

До речі, щодо твоєї ідеї лекцій про музику до науково-фантастичних фільмів — це дуже цікавий аспект, і, звичайно, я його торкатимуся у свої лекціях. Але ж все-таки музика до фільмів — це більшою мірою ілюстрація, емоційний супровід. Хоча і в ній за останні десятиліття створено багато цікавого і впливового — наприклад, Уільямс, Артем’єв, Вангеліс, Зіммер тощо. Однак для мене така тема занадто специфічна. Я люблю ширші рамки.

Зміст лекцій вже цілком готовій? Можеш розповісти про нього?

– Ні, зміст поки що не готовий. Перша лекція, що буде у четвер 20 жовтня, найочевидніша за темою — звичайно ж, «Війна Світів» Уелса. Зараз відбувається така Війна Світів і одразу у дуже багатьох вимірах. Це трохи нагадує серіал, де є головна сюжетна лінія і кілька побічних, щоб було цікаво слідкувати, відволікатися. Уелс зміг у своєму романі зафіксувати багато важливих тенденцій ще наприкінці XIX сторіччя — він не бачив ані тоталітарізм, ані загибель імперій, ані світову війну, ані зброю масового ураження — але все це описав в своєму легендарному передбаченні.

Далі я планую піти і хронологічно і ідеологічно впорядковано — спочатку антиутопії та інші передбачення ще модерністської ери, потім Золотий Вік фантастики, а потім вже постмодернізм, тобто Лем, Саймак й інші. Зазначу, що ці лекції будуть не про буквальну відповідність музичних явищ тієї самої доби, що й написані тексти, а про ширший контекст. Тобто якщо лекція навколо «Війни Світів»  Уелса, це не означає, що буде музика саме 1890-х.

Біологічні та ширші —  фізичні, хімичні (то ще) наукові процеси схожі на музику?

– Так, звичайно. Це одна з найболючиших для мене тем для обговорення, можна сказати, мої В’єтнамські флешбеки. Справа у тому, що я досить довго навчався музиці — а потім ще й декілька років працював піаністом й композитором сучасного академічного напрямку. І всі ці майже 25 років майже ніхто мені не казав, майже ніхто зі мною з музикантів не обговорював, не проблематизував саме фізіологічну основу створення і сприйняття музики. Нібито це проблема фізиків чи біологів. Нібито наука окремо, а практика окремо. Але це зовсім не так. І коли розробляли і розробляють музичні інструменти, акустичні простори, засоби запису і відтворення звуку, звукорежисуру, то враховують біологію і фізіологію. Але чомусь про це майже не говорять у музичній освіті, — ну, якнайменш, тут, в пострадянському просторі. Я все це для себе відкривав по крихтах, потроху, поступово, буквально як збирав для себе пазл, хоча, здавалося б, це основа основ. І я майже у всіх лекціях звертаю на це увагу — і у цьому циклу про це також йтиметься.

• Що: «Війна Світів» Герберта Уелса — перша лекція з серії «Наукова фантастика і музика» Олексія Шмурака
• Де: Офлайн — Київ, бар Портрет, Олеся Гончара, 40, вхід через арку зі двору; Онлайн — zoom; щодо відвідування звертатися в особисті повідомлення бару «Портрет» в Інстаграмі 
• Коли: Четвер 20 жовтня, 18:30 за київським часом