8 травня у галереї сучасного українського мистецтва «Білий світ» відбулось відкриття виставки «Ніколи Знову».
Цю дату організатори події обрали не випадково — вона припадає на день пам‘яті жертв Другої світової війни. Цей проєкт став успішною спробою залучити різних, не схожих за своїми роботами та стилем митців у рамках спільного контексту. Від живопису, графіки та фотографії до інсталяції і робіт з текстилю – у виставці беруть участь Владислав Шерешевський, Матвій Вайсберг, Айдер Муждабаєв, Серж Захаров, Дмитро Коломойцев, Влад, Дмитро та Олександра Кришовські і сам куратор проєкту Олександр Янович, який також представив свої роботи.
Гасло «Ніколи знову» і символ червоного маку з 2015 року використовується в Україні для позначення 8 травня — річниці капітуляції нацистської Німеччини. У російському пропагандистському апараті та серед військових чиновників неодноразово звучала ідея про те, що росія може повторити переможні військові операції, які колись проводив Радянський Союз. Таким чином, назва проєкту стала у опозицію до слогана «можем повторіть», яким в росії підігрівалися агресивні настрої народу. Вони були покликані, як тепер ми розуміємо, підготувати населення до низки загарбницьких “воєнних операцій”. Україна, яка відчула на своїй шкурі агресію та окупацію з боку Росії, знає це краще за всіх. Наш народ довів свою готовність захищати свою країну від іноземних загарбників та боротися за свої права та свободи. Тому слова «Ніколи знову» стало не тільки позначенням пам’яті про жертви війни, але і символом нашої волі та рішучості.
— «Сьогоднішня розстановка сил приголомшує очевидністю дихотомії добра і зла: росіяни можуть повторити лише спустошення, руйнацію, смерть і забуття. Україна ж під гаслом “Ніколи знову” рухається до перемоги над російськими окупантами, мета яких є кошмаром для всього цивілізованого світу. Перемоги такої важкої, але остаточної, щоб цей кошмар не повторився ніколи знову.»
У великій першій залі галереї можна побачити живописні роботи Влада Кришовського. Полотна на цій стіні стилістично і символічно продовжують велику серію живописних робіт “Кінець дитинства”, але початком війни з його живопису поступово зникали яскраві кольори, натомість зʼявлялися відтінки землі, іржі і глини. Для виставки “Ніколи Знову” він зобразив останні дні перед повномасштабним вторгненням, а також перший час після нього. Ми бачимо хронологічний розвиток подій, де спочатку темніють та згущаються хмари, а потім розгорнуте протистояння, запеклі бої, танок життя і смерті. За словами куратора, поєднуючи вже відомі йому символи з новими контекстами, Влад Кришовський складає фрагменти свого гіркого досвіду в єдиний пазл, щоб осягнути, що ж сталося з нами. На фоні живописних та графічних робіт, представлених у галереї, вишиванки Олександри Кришовської є яскравим та потужним культурним артефактом.
“Вишивка є солодкою і гіркою справою. Насолода прекрасним, зцілюючим, проростаючим поволі на полотні мистецтвом відома дуже багатьом сучасницям і сучасникам і вона була відома буквально всім жінкам позаминулого століття. Але роздуми про їхні життя мають гіркий присмак; іхні шляхи були дуже важкими.»
Гасло росії «можемо повторити» тягнеться назад, всупереч будь-якій логіці, до невігластва, руйнування та смерті. Це чисте зло, банальне до незбагненності, і кінець їхній теж буде банальним. Культура — це серце нації, і мистецька сфера відображає усі політичні процеси, що відбуваються зараз. За словами організаторів проєкту, ми зможемо рухатись далі, лише натиснувши на кнопку «стоп москва». Протягом багатьох століть, російський вплив зазнавався на українське мистецтво та культуру, що спричинило деформацію та зміну його сутності. Не допустити повернення російського впливу на українське мистецтво, не віддати знову українську культуру та повернути назад все, що було забрано — це культурна частина боротьби, у яку покладено гасло «Ніколи знову».
Виставка працюватиме до 1 червня за адресою вул. Євгена Чикаленка, 21а, ЦСМ “Білий Світ”.
Текст підготувала мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagine Point Тетяна Сафір
_____________
On May 8, the exhibition “Never Again” was opened in the gallery of contemporary Ukrainian art “White World”. The organizers of the event did not choose this date by chance, as it falls on the day of remembrance of the victims of the World War II. This project was a successful attempt to attract different artists, who are not similar in their work and style, within the framework of a common context. From painting, graphics, and photography to installation and textile works, the exhibition features Vladislav Shereshevskyi, Matvii Vaisberg, Ayder Muzhdabaev, Serzh Zakharov, Dmytro Kolomoytsev, Vlad, Dmytro and Oleksandra Kryshovskii, and the curator of the project Oleksandr Yanovych himself who also presented his works.
The slogan “Never again” and the red poppy symbol have been used in Ukraine since 2015 to mark May 8, the anniversary of the surrender of Nazi Germany. In the Russian propaganda apparatus and among military officials, the idea that Russia can repeat the victorious military operations that the Soviet Union once conducted has been repeatedly voiced. Thus, the name of the project stood in opposition to the slogan “we can repeat”, which in Russia
fueled the aggressive mood of the people. They were called, as we now understand, to prepare the population for a series of invasive “military operations”. Ukraine, which has experienced Russian aggression and occupation, knows this better than anyone. Our people have proven their readiness to defend their country from foreign invaders and fight for their rights and freedoms. Therefore, the slogan “Never again” became not only a symbol of memory of the war victims, but also a symbol of our will and determination.
— “Today’s arrangement of forces is stunning with the obviousness of the dichotomy of good and evil: Russians can only repeat devastation, destruction, death and oblivion. Ukraine, under the slogan “Never again,” is moving towards victory over the Russian invaders, whose goal is a nightmare for the entire civilized world. A victory so difficult, but final, that this nightmare will never happen again.”
Paintings by Vlad Kryshovsky can be seen in the large first hall of the gallery. The canvases on this wall stylistically and symbolically continue the large series of paintings “The End of Childhood”, but with the beginning of the war, bright colors gradually disappeared from his paintings, instead shades of earth, rust and clay appeared. For the exhibition “Never Again” he depicted the last days before the full-scale invasion, as well as the first time after it. We see the chronological development of events, where first the clouds darken and thicken, and then there is a wide-ranging confrontation, fierce battles, a dance of life and death. According to the curator, by combining symbols already known to him with new contexts, Vlad Kryshovsky puts together fragments of his bitter experience into a single puzzle in order to understand what happened to us.
Against the background of paintings and graphic works presented in the gallery, the embroidery of Oleksandra Kryshovska is a bright and powerful cultural artifact. “Embroidery is a sweet and bitter business. The enjoyment of a beautiful, healing, slowly sprouting art on canvas is known to many contemporaries and it was known to literally all women of the last century. But thinking about their lives has a bitter taste; their paths were very difficult.”
Russia’s slogan “we can repeat” stretches back, contrary to any logic, to ignorance, destruction and death. This is pure evil, banal beyond comprehension, and their end will also be banal. Culture is the heart of a nation, and the artistic sphere reflects all the political processes taking place now. According to the organizers of the project, we will be able to move forward only by pressing the “stop Moscow” button. For many centuries, Russian influence was exerted on Ukrainian art and culture, which caused deformation and change of its essence. Preventing the return of Russian
influence on Ukrainian art, not giving back Ukrainian culture and returning everything that was taken away is the cultural part of the struggle, which includes the slogan “Never again.”
Text written by the art manager of the Imagine Point gallery Tatiana Safir.
