22 січня о 21:00 у берлінському театрі P.A.N.D.A. відбудеться прем’єра музичного альбому «Нова симфонія Донбасу», створеного підлітками з прифронтових міст України спільно з німецьким музикантом та композитором Юрієм Гуржи. Прем’єру можна буде переглянути онлайн на ютуб-каналі театру P.A.N.D.A. 

Работа над музичним альбомом тривала у рамках проекту «Misto to go–2» — другої частини міжнародного театрального проекту зі школярами у шести містах Донбасу: Комишуваха, Троїцьке, Райгородок, Бахмут, Попасна та Миколаївка.  У цьому році команда «Міста з собою» відправилась у подорож музичним Сходом, щоб зібрати нову «Симфонію Донбасу» з його звуків, щасливих чи агресивних фраз, вже забутих або ще й досі модних пісень, голосів донбаських дітей, дідусів та бабусь і ритмів кожного міста. Все, що зараз відбувається на Донбасі — це і є музика. Яку ми беремо з собою. 

Kyiv Daily запитав учасників альбому про те, що ми почуємо. І про те, як він був записаний.

Як, в який момент народилася ідея альбому? Чому?

Георг Жено, режисер та художній керівник проекту «Misto to Go»: З кінця 2014 року я займаюсь проектами з дітьми на Донбасі. Змінюється час, змінюються наші учні. Я завжди намагаюся підхопити їх хвилю, вигадати щось таке, що дає їм радість спів-творчості. Я давно спостерігав за вражаючою музикою Юрія Гуржи і відчув, що все це зараз може співпасти.

Юрій Гуржи, музикант, композитор: Під час нашої першої зустрічі з дітьми я, чесно кажучи, дуже хвилювався, бо не був впевнений, чи вдасться нам знайти спільну мову. Але не минуло й півгодини, як стало зрозуміло, що хвилюватися не варто — і у наступні кілька тижнів з кожної нашої зустрічі народжувалася пісня. Це був вдалий пінг-понг: я кидав свій м’ячик — біт, чи мелодію, а у відповідь мені прилітали рими та рядки.

Як «виглядає» альбом — це аудіо, відео? Де і коли можна його почути?

Юрій Гуржи: «Нова симфонія Донбасу» — це діджитал-альбом, який наприкінці січня можна буде послухати на більшості стрімінг-платформ. Музику у ньому робив я, а тексти пісень та голоси — мої донбаські спів-автор(к)и.

«Симфонія Донбасу» Вертова — це кіно про радянський ентузіазм. Про ще альбом «НОВА Симфонія Донбасу»?

Ден Гуменний, куратор проекту «Misto to Go»: Вже сім років я працюю з вимушеними переселенцями та тими, хто залишився у прифронтових містах. Змінилися ці люди, змінилося ставлення до них. Війна стала звичною. Це буденність, яку вже не помічають. А вона є. Тому, певною мірою цей альбом — нагадування, що війна є. Але у той же час — цей альбом про те, що Донбас — більше ніж війна.

Ця симфонія, ця «співзвучність» дуже різних голосів підлітків — фіксує час, у якому вони живуть, коли «червона зона» війни збіглася з «червоною зоною» карантину, а поруч — справжня «сіра зона»  та міни, що й досі падають на шкільне подвір’я. Але в той же час — рятівна іронія і світла віра у майбутнє України, яка (на мою думку) може зробити рішучий крок уперед не з Києва, а саме з малих міст. Цей альбом — про той трохи наївний ентузіазм, що сповнює наших учнів. Він про тих, у кого є сили зробити цю країну краще. Для мене він про цю віру.

У Георга Жено величезний досвід роботи з документальним театром, що йому додав досвід роботи над альбомом?

Георг Жено: Я не займаюсь документальним театром. А просто тим театром, де особисті долі справжніх людей грають центральну роль. А у кожній людині є своя музика, або щось таке, що вона може висловити лише через музику. Мені здається, що це вдалося зробити у тісному контакті наших учнів та Юрія.

Труднощі та уроки роботи над альбомом у кожного дорослого учасника команди були свої, які вони?

Юрій Гуржи: Спів-авторство грунтується на взаємній симпатії, довірі та цікавості, бажанні зробити щось разом. У моєму випадку, треба було у дуже стислі строки розбурхати і мотивувати дітей, яких я бачив уперше.

Георг Жено: У нашій роботі найголовніше — нікого не образити. Але дуже важливо, щоб учні взяли із собою високоякісне мистецтво, тому що воно діє лікувально для них. Думаю, це розуміння міцно поєднує мене, Дена Гуменного та Анастасію Тарханову. 

Через пандемію Коронавірусу ми весь час вимушені були реагувати дуже швидко. Змінювалися місця роботи, обставини, а значить — і формат проекту. Тобто всім нам – і педагогам, і учням — постійно доводилося імпровізувати. І, мабуть, не завжди у цьому році ми мали достатньо часу та внутрішній спокій, які потрібні для таких проектів.

Зараз ми показуємо театральний фільм про Попасну і я дуже хвилююся, що ми не там поруч з нашими учнями; що ми не зможемо все це обговорити з ними та підтримати їх. І я дуже сподіваюсь, що ми у атмосфері поспіху нікого з учнів не образили. Бо дуже просто зачепити дитячу душу, та ще простіше — не помітити це. Я зараз думаю, як у онлайні ще раз поговорити з усіма учнями про проект та їх самопочуття у ньому.

Чим вас здивували діти?

Юрій Гуржи: Найбільше мене вразило, що, за рідкісним виключенням, ніхто з підлітків, чиї голоси звучать на альбомі, до того музикою не займався — адже звучать вони часом переконливіше, ніж поважні музиканти.

Анастасія Тарханова, художниця проекту «Misto to Go»: Працювати з донбаськими школярами — це суцільне здивування. Від їх сміливості, щирості, швидкості, з якою стаєш їх друзями. А ще сильне здивування від їх таланту і від того, якими вони можуть бути дорослими, від їх вибухової органіки, прямоти та неймовірної природності, яку ні з чим не сплутаєш.

Дивна річ, коли вони з ходу починають складати реп: з якою самоіронією говорять про своє життя, звички, слабкості, мрії. Так класно спостерігати за людьми, які різкі та одночасно ніжні й ранимі, і все це чудово розкривається в роботі з кожним із них. За кожним з наших дітей – цілий світ, свій дуже індивідуальний всесвіт, про який мені, як художниці проекту, було безкінечно цікаво дізнаватися.

Ще я фанат їх почуття гумору, жартів, над якими смієшся і в моменті, і потім ще довго на монтажі відео; фанат приголомшливих танців та плейлистів, які теж нескінченно дивують непередбачуваними й неповторними сполученнями пісень. Класно дивуватися їх швидкому дорослішанню, і тому, як кожен з них обирає свій шлях.

Що робота над альбомом принесла дітям?

Єгор Макаренко, тьютор проекту «Misto to Go», 11 клас попаснянської школи №1:  У цьому проекті я зміг відкрити у собі ще один хист — музичний. Я й не міг уявити, що буду співати, та ще й «на запис». Дуже багато емоцій та нових відчуттів!

Віола Стороженко, тьюторка проекту «Misto to Go», 11 клас попаснянської школи №1:  Можу сміливо відповісти, що я себе недооцінювала і робота над альбомом «Misto to Go» мені це продемонструвала. Я побачила себе з інших сторін. І якщо в тебе є бажання і натхнення, то все вийде! Так що можна і у космос полетіти, а можна альбом написати, та ще й не один.

Ангеліна Герасименко, учасниця проекту «Misto to Go», 10 клас попаснянської школи №1: Коли ми тільки почали працювати над альбомом «Нова симфонія Донбасу», я подумала: «Ну і до чого це все?», але вирішила вкладатися по повній. І у підсумку, я стала більш відкритою до оточуючих, більше не соромлюсь своїх емоцій та своїх думок. А найголовніше: навчилася ставити цілі, добиватися їх та організовувати час для цього.

Діана Риндя, учасниця проекту «Misto to Go», 11 клас попаснянської школи №1: Цей проект – можливість для всіх розкрити себе та подивитися на світ по-іншому. Багато хто поборов свої комплекси та страхи. Для мене у цьому році проект став чимось більшим, ніж просто мистецька діяльність. Я змогла повністю знайти себе та зрозуміти, чого я хочу.

Альбіна Бакуха, тьюторка проекту «Misto to Go», 9 клас миколаївської школи №3: робота над альбомом «Нова симфонія Донбасу» навчила мене по-справжньому довіряти. Без цього у сучасному світі буває складно, хоч багато хто це заперечує. Нові обличчя, голоси, чиїсь думки, які ти чуєш та не знаходиш зв’язку зі своєю реальність – все це мені давалося складно. До тих пір, поки ми в іншому місті (але все на тому ж Донбасі) з іншими дітьми (але такими, що пережили те ж, що і я) сіли й почали писати. Рядок за рядком, щось забавне, ми сміємося, просто п’ємо чай та розповідаємо історії. Потім – знову пишемо і ти відчуваєш себе як вдома, поруч з рідними. І ця довіра, ця щирість – дійсно потрібні мені, ця нова симфонія Донбасу від нових його людей.

Розкажіть про головні теми альбому і що в нього не увійшло, але залишилося в планах?

Юрий Гуржи: Если коротко, эти песни — как полароидные снимки, в них зафиксировано «здесь и сейчас»: география и локальная специфика, ну и комментарии на актуальные для ребят темы — от женского футбола до карантина.

Георг Жено: Я дуже радію від того, що у цьому році на нас чекає ще прем’єра театрального фільму про досвід прифронтових міст, де музика, яку Юрій створив разом із дітьми, буде відігравати дуже важливу роль.