Співзасновниця #книголав Світлана Павелецька про те, чому Україні потрібні сильні проекти з повідомленнями, що читати – круто.
Хоча книжки є їхньою головною ціллю, кожне українське видавництво має власну рису характеру, яку можна впізнати в численних новинках. Молоде і амбітне видавництво #книголав виділяється своєю драйвовістю і маніфестом навчити молоде покоління читати хороші книжки. Таке завдання – не із легких, особливо, якщо взяти до уваги, що в Україні є чималі пробіли цілих літературних жанрів, та читають українців у вісім разів менше, ніж, скажімо, у Норвегії. «Розмови» з видавництвами тривають, ми поспілкувалися із Світланою Павелецькою, співзасновницею #книголав та СЕО Інституту когнітивного моделювання, про їхні маленькі кроки, цінні уроки та великі здобутки, які команда отримала за короткий час існування.
«Ми отримували відгуки, де діти писали, що це їхня перша прочитана книжка, чи що вони економили на кишенькових, щоб її купити»
Давайте відновимо хронологію. Видавництво стало самостійним у 2017 році. Що було найскладнішим на етапі становлення?
— Найскладнішим була наша перша книжка «100 експрес уроків українською мовою» Олександра Авраменка. Ця ідея прийшла пану Олександру, я тоді працювала на 1+1, і ми зрозуміли, що це була можливість нашого самостійного старту. Тоді ми намагалися сформувати команду із людей, які не працювали на видавничому ринку, аби у нас не було бар’єрів, які були у інших видавців. Тому на початку новим і складним було все. Але книжка вийшла чудовою, вона одразу стала хітом, і залишається нашим бестселером досі. Якщо я не помиляюся, ця книжка зробила найбільшу кількість продажів за всю історію існування магазину Yakaboo. Потім, через чотири місяці ми видали роман «Наші душі вночі» Кента Гаруфа, який також став хітом продажів, і ми одразу зробили новий наклад – що є дуже хорошим критерієм успіху. Після того ми зайшли в дитячу літературу з історією про маленьких дослідників, це інтерактивні книжки з віконцями, які скоро стали однією із візитівок нашого видавництва.
Ще одним складним і тривалим був процес налагодження стосунків з іноземними правовласниками, тому що ми були новим невідомим видавництвом. Більш того, українські видавництва мають не дуже однозначну репутацію з приводу виконання своїх домовленостей. Тому перші півроку ми доводили свою спроможність як українського видавництва.
Коли ви зрозуміли, що #книголав став повноцінним видавництвом з довгоочікуваними планами?
— Ми одразу на це цілилися. У мене була чітка бізнес-модель і покроковий план дій, тобто все починалося не як хобі, а як тривалий проект. Особливо важливим для нас стало розуміння, що за півроку ми вже змогли окупити інвестиції, це дало відчуття, що ця історія з нами надовго і ми рухаємося у правильному напрямку.
Ще одна причина, чому #книголав був ефективним, це те, що всі партнери проекту мали постійну роботу, і всі отримані кошти на перших етапах ми постійно вливали в інший проект, іншу книгу. Це дозволило не зменшувати темпи розвитку і швидко закріпитися на ринку.
«Тоді ми намагалися сформувати команду із людей, які не працювали на видавничому ринку, аби у нас не було бар’єрів, які були у інших видавців»
Як ви вважаєте, де молоде видавництво може шукати натхнення, на які приклади і моделі опиратися. Що сьогодні може стати основою для хорошої бізнес-моделі?
— Те, що класно спрацювало для нас на перших етапах – це можливість аутсорсити все, що тільки можна. Тому важливо розуміти свої пріоритети і ресурси. Нашим найважливішим ядром була редакція, а всі супутні сервіси, навіть юридичні, ми намагалися передавати іншим.
Такий підхід не вимагає великих інвестицій, тому спочатку ми всю дистрибуцію віддали на аутсорс. Так само було із зберіганням книжок, ми лише згодом почали поступово забирати цю функцію собі – і минулого року ми створили власні склади для зберігання книжок.
Лише цього року ми повністю перебрали функцію дистрибуції на себе. Якби ми робили це відразу, це було б дуже велике фінансове і ресурсне навантаження.
Де шукати натхнення? У такому бізнесі як видавнича справа, мені здається, треба робити такі книжки, які ти хочеш читати сам. Це наш головний базовий принцип, який крім того допомагає отримувати насолоду від того, що ти робиш.
Яка спеціалізація видавництва сьогодні? Чи хотіли б ви розширити тематику?
— #книголав видає книжки для читачів будь-якого віку. Але ми вирізняємось на ринку інтерактивними виданнями для дітей, світовими бестселерами та книжковими проектами спільно з відомими українськими експертами та авторами. Хоча наш асортимент значно ширший, це і нон-фікшн, бізнес література, сучасна українська література, фентезі, трилери. З нового у цьому році буде поезія.
Чи часто у вас запитують чому у назві є хештег? Що він власне означає?
— Це відбулось спонтанно, ми думали, що не хочемо вигадувати якийсь логотип, а використовувати замість цього щось просте і стильне. Так з’явився тег #книголав.
«Ми успішно йдемо до того, щоб бути великим видавцем. І вже зараз з багатьма найбільшими видавцями конкуруємо за об’ємами тиражів однієї книжки»
Чи є ви великим видавцем сьогодні? Який тираж у минулому році? Скільки позицій книг було видано? Я слідкувала, що практично у кожному видавництві де я чекала книгу, вона виходила пізніше запланованого. Як вплинула пандемія на ваші плани?
— Нам тільки 4,5 роки і за цей час ми видали 200 назв книжок тиражем мільйон примірників. Ми успішно йдемо до того, щоб бути великим видавцем. І вже зараз з багатьма найбільшими видавцями конкуруємо за об’ємами тиражів однієї книжки.
Пандемія вплинула на весь світ, на книжковий бізнес також. Було страшно, коли закрились офлайн-книгарні. Але попри все, у минулому році ми видали 45 назв книжок, як і планували. Щодо затримок виходу книжки, то це трапляється з багатьох причин – може перекладач попросити ще трохи часу, чи правовласники не відразу погоджують верстку, або друкарня чекає з-за кордону папір. І через карантин відбуваються затримки, у нас багато видань ручної роботи, а люди в друкарнях хворіли. У цьому році ми плануємо презентувати 60 назв книжок.
Що таке успішний наклад в масштабах #книголав?
— Середній тираж нашого бестселера 15-20 тисяч примірників. Але у нас є книжки і тиражем понад 50 тисяч.
«Більшість наших книжок – успішні, у нас не було провалів»
Як би у вас була можливість налагодити ідеально якийсь аспект книговидання, що це було б?
— Читачі. Їх в Україні дуже мало, ми всіх майже по іменах знаємо. Хотілося б більше державних програм, спрямованих на промоцію читання, у першу чергу серед молодих батьків. Бо читання – це навичка, яка формується у дитинстві. І це повинні бути вау-кампанії, з повідомленнями, що читати – круто. Якби у нас було трішки більше читачів і вимогливих до якості книжки, то й ринок підтягнувся б.
«Читання – це навичка, яка формується у дитинстві»
Оглядаючись назад, що приносить вам найбільшу гордість? Який проект?
— Я вибираю 90 відсотків книжок, які ми видаємо. Це ті книжки, які мені хочеться читати. Тому пишаюся всіма. У нас підхід до всіх однаковий – це якість не тільки в контенті, а й у формі. Нам не соромно за те, що ми видаємо. Особливо тішать ті проекти, які можуть допомогти читачеві змінюватись і змінювати цей світ на краще. Щоб говорити і писати без помилок – «100 експрес-уроків української» Авраменка, щоб пізнати свою країну – «Книга-мандрівка Україна», щоб бути красивими і здоровими – «Їж, пий, худни» Наталі Самойленко чи «Зваблення їжею» Євгена Клопотенка, щоб піднімати важливі для нашого суспільства теми – «Я, Ніна», «Дім, в якому…».
На який напрям ви ставили найбільше сподівань на початку видавництва? Чи виправдалися очікування?
— Більшість наших книжок – успішні, у нас не було провалів. Але я очікувала, що серія світової класики «Золота полиця» буде дуже популярною, та подією вона не стала. І не справдились наші сподівання щодо книжки про Дональда Трампа «Вогонь і лють у Білому домі». Ми видали її майже відразу після релізу в США, де вона стала бестселером і продалась мільйонним тиражем. У нас її сприйняли прохолодно.
З власного досвіду можу сказати, що порівнюючи свою дитячу бібліотеку і дитячу літературу сьогодні – зміни очевидні. Чи є таке, що вам бракує якихось тем в дитячих книжках на українському книжковому ринку, і вони натомість добре представлені на європейському? Що на Вашу думку має бути головним в дитячих книжках сьогодні?
— Це була ще одна з причин, чому з’явився #книголав – брак якісних та актуальних книжок як для дітей, так і для дорослих. У мене є син і я орієнтуюся, яких видань бракує дітям та батькам на нашому ринку і саме такі у першу чергу й вибираю для Книголава. Ми одні з перших почали видавати інтерактивні і пізнавальні книжки для дітей, які є цікавими, і можуть конкурувати за дитячу увагу з іграми. У них є завдання, тести, висувні елементи, зорові ефекти, з них можна складати фігурки. І у нас вже є кілька серій таких видань – це і «Маленькі дослідники», «100 фактів про…», атласи про різні явища, серія для початківців чи «Як це створено». Такі книжки складні у виготовленні, деякі – ручної роботи, деякі потребують спеціальних деталей, всі надруковані на якісному папері, яскраві, приємні на дотик.
На нашому ринку, наприклад, не було книжок про дорослішання і сексуальне виховання для підлітків, ми їх почали видавати.
«Ми одні з перших почали видавати інтерактивні і пізнавальні книжки для дітей, які є цікавими, і можуть конкурувати за дитячу увагу з іграми»
Які дитячі книжки найкраще заходять читачеві?
— Це якраз наші інтерактивні науково-популярні видання – книжки із серії «Маленькі дослідники», зокрема про тіло, тварин, про транспорт. Їхній тираж – понад 50 тисяч примірників. Це посібники «Як я дорослішаю» для хлопців і дівчат. Це книжки, з якими цікаво пізнавати світ. Із серії «100 фактів про…» найпопулярніша книжка про космос.
Ваші книжкові хіти на українському ринку?
— Це книжки Олександра Авраменка, зокрема «100 експрес уроків української», книжка Наталії Самойленко «Їж, пий, худни», обидві кулінарні книжки Євгена Клопотенка, книжки Ірени Карпи, всі книжки Фредріка Бакмана, а з дитячих – «Моє дивовижне тіло» та «Світ тварин» із серії «Маленькі дослідники».
Книга з найбільшим тиражем?
— Це наша перша книжка – «100 експрес уроків української». Вона досі продається і перевидається.
Ваше видавництво має хорошу, на мій погляд, стратегію співпрацювати із суміжним бізнесом (Сінево і т.д.), який виступає знаком якості і важливості теми. Як працює механізм співпраці? Чи таке партнерство є корисним лише для #книголав, а й для іншої сторони?
— Книжка це теж медіа і може бути ще одним каналом комунікації, тому це win-win модель співпраці. Ми у цьому випадку є корисними один одному. Це також можливість для бізнесу проявити свою соціальну відповідальність, є бренди, які просувають екосвідомість, інші – здоровий спосіб життя, ще хтось – інформаційну гігієну і підтримка книжкових проектів – це не лише підтримка їхньої теми, а й промоція читання.
Давайте повернемося до питання налагодження контактів із правовласниками. Як зараз змінилася ситуація українських видавництв на міжнародному ринку? В чому нюанси роботи?
— На жаль, я не можу сказати, що є тенденція на покращення. У нас, як видавництва, проблем на ринку вже немає, ми маємо своє портфоліо, ми довели свою спроможність бути партнером. Але є нюанси, які псують загальну репутацію. Наприклад, часто доводиться стикатися з тим, що український книжковий ринок є сірим, у нас важко контролювати тираж, що робить український ринок не особливо надійним і привабливим закордонним партнерам.
До того ж у нас порівняно низька вартість книжок. Тобто якщо видавати одну і ту ж книжку в Україні і в Польщі, то заробити в останній можна в п’ять разів більше. Також це доповнюється тим, що ми є найбільш нечитаючою країною Європи.
Популяризація читання. Один із ваших головних посилів, що у нас мало читають. Я цілком погоджуюся, що з цим необхідно щось робити. Хто, на вашу думку, формує культуру сучасного суспільства? Чи є приклади закордонного досвіду, як видавництво може бути більше, не лише видавцем, а культуртрегером? Як найкраще популяризувати читання? Як видавництво може стимулювати аудиторію?
— Найперше, видавництво популяризує читання вже тим, що видає якісні книжки – і за контентом, і за формою. Та й промо кожної книжки – це теж популяризація читання. Ми залучаємо лідерів думок, які радять своїй аудиторії читати. У нас було багато проектів з різними організаціями та компаніями, які теж сприяли промоції читання. Наприклад, ми видали книжку Ольги Купріян «Щоденник Лоли» за мотивами серіалу «Школа», презентації відбувалися за участі акторів і на них ломилися тисячі підлітків. Ми отримували відгуки, де діти писали, що це їхня перша прочитана книжка, чи що вони економили на кишенькових, щоб її купити. У нас було чимало промо проектів, через які ми не лише пропагували читання, а й інші важливі цінності як для підлітків, так і для дорослих. Деякі наші книжки є соціальними проектами, наприклад, ми віддаємо частину коштів від продажу книжок на благодійність. І ми співпрацюємо з телебаченням та топ-медіа країни, стараємось, щоб в ефірах якомога частіше звучали розмови про книжки.
Довідка
- Рік заснування: листопад2016
- Співзасновники: Світлана Павелецька, Артем Ковальов
- Напрямок: книжки для читачів будь-якого віку
- Вибрані останні нагороди:
- 2018. «Казки на ніч для дівчат-бунтарок». Премія BookForum Best Book Award 2018 у номінації «Література для дітей 6-12 років».
- Нагорода за дизайн обкладинки книги Майкла Вулффа “Вогонь і лють: всередині Білого дому Трампа” (Констянтин Марценківський) , Ukrainian Design: The Very Best Of 2019
- Переможець у номінації «Сучасна українська проза» Форуму видавців 2020 – «Я, Ніна», Яніна Соколова та Ольга Купріян.
- Нагорода за дизайн книги “Книга-мандрівка Україна” (Green Penguin), нагорода за ілюстрації до книги “50 уроків англійської. Говоримо без помилок, ок?” (Анастасія Щербань) Ukrainian Design: The Very Best Of 2021
- Онлайн: https://knigolove.ua/
- Книгарня: ТЦ GLOBUS / тел. +38 050 840 33 54 / (понеділок – неділя 10:00 – 20:00).
Текст: Надія Скокова
