Світлана Шабалтіна: «Всі, хто грають тут —  мої учні»

Світлана Шабалтіна

27 вересня в музеї Андріївська церква відбудеться концерт Welcome to all the pleasures». Відома клавесиністка Світлана Шабалтіна представить авторську програму барокової музики. Розмова Kyiv Daily із засновницею української клавесинної школи відбулася напередодні цього концерту.

Як ви «перейшли» з фортепіано на клавесин, як відбувся цей перехід?

— Як відбувся? З однієї сторони це був випадок, а з іншої… По-перше: я грала з чудовим флейтистом Олегом Сергійовичем Кудряшовим. Він запропонував розширити можливості виступів грою на клавесині. Це була перша інтенція. Ще в нас була чудова віолончелістка, солістка Органного залу, Лариса Байрамова. (Саме тоді у 80-х роках в Органному залі з’явився клавесин-копія двохмануального французького інструменту.) Вона запропонувала зіграти разом. Я підійшла до клавесину і зрозуміла, що це — зовсім інший інструмент, на ньому треба вміти грати. Сталося, що мені потрібно було оволодіти клавесином.

 Я добре знала польську мову, читала  часопис «Kobieta i Życie», (з польскої — «Жінка та життя»). І прочитала в ньому, що є така клавесиністка  пані ЕльжбетаСтефанська, дочка славнозвісної піаністки Галини Черни-Стефанської. І якось так сталося, що я поїхала до неї.  Коли я  почула гру пані Ельжбети, побачила ці клавесини і взагалі всю цю атмосферу… Дуже вдячна долі, що все це сталося. Це був початок мого клавесинного шляху,  потім вже були Голландія і Франція, інші країни.  В 1994 році в Києві відбувся  фестиваль «Україна і  світ бароко». Приїхали багато західних музикантів. Німецький майстер Нойперт привіз три клавесини. Разом зі Стефанською та Нойпертом  ми зіграли концерти Баха для двох та на трьох клавесинів. В той час в консерваторії головою випускної комісії  на фортепіанному факультеті була французька професорка Терез Дюссо. Вона почула наш концерт та запропонувала керівництву факультету відкрити клас клавесину. Таким чином, я очолила клас клавесина. Багато навчалася, їздила на Захід, запрошувала до Києва відомих європейських клавесиністів. Так досить швидко з’явилася спеціальність.

Чим все ж таки відрізняються способи гри на роялі та на клавесині? 

— За клавесином є занурення в старовинну музику.  Взагалі, ми, клавесиністи — родичі бандури, лютні, теорби, гітари, але не фортепіано. Подібні тільки клавіши, але, насправді принципи звуковидобування різні: у фортепіано в основі удар, у клавесина – щипок . І це суттєво. Коли, наприклад, піаністи беруть клавесин як додатковий інструмент, їм важче аніж, наприклад, акордеоністам, бо акордеоністи дуже легко торкаються своїх клавіш.

Як біологи б сказали, що це зовсім інший клас, отряд і так далі.

— В різних консерваторіях інструменти, наприклад, поєднуються так: орган, клавесин і акордеон, або, наприклад, арфа, клавесин, гітара. Можу сказати, що зараз змінилося ставлення до клавесиністів, колись вважали, якщо не вийшло піаніста, то пішов собі щось там бринкать на клавесині.

Дійсно? 

— Так. Я пам’ятаю, був 2000 рік, нашими зусиллями, великими зусиллями приїхав сюди німецький клавесиніст Андреас Штайєр. Він грав Гольдберг-варіації Баха в Національній філармонії. Я запросила  професорів фортепіано. Коли вони почули, то були вражені рівнем виконавця та інструмента.

Чи варто прагнути неодмінно використовувати старовинні інструменти?

— В концертній практиці більшість клавесиністів  грають на  копіях старовинних інструментів. Є книжка Ніколауса Арнонкура, де він описує появу «нового» клавесину, який  не мав ані звучності, ані якостей старовинних інструментів. І це був дуже важкий період (середина 20-го століття), коли  професіонали зрозуміли, що треба переходити на копії. А кожна країна мала свої чудові інструменти, абсолютно розкішні.

Я читаю лекційний курс в академії «Основи історично інформованого виконавства на клавішних інструментах», де знайомлю студентів з моделями інструментів різних країн, щоб вони знали, як виглядають голландські, італійські, німецькі, та інші.  На жаль, вони не можуть пограти на всіх цих інструментах. Але в нашій академії  є копія французького клавесина, яку подарували швейцарці у 2003-му році. До речі, в Києві зараз є 14 приватних інструментів. Всі клавесиністи на концерти беруть свої власні інструменти. 

Як бути виконавцем? Як розуміли індивідуальність у епоху бароко і як зараз? 

— Тоді кожен виконавець повинен був володіти вміннями зробити свою каденцію, щось додати до авторського тексту. Зараз клавесиністи  отримують необхідні  знання і навички, якими володіли музиканти минулого. Чому? Вони повинні вміти розшифровувати basso continuo, знати старовинну гармонію, додавати орнаментику в залежності від стилю. Клавесиністи вже можуть більш свободно рухатися в творі, імпровізувати, вільно співпрацювати з іншими інструменталістами.

У музиці епохи бароко деякі бачать лише притулок ескапістів. Чим вона все ж таки актуальна?

— Для мене епоха бароко актуальна чудовою музикою, емоціями, відкритими афектами. Але, по-перше, чудовою, розкішною музикою. Вона, можна сказати, навіть цікавіша, ніж романтична. Якщо є можливість грати в ансамблях, це — розкішний світ. Я багато граю й на фортепіано теж. Зараз так складається, що людина може розширити свої можливості, свій світогляд. Грати, якщо є вміння, на клавесині один репертуар, потім, на фортепіано — абсолютно іншій. Я дуже багато граю в ансамблях, таких, —  сталих ансамблях. Я грала з флейтою, зараз в мене дуже цікавий ансамбль з акордеоном, де  крім аранжувань барокового репертуару є і сучасна музика, наприклад твори Вікторії Польової.

Цікаво. Сучасна, академічна композиторка.

— Віта Польова написала твір. Я не думаю, що це був спеціальний твір для клавесину, але він розкішно звучить в дуеті. Просто розкішно. Так що — обмежень в сучасному світі для клавесину немає. І піаністи зараз, які беруть додатковий клавесин, вони мають можливість, по-перше, знати, як потім на фортепіано грати твори бароко. Тому що це дає… 

Інший бекграунд.

— Так, і це обов’язково. Сьогодні, незалежно від того, чи грають на старовинному інструменті, чи на сучасному інструменті,  повинні знати стилістику виконання.

А яке місце займає барокова музика серед сучасної саме зараз? 

 Зараз важливо знати специфіку  історично інформованого  виконавства: стиль, необхідну манеру виконання, володіння відповідними тембрами. Є люди, які до сих пір вважають, що це несерйозно .  Але старовинне виконавство внесло дуже потужні корективи в сучасне музикування. Ось, наприклад, є такий відомий піаніст  Андраш Шифф. Коли він грає Баха,  клавесиністи відразу розуміють, що він знає всі тонкощі барокової школи.

На якому клавесині ви будете грати концерт 27-го  вересня в Андріївській церкві? 

— Це мій французький клавесин, копія Хемша, який був доставлений з паризького ательє Марка Дюкорне і виготовлений талановитим київським майстром Дмитром Титенком. Інструмент звучить розкішно. Є багато записів, він звучить так, що коли я показую його записі на заході, мені питають, на якому інструменті я граю. Відповідаю — на зробленому, тут, в Україні. З гордістю.

А яка програма прозвучить, як ви її вистраювали для себе? 

— Мій улюблений композитор — Генрі Персел. В нього нібито маленькі п’єси, але вони вимагають від виконавця ретельної роботи. І я зробила таку невеличку, ну, як би сет з його творів, десь на 20 хвилин.  Потім я додала розкішні твори французького композитора Жака Дюфлі. Це вже XVIII століття, але це дуже пасує до цього інструменту.

Персел і Дюфлі, все?

— І ще буде такий бельгійський композитор, Джозеф-Гектор Фіокко. Він італієць за походженням і це відчувається в його музиці.  

В старій церкві буде звучати француз, англієць і бельгієць італійського походження. На клавесині, який зроблений в Україні чудовим майстром.Ви рахуєте, скільки людей навчили грати на клавесині? 

— Цікаве питання. Якщо говорити про тих музикантів, які стали фахівцями, можна сказати, що всі, хто грають тут —  мої учні.

Деякі композитори теж вчилися на клавесині. Їм це необхідно, тому що зараз композитори активно почали писати оригінальну музику для клавесина.

Це ж нове життя клавесина, коли для нього пишуть сучасні композитори?

— Подивимось. Почуємо.

Спілкувалася Віка Федоріна

  • Що: концерт Welcome to all the pleasures
  • Хто: Світлана Шабалтіна, клавесин
  • Де: Андріївська церква
  • Коли: 27 вересня, о 18:00
  • Квитки: тут.

Програма:

Генрі Перселл (1659-1695)
Prelude
Song tune
Trumpet tune
Ground,Roundo
Chacone
Almand
Ground in Gamut
A new ground

Джозеф-Гектор Фіокко (1703-1789)
Adagio i Allegro ( Premiére suite)

Жак Дюфлі (1715-1789)
La Boucon
Médée
La Forqueray
Chaconne

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *