«Я художник ночей та вихідних днів»

Мар'ян Лунів

Наступного тижня в «Барвах» відкриється виставка Мар’яна Луніва. Kyiv Daily поговорив з автором карпатських пейзажів, в яких три чверті займає небо, решта – гірський рельєф, обриси пагорбів, що перетікають в рідні дахи. Та навпаки.

Ідея проведення цієї виставки стала спонтанною та спланованою водночас. На один час були пропозиції виставок у різних містах (до яких я серйозно готувався й вірю, що вони відбудуться). Та життя мінливе й непрогнозоване.  Результат – дана виставка, перспективи якої тільки намічались, а дякуючи Аліку Журавльову, набули реальних рис.  

Останні три місяці я повністю заглибився у роботу над темою, яка мене сильно зачепила ще років п’ять тому. Мова йде про «Аркан».  Танець «Аркан» – це ініціація, посвята 20-літніх гуцулів у воїни. Так на тлі суспільних змін в один момент подорослішала та змужніла українська молодь. 

На моєму «Аркані» (диптиху 2014 року)  проступають силуети на червоному. Тепер від однієї роботи я підійшов до серії робіт з цією ж назвою.  «Аркан» залишився на червоному, та розійшовся на декілька різних полотен. Появились портрети – цільні та фрагментарні, дуже конкретні та узагальнені. Фігури, що нагадують перше полотно постали двохметрової висоти. Одні розвернуті спиною, інші – обличчям до нас, максимально залучаючи глядача у те магічне коло, яким і є «Аркан».  Свого часу Мілан Кундера писав про те, як важко потрапити в «Коло» та легко з нього випасти – безслідно чи яскраво згорівши…

Мар'ян Лунів
Мар’ян Лунів. Аркан.
oil on canvas, 120 х 200, 2014

Тільки отак пліч-о-пліч, відчуваючи того, хто поряд, й з максимальною довірою можна танцювати цей танець, а ще жити й творити, або спів-творити.  

Ця серія – мій досвід спів-творення. Вона визрівала довго.. роздуми, ескізи, начерки, пошук кольору тла.. Так могло тривати ще довго й завершитись ескізами, начерками й пошуками, а важливо не проґавити момент, не перегоріти. Пропозиція допомоги застала мене зненацька. А коли художнику дають полотна та фарби і кажуть – малюй! – знаходиш і час, і сили, і натхнення, бо в тебе вірять! Отак серія отримала спів-творців, а я однодумців. Ми не маємо бути однаковими, ми маємо навчитись цінувати та поважати іншість іншого, опираючись на фундаментальні людські цінності. 

«Аркан» є основою експозиції, її осердям. Він поєднаний з карпатськими пейзажами останніх десяти років. Так склалось, що в горах я відчуваю крила за спиною та дихаю на повні груди. Пейзажі трохи розкажуть хронологічно, куди я рухався в живописі. 

«Аркан» своєю масою задає тон – оту барву в різних варіантах червоного. У мене з цим кольором та його варіаціями давні взаємовідносини – від страху до великого захоплення. З ним можна сильно помилитись (а він не прощає помилок), або влучно зазвучати. Червоне тло на портреті мами (найскладнішому для мене), у «Аркані», на останніх пейзажах. Він домінує у портреті«Гуцулки Ксенi», натхненням для якого стала українська диригентка європейського масштабу Оксана Линів з її пронизливим та заворожуючим поглядом. Вона також у цій експозиції. 

Про фактуру. Я менше працюю мастихіном, хоча й досі люблю фактурні роботи. А одні з найсильніших попередніх робіт – прописаний другий чи третій шар, із дрібними старого, що залишилось у новому, такий собі палімпсестний живопис. В нових роботах – більші формати, більші площини кольору, менше мазків. 

Десь близько двадцяти років тому я захоплювався нефігуративним живописом, йшов до абстракцій. Тоді зупинка й десятилітнє живописне мовчання, пауза, яка допомогла стати таким як я є. Багатьом своїм змінам, рівно ж як і можливості вільно творити, я завдячую своїм рідним. Вони – дружина та дочка – свідки народження нового, палкі прихильниці й відверті критики. Дружина, щиро захоплена талантом та глибиною Юрія Шевельова, звернула мою увагу на творені ним портрети. Одне-два влучних слова, вміння впіймати найхарактерніше, суттєве та дуже особисте – і портрет повний. Отак хочеться творити – двома-трьома штрихами.

Я з тих художників, котрі займаються не тільки мистецтвом. Радше я художник ночей та вихідних днів. А робочі будні – Програма імені Фулбрайта (міжнародна освіта). Хоча робота там зовсім не буденна. Це знайомство та спілкування з величезним пластом цікавих та  вдумливих людей, що з дня у день, з незахитаною вірою та самопосвятою дошукують способів для України заіснувати реально й повновартістно у сучасному світі. 

Текст: Віка Федорина

  • Що: «Аркан. Єднання» виставка робіт Мар‘яна Луніва.
  • Де: BARVY, Мечникова, 3
  • Коли: 25 березня о 19.15.


Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *