Поезія, як це вже неодноразово зазначено, відноситься до інструментів швидкого реагування (на відміну від прози, що вимагає тривалої рефлексії). Не дивно, що зараз ми маємо потужний корпус поетичних текстів, пов’язаних із війною. Але постає нерозривно пов’язане з цим питання: а як, власне, перекладати з мови війни (котра є травматична за визначенням) на мову поезії? Тут ми стикаємося не лише з проблемою опрацювання травми (що неминуче). Справа в тому, що екстремальна ситуація вимагає від відповідального(ної) автора(ки) зміни інструментарію.
Артур Дронь пише вірші, навчався на факультеті журналістики у Франковому університеті, захищає нашу країну на фронті, має позивний Давид. Серед Книжкового Арсеналу ми говоримо про його другу книгу, нову збірку поезії «Тут були ми», яка вийшла друком у Видавництві Старого Лева.
