Ми вже не раз відзначали, що в умовах повномасштабної російської агресії функції музеїв змінилися – умовно кажучи, зі статусу охоронної та просвітницької на комунікативну та модерну; зараз музеї — це скоріш галереї: центри кристалізації сучасного мистецтва та сучасних трендів взаємодії культури та спільноти.
В нас події якось так ходять парою — цієї п’ятниці одразу дві виставки, між якими можна провести певні паралелі (якщо забажаємо). То спочатку трохи таких міркувань.
В нас останній місяць літа. Це завжди трохи сумний час, бо він, хоча і наповнений вже не обіцянками, а плодами, свідчить про кінець природного циклу. В нас це сумний рік, як і три попередніх. Недарма в певних анонсах вказано, де розташоване найближче укриття… — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
9 січня в мальовничої підземної залі ONFAM / Одеський національний художній музей відбулася дискусія на тему “Минуле як виклик, минуле як ресурс” – присвячена різним типам спільної пам’яті (Спікери: Марія Тахтаулова (Харків) — історикиня, кандидатка історичних наук, начальниця Другого міжрегіонального відділу УІНП, координаторка Харківської топонімічної групи, авторка наукових і науково-популярних публікацій. Оксана Довгополова (Одеса) Кураторка платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторка філософських наук, професорка магістерської програми “Дослідження пам’яті та публічна історія” Київської Школи Економіки. Модераторка (та організаторка, хоча це не вказано в анонсі) — Світлана Бондар — відома одеська журналістка, головна редакторка порталу Opinion і регіональна координаторка на Одещині проєкту Re:Open Ukraine від Інституту центральноєвропейської стратегії)*.
«Наближаємось, наближаємось, наближаємось до Різдва Святий Миколай з нами!», — пише відома одеська письменниця. Ну себто, з нами — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
