Не знаю, чому, але саме серед художників не рідкі приклади довгого та плідного творчого життя (порівняно зокрема з поетами або письменниками).  Може, це через безпосереднє естетичне задоволення, яке художник отримує саме під час творчого процесу – а може, через роботу на пленері, а може через те, що фарби та холсти мають свою магію, сильнішу за магію чорнил та паперу… Останні роботи, представлені на виставці Валерія Басанця «Тиша», яка відкрилася в Одеському Художньому музеї на Софіївській, датовані 2022 роком – через війну, як сказав сам художник на відкритті, він взагалі вагався, чи варто зараз виставлятися, бо на його погляд художні виставкиї і війна не те щоб сумісні, але те, з яким зацікавленням аудиторія зустріла нещодавню виставку Людмили Ястреб, що пройшла в цьому ж музеї, переконало його в доречності культурних подій під час війни, в необхідності стверджувати життя через живопис.