Флейта нерозривно пов’язана із історією та культурою Франції. Вона була незмінним атрибутом концертних вечорів у стилі рококо при дворі Людовика ХV, супроводжувала французів у військові походи та відігравала значну роль у житті аристократичних салонів Парижа. Цей інструмент став символом французької революції. Звідти пішов такий вислів: «Кожна кухарка вміє грати на флейті».
Тож не дивно, що саме флейтова музика займала чільне місце у творчості французьких композиторів. Твори найяскравіших із них прозвучать 3 лютого в Національній філармонії у майстерному виконанні заслужених артистів – Юрія Шутка, який єдиний в Україні грає на золотій флейті японської фірми SANKYO, та піаністки Анни Поліщук.
Прем’єрний твір
Окрасою концерту «Вечір французької музики» є сюїта «Гравці на флейті» Альберта Русселя, створена 1924 року. Вона складається з чотирьох частин, кожна з яких названа на честь відомих флейтистів в історії та літературі – бога природи в грецькій міфології Пана із панфлейтою в руках; щасливого пастуха з «Еклогу» Вергілія Тітіра, що грав на сопілці; індуїстського бога Крішни, котрий заворожував звуками флейти людей та тварин, а також головного героя популярного роману Анрі де Реньє «Грішна жінка» – месьє де ля Пежоді. Останній, будучи флейтистом, все ж більше полюбляв забави з жінками…
«Сон Пана» Еміля Бена
Окрім цього Руссель кожну частину сюїти присвятив знаним флейтистам-сучасникам, про що докладніше розповість ведуча концерту – музикознавиця, заслужений діяч мистецтв Оксана Колодуб.
– «Попри оригінальність задуму композитора Русселя та популярність його сюїти «Гравці на флейті» у світі, в Україні її дуже рідко виконують. А в Національній філармонії вона звучатиме вперше», – розповідає флейтист Юрій Шутко, який ретельно ставиться до підбору виконавського репертуару.
Жінка-композитор
Не менш захопливою є історія створення іншого твору – Концертіно для флейти та фортепіано композиторки Сесіль Шамінад, який вона написала 1902 року на замовлення для випускного екзамену Вищої Паризької консерваторії. На той час жінці-композитору було складно пробити собі шлях до успіху. Із самого дитинства Шамінад зіткнулася із забороною батька навчатися музиці. Попри це, вже у 8 років вона зіграла частину своєї музики відомому композитору Жоржу Бізе і отримала схвальний відгук.
Свій перший концерт Шамінад дала у вісімнадцять. І з того часу її творчість як композитора набирала популярності. Вона писала в основному характерні п’єси для фортепіано та салонні твори, які були видані ще за життя.
Шамінад стала першою жінкою-композитором, яка отримала орден Почесного легіону. Попри це, у другій половині ХХ століття її твори мало виконували. І лише Концертіно для флейти та фортепіано, яке належить до найкращих зразків легкої салонної музики ХІХ ст., мало велику популярність.
Знакові сонати
Найвідомішим твором в репертуарі флейтистів вважають сонату Франсіса Пуленка, яку він написав 1957 року на замовлення американської Бібліотеки Конгресу. Відомо, що її автор любив створювати музику саме для духових інструментів, оскільки їхнє звучання подібне до людського голосу. Сонату для флейти Пуленк написав у Каннах. Вперше її виконав корифей флейтового виконавства Жан П’єр Рампаль під акомпанемент композитора. І досі цей твір є обов’язковим для виконання флейтистами.
Такої ж слави серед виконавців набула і соната для скрипки та фортепіано композитора та органіста Сезара Франка, який написав її 1886 року, коли йому виповнилося 63 роки. Це був весільний дарунок для 28-річного скрипаля Ежена Ізаї. Соната принесла Франку небувалий успіх, який виявився запізнілим. Адже протягом шістдесяти років його творчість не мала великої популярності. Сьогодні – це найпопулярніший твір у репертуарі не лише скрипалів, а й віолончелістів (перекладення для цього інструменту схвалив сам С. Франк), а також флейтистів. У транскрипції для флейти та фортепіано звучання цієї сонати набуває надзвичайної ніжності та трепетної мелодійності.
У порівнянні з більшою частиною камерного репертуару соната Франка вирізняється складністю фортепіанної партії. Композитор, маючи від природи великі руки, наситив її фактуру потужними акордовими й октавними пасажами, з якими ефектно справляється піаністка Анна Поліщук. У її сольному виконанні також прозвучить не менш віртуозний твір Клода Дебюссі «Острів радості», створений у 1903–1904 роках під враженням від картини Антуана Ватто «Відплиття на острів Кіферу».
Загалом, програма концерту «Вечір французької музики» підібрана таким чином, щоби слухач міг подумки перенестися в минуле, побувати у вишуканих інтер’єрах кращих аристократичних салонів Парижа й просто відпочити душею від жахливих подій сьогодення.
Текст: Олександра Шутко
- Що: «Вечір французької музики»
- Де: Музичний салон філармонії
- Коли: 3 лютого, о 17:00
- Квитки тут
