У видавництві Портал виходить «Велика різдвяна книжка» авторства відомого історика Ярослава Грицака та не менш відомої сучасної письменниці Надійки Гербіш. Це — 33 есеї про становлення свята, його традиції та символи, а ще про те, як Різдво завойовувало серця і продовжує змінювати нашу історію.
Попри перше враження, яке складають теплі і світлі ілюстрації «Великої різдвяної книжки», що ця книга – це чудова перша читанка для дітей у святвечір, насправді вміщені у книзі есеї – це подорож в історію свята і його значення для всього людства, яке вірить у Світле Різдво. Тому цікаво буде не лише дітлахам, а й дорослим.
Iз перших сторінок стає зрозуміло, що окрім біблійного контексту, «Велика різдвяна книга» пояснює чому традиції святкувати Різдво залишаються живими протягом століть. Автори занурюються не лише в євангельські притчі, а й оповідають про столітню історію, традиції різного часу та різних народів, філософськи роздумують про Різдво як символ світла, а ще – надихають задуматися читача як зберегти традицію Різдва у ХХІ столітті:
Ми всі живемо у світі, створеному поколінням 1960-х. Цей світ дуже сучасний, секулярний і комерційний. Але наша людська природа мало змінилася від часів народження Ісуса Христа. Сучасна людина потре-бує духовності й сенсів життя так само, як і її предки дві тисячі років тому. (с.182)
Якщо ваші уявлення про Різдво побудовані на Євангеліях чи на оповідках із дитячої Біблії, тоді залишається безліч запитання про те чому Різдво – це Різдво, чому ми колядуємо, маємо ялинку та дідуха, а ще – чому Санта Клаус і Дід Мороз – це не один і той самий персонаж. На всі ці запитання автори «Великої різдвяної книжки» дають свої відповіді.
Одна із цікавих перспектив «Великої різдвяної книжки» — це історія Різдва, від народження Ісуса до його святкування сьогодні. Книжка проведе читача шляхом у понад дві тисячі років, і розповість що нам відомо із Біблії, а що з’явилось із часом і було запозичене з народних традицій. Ні, Різдво не було центральним святом християн декілька століть, однак воно ним стало. І автори показують найбільш вагомі моменти цього перетворення. Наприклад, в жодному Євангелії не вказано коли з’явилося і коли святкувати Різдво: ані дня, ані місяця, ані року. Попри те, Різдво у нас є, і чому воно припадає на такі дати – 7 і 6 січня та 25 грудня – це одна із історій, про яку розповідає «Велика різдвяна книжка». І хоча ця історія заплутана, вона є не менш захопливою.
Коли і де з’явилась ялинка, чому ми колядуємо та чому до одних діток приходить Санта Клаус і Святий Миколай (виявляється це один і той самий персонаж!), а до інших – Дід Мороз, — показати багатогранну перспективу Різдва і його традицій вдалась авторам чи не найкраще – вони показують Різдво без кордонів і культурних воєн. Описуючи важливість різних традицій, адвенту у католиків та вертепу у східному християнстві, авторам вдалося показати, що всі ці традиції мають спільне та прагнуть до єдиної цілі – відчуття світла і духовного піднесення, яке дарує Різдво. Сторінка за сторінкою, відкриваючи для себе історію різдвяних традицій, лишається важливе відчуття розуміння глибини кожної традиції, яка допомагала людству на протязі століть відкладати буденні справи і поринати у дух Різдва.
І цей дух Різдва, як виявляється, настільки потрібен людству, що до нього звертаються навіть невіруючі: Діккенс створив новий дух Різдва англійського Лондону, Клайв Льюїс подарував йому нове обрамлення – Нарнію, а «Бітлз» таки не змогли не написати найкращі різдвяні пісні.
І все ймовірно тому, що Різдво – це не день, це світовідчуття, до якого прагне людина. Якісь постійні сили, свідомо і несвідомо, повертають людство до цього світла. І особливо – у військовий окопах, де ворогуючі сторони відклали ворожнечу і разом колядували одну й ту ж колядку, однак кожен своєю мовою, під час європейських воєн 1870го і 1914го років. Такі події змушують вкотре задуматися про щирі людські прагнення і найсильніші цінності, які важко зруйнувати навіть від час воєн. З іншого боку, саме наша трагічна історія часто робить віру у Різдво чимось особливим і бажаним:
Традиції святкування Різдва розвивалися по-різному в кожній країні та регіоні, однак ядро рецепта святкової радості незмінно містило родинність, веселощі, смачну їжу, подарунки та очікування дива. Збе-реглися спогади про різдвяну вечерю, влаштовану для британського ескадрону в 1917 році. У них ідеться про добряче пошарпаних війною ветеранів, які встигли призвичаїтися до буднів серед вибухів, однак заплющували очі з дитинним страхом, очікуючи на постріли святкових петард і хлопавок. Кожен, хто служив у британських військах на Західному фронті, намагався повернутися до традиційних святкових приготувань, хай там що. Для цих солдатів Різдво було мов чарівна сполучна ланка між безупинним хаосом, який окупував їхнє життя, і нормальністю, якої вони прагнули (с.147)
Тому всі есеї і розвідки в історію різдвяного дива постійно наштовхують читача на власні рефлексії. Під кінець «Великої різдвяної книжки» починають усвідомлюватися прості і дуже важливі речі. Що стає очевидним? Що традиції святкування Різдва можуть змінюватися, дух Різдво може пережити крізь режими диктатури і тюремні табори, невіру атеїстів і скептицизм агностиків, але людство зберігає дух Різдва, надавши йому сучасних рис. Ми співаємо старі і нові колядки, готуємо інші страви, запозичуємо традиції один в одного, і все заради однієї цілі – впустити Різдво у свій дім і серце.
«Велика різдвяна книжка» дає розуміння, що зараз, коли ХХІ століття з блискавичною швидкістю змінює нашу реальність, обертаючись назад, можна впевнено сказати: Різдво залишиться з нами. Адже віра у світле майбутнє і пошук символів цієї віри – це те, що людство постійно потребує, це те, що формує наш світогляд і дає сили вірити у краще майбутнє, яким би темним не було минуле і незрозумілим буденність.
Історія Різдва ймовірно назавжди залишиться покритою легендами із проблисками зерен правди. Можливо нам не вдасться дізнатися точну дату народження Христа. Однак найголовніше лишається в іншому: Різдво приходить і дарує світло всім, якщо в нього вірити.
«Велика різдвяна книжка» — це захопливий пошук відповідей на складні запитання, історії про те як ми віримо і для чого.
Це історія світу не такого, який він є, а такого, яким він мав би бути. Його географія збігається з географією наших колядок — від Португалії на Заході до Сибіру на Сході, від Великої Британії на Півночі до Італії на Півдні, з Польщею й Україною посередині. Це світ європейської спільноти. Вона виростає з юдео-християнських традицій і наголошує на цінності й гідності кожного людського життя, незалежно від статусу і походження. (с.74)
Надійка Гербіш, Ярослав Грицак «Велика різдвяна книжка», Київ: Портал, 2020, 200 с.
Текст: Надія Скокова
