24 вересня у кінотеатрі Київська Русь відбудеться прем’єра Phd-опери «Про що мовчить Заратустра» за вільним перекладом драматурга Кліма. 

Формація NOVA OPERA пропрацьовує нові смисли. Спостережливий глядач помітить наративи різних філософських течій. Пазл музичного полотна складається із багатьох елементів: тут і «давньогрецький хор», хіп-хоп речитативи, сучасні «скрімінги», а також музика, написана самим Ніцше. Частину музики до філософської опери «пише» Штучний Інтелект. Вперше українська опера застосовує цей новітній інструмент. Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду.

Над музикою працювали запрошені композитори Сергій Вілка, Андрій Мерхель та Яна Шлябанська. Сергій Вілка та Андрій Мерхель розповіли Kyiv Daily про музику – свою та Ніцше, філософію, штучний інтелект та сучасний Житомир.

• 

• 

Про що говорить (себто НЕ мовчить) Заратустра?

Сергій Вілка: Заратустра НЕ мовчить про те, про що він сказав 🙂

Андрій Мерхель: Це — всі основні ніцшеанські ідеї, за якими ми знаємо як ніцшеанство, так і самого Ніцше: антитеїзм, віталізм, соціал-дарвінізм, анти-нігілізм і подібні елементи масової культури. 

С.В.: Це — верхівка «айсберга», маленька частина від багатогранної творчої особистості Фрідріха Ніцше. 

У чому полягає суть мовчання Заратустри?

А.М.: Суть мовчання Заратустри — у калейдоскопі невимовлених та… невиграних (незіграних) ідей. Так, Ніцше був композитором.  Щоправда, за деякий час його розкритикували більш досвідчені та талановиті у музичному плані колеги, наприклад: Ганс фон Брюлов, – після чого Ніцше  припинив писати музику.

С.В.: Ніцше-композитор видається мені мовчазним Заратустрою, своєрідним генієм, що зберігає спокій, незважаючи на цілу низку ідей та проєктів, що бурлять у глибині душі, чекаючи на свою реалізацію. При цьому «мовчання Заратустри» має також і біографічний символізм — оскільки сам трактат про Заратустру не був дописаний, бо мав складатися з шести, а не чотирьох частин (що були надрукувані разом лише після смерті письменника).

А.М.: Тож, суть мовчання Заратустри складається з декількох поліфонічних мелодій, які сам письменник чи то не встиг провести, чи провів надто тихо і невиразно, щоб бути почутим у свою епоху (точніше,  за свого життя).

Чому обрано означення «PhD-опера»? 

А.М.: Назва опери також обігрує цей багатозначний символізм заратустрівського мовчання. І хоча PhD —  це передусім наукове звання «Доктора Філософії», ми в цю назву вкладали саме багатоваріативність тлумачень: phylosophical distraction, phylosophical delay, phylosophical deconstruction, — тобто неоднозначність філософії загалом та неоднозначність філософії Ніцше у нашому випадку…

С.В.: Я з колегами, як співавтори опери, тут більше покладаємося на уяву самого глядача, який буде шукати власні асоціації, пов’язані як з назвою, так і з тематикою твору.

Як відповідаєте на головне питання Ніцше? (Чи Бог помер, чи він живий, чи він існує)

С.В.: Мені важко це назвати головним питанням, скоріше, це — основна і найвідоміша його фраза, через яку Ніцше і запам’ятали. Знову ж таки, я нічого не маю проти популярної культури і сприйняття популярною культурою образу Фрідріха Ніцше, однак, без його ідей Підмогильний не написав би «Місто», Гумільов не став би поетом, а Мерілін Мейсон навряд чи взагалі взяв би таке псевдо. Тож, вплив «Заратустри» є крос-культурним, його можна прослідкувати по всьому світу крізь покоління та епохи. Однак тут, на жаль, ми маємо справу в тому числі з масовою культурою, тобто, зі спрощеним розумінням оригінальних думок.

А.М.: Тут Сергій радше хоче сказати про те, що Ніцше не вбивав Бога як релігійну сутність, він, по-перше, лише констатував його смерть і в той же час, по-друге, залишався у рамках філософського диспуту. «Смерть Бога» — це перш за все смерть пов’язаних з ним архетипів, тобто, Отця та Влади. Згадаймо, що кінець дев’ятнадцятого століття якраз і був характерний з точки зору розквіту нігілістичних та анархічних філософій, проти яких Ніцше, власне, і виступав, а Достоєвський, якому «пощастило» спілкуватися з нігілістами наживо, розвинув цей ніцшеанський спротив нігілізму в «Бісах».

С.В.: Тож, смерть Бога є метафоричним зображенням масової зневіри у певних релігійних, психічних, політичних та соціальних ідеалах.

Над цією оперою працює троє композиторів. Як спрацювались, як розподілили обов’язки?

А.М.: Обов’язки розподілились ситуативно: Сергій Вілка став автором значної кількості матеріалу, музичної «мови» та «мовлення», двигуном в імпровізаційному векторі. Суттєва кількість Сергієвих напрацювань конвертувалася у повноцінні номери та сцени перформативної вистави.

С.В.: У той же час Андрій став певною мірою своєрідним концептуалістом та музичним редактором опери. Він працював над формою та концепцією, а також розробляв зв’язки, баланс між окремими номерами. Це роль, що дотична до його сьогоденної позиції про “винищення в собі композитора”.

А.М.: Долучившись до нас, Яна Шлябанська зайнялася електронікою та лайв-опрацюванням музичного матеріалу опери. Від початку деякі епізоди ми створювали разом із Тетяною Хорошун (Яна і Таня — це електроакустичний дует GUMA). Згодом Яна написала фрагмент матеріалу, тож наш тандем перетворився на тріо, де ми доповнюємо один одного. Вкрай важливо зазначити, що це не опера виключно «трьох композиторів», а саме синергетична співтворчість усіх учасників формації NOVA OPERA. У постановці звучатимуть також і авторські рішення солістів.

Яка роль Штучного Інтелекту? Подобається його напрацювання? Залишаєте все згенероване ШІ чи будете доопрацьовувати?

С.В.: Роль штучного інтелекту в опері не відрізняється від ролі штучного інтелекту в сучасному світі — про нього можна довго і голосно розмовляти. Та й відомо, що більшість роботи ШІ в корпораціях однаково  виконують живі люди «на аутсорсі». Тобто у світі залучають значну кількість низькокваліфікованих робітників, що перевіряють, уточнюють та де-не-де доопрацьовують нагенеровані масиви інформації.

А.М.: Річ у тім, що штучний інтелект, звісно, може згенерувати чимало цікавих і нестандартних музично-поетичних ходів. Однак, якщо ми плануємо створити концептуальний твір — напрацювання штучного інтелекту будуть лише заважати. ШІ — це, наче допінг, для творчого натхнення, але, на жаль, результати праці з цим «допінгом» надто хаотичні та одноманітні, щоб їх можна було б використовувати без редакторського втручання.

Ніцше теж писав музику. Щось взяли з його композиторських напрацювань?

С.В.: Так, в опері ми використовуємо фортепіанні твори, які небайдужий слухач може знайти у відкритому доступі в мережі. Музична творчість Ніцше в нашій країні не до кінця досліджена та майже невідома. Згадується лише, як декілька років тому Роман Кофман виконував одну з його партитур на концерті Київського камерного оркестру…

А.М.: До речі, творчість Ніцше у цій постановці ми застосовуємо і відкрито (у вигляді музичних цитат), і дещо зашифровано (у вигляді “музично-теоретичних” ремінісценцій), що, власне, відповідає обраній мистецькій концепції “мовчання Заратустри”. 

Після Києва оперу побачать в Житомирі. Чи готова там публіка до такої експериментальної роботи?

А.М.: На мою думку — готова, і вже давно!

С.В.: Наприклад, вже кілька років у Житомирі відбувається фестиваль експериментальної електронної музики “Атом”, тобто, аудиторія є. Із огляду на культурну та географічну близькість до Києва ця аудиторія може бути зацікавлена не лише у водевілях, музичних комедіях та сумнівних антрепризах, а й в більш складних у музичному та концептуальному плані творах, наприклад, операх сучасного зразка.

А.М.: Варто зазначити, що публіка Житомира незаслужено принижується окремими управлінцями, які, приміром, роками не можуть створити симфонічний (або принаймні камерний) оркестр в місті, і досі плутають поняття «культура» та «гуляння». У той же час крім «Атома» у Житомирі відбуваються міжнародні безпрецедентні мистецькі події на зразок музичного «Гріг-Фесту», окремих ініціатив у напрямку сучасного мистецтва в «Електровимірювачі» тощо. Однак, якщо ці події не цікавлять більшість чиновників та місцеві ЗМІ, це зовсім не означає, що події не цікавлять містян. Глядацький запит у Житомирі є.

С.В.: Наразі у партнерстві з містом можна робити масштабні проєкти, але тут важливий фактор комунікації та зворотня зацікавленість і спільне розуміння.

Режисер: Влад Троїцький

Музика: Сергій Вілка, Андрій Мерхель, Яна Шлябанська, GUMA

Електроніка: GUMA

Виконавці:

• Мар’яна Головко – сопрано
• Анна Кірш – сопрано
• Андрій Кошман – баритон
• Руслан Кірш – баритон
• Жанна Марчінська – віолончель
• Андрій Надольський – перкусія
• Сергій Вілка – фортепіано, синтезатор, флейта
• Яна Шлябанська live-електроніка
• Астхік Григорян – vj
• Марія Волкова – світло
• В’ячеслав Соболєв – звукорежисер

Що: опера «Про що мовчить Заратустра»; квитки

Коли: 24 вересня о 19:00

Де: кінотеатр Київська Русь, вул. Січових стрілців, 93

ФОТО з вистави — Анастасія Мантач