Воїни у лавах Збройних сил України щодня відвойовують кілометри українських територій, українці – донатять на потреби армії, наближаючи перемогу. Ми всі віримо, що невдовзі зможемо відвідати деокуповані території та відпочити в Криму. 

А чи знаємо ми реальну історію півострова, культурну ідентичність та традиції його корінного народу – кримських татар? 

Невдовзі всі зможуть розширити свої пізнання – в Україні стартує проєкт  «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті». 

Про що проект

Ідея проекту народилась за філіжанкою кави у колі активних представників кримськотатарського народу. Слово «zincir» з кримськотатарської означає «ланцюг», який складається з невід’ємних ланок. Саме він символізує ідентичність народу, а його елементи – культуру, мову, історію, пам’ять, музику, кухню та національні кольори.

Тому культурно-мистецький проєкт «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті» покликаний популяризувати історію та культуру корінних народів України – кримських татар, караїмів, кримчаків та встановленню міжкультурного діалогу представників різних етносів України. 

Хто є хто

Ініціатор проекту – Кримський інститут стратегічних досліджень, а безпосередня керівниця проєкту – проект-менеджерка КІСД Ельміра Аблялімова-Чийгоз. 

Художний керівник «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті» – відомий актор, режисер, військовослужбовець Ахтем Сеітаблаєв. 

Кураторами двох напрямків проекту є художник-кераміст Рустем Скибін та історикиня Гульнара Абдулаєва. Менеджер – Ерол Велієв.

«Сьогоднішня війна – це не війна за території, вона за ідентичність. Масштаби культурних втрат внаслідок злочинної діяльності Російської Федерації на тимчасово-окупованій території Криму після 2014 року та особливо після повномасштабного вторгнення чітко ілюструють намір вторгнення – знищення ідентичності титульної нації – українців і кримських татар – корінного народу України», – пояснює актуальність теми керівниця проєкту.

Ельміра Аблялімова-Чийгоз нагадує, що майже кожна кримськотатарська родина має свою трагічну історію депортації. У контексті кримськотатарської ідентичності Ельміра розповідає історію своєї qartana – бабусі: «Коли вона повернулася в Крим після депортації, то із заплющеними очима ходила селом, де раніше жила. Вона відтворювала в пам’яті місце, де знаходився її дім. 

На жаль, у нас із бабусею спільний досвід. І її і мене позбавили Криму. Але саме цей досвід допоміг мені усвідомити, чим для мене є Крим і як важлива для мене моя Батьківщина! Не тому, що вона красива, або біля моря. А тому що вона моя! Крим для нас – точка опори, ідентичності та сили. Культурна спадщина – це не щось далеке і відокремлене від нас, а це і є ми. Наше усвідомлення самих себе, знання своєї історії, мови, традицій. Ми є ланками у процесі передачі всіх цих знань майбутнім поколінням. Тому проєкт «ZINCIR» – це моя пам’ять. Поки є Крим і кримська земля, доти є ми».

Що буде

У 2023 році в межах проєкту буде створено три культурні продукти.

Першим стане виставковий проєкт «Кримськотатарська кераміка: спадщина майстрів». Експозиція, що відтворює сюжети з життя кримських татар та створюватиме атмосферу занурення у ці сцени, буде представлена у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.

Ілюстративним матеріалом для експозиції стане серія картин – 18 жанрових сцен «Життя кримських татар та побутове начиння» – над якою працює художник Дмитро Доценко. 

Головним елементом виставкового проєкту є художнє відтворення 20-ти предметів кримськотатарського керамічного посуду XVIII-XX століть,  над якими працює художник-кераміст Рустем Скибін. Цей напрям проєкту реалізовуватиметься в партнерстві з громадською організацією «Ель-Чєбєр». 

Рустем Скибін з тих митців, який має власну формулу самоідентифікації: «Вона складається з 5 елементів. Якщо один із елементів зникає, то ми втрачаємо себе. Перша – це відношення до зовнішнього світу – це простір: море, гори, земля. Друга – відношення до внутрішнього світу у контексті релігії, філософії. Третє – це фізичне тіло (медицина, фізкультура, гігієна). Четверте – мова, фольклор. І п’яте – це візуальне мистецтво: архітектура, орнаментика, декор».

Тому для нього цей проєкт можливість не тільки презентувати свої роботи, а також дослідити історію свого народу, національну пам’ять, традиції ремісництва та зробити артефакти. “Моя участь буде складатися з того, щоб зробити предмети, які були втрачені. Ми збирали, дуже багато досліджували. І зараз це буде перша така велика колекція з дослідженням. І друга частина – це вже виставка. Мета – донести до глядача інструментами сучасного мистецтва нашу культуру“, – наголошує кераміст.

Другим продуктом проєкту «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті» стане пізнавальний аудіовізуальний проєкт «12 міфів про Крим». Цикл відеороликів, де кожна серія – окрема історія щодо існуючих стереотипів та міфів довкола історії Криму, кримських татар, караїмів та кримчаків. Він реалізовуватиметься історикинею Гульнарою Абдулаєвою у партнерстві з державним підприємством «Кримський дім».

«Мета – розповісти правду про історію Криму, без фальсифікацій. Про Крим багатокультурний, але не російський», – наголошує кураторка проєкту.  

Гульнара Абдулаєва перекона, що розповідати про історію потрібно через особисте, саме це зачіпає за живе та справді цікавить: «Я маю особливу річ, сімейну реліквію – срібний пояс (кушак), який був одягнений на прабабусю в день її весілля. Він був на ній і вдень депортації з Криму. Його зберегли, незважаючи на важкі часи. Кушак перейшов до моєї бабусі, згодом до мами і тепер до мене. І українці, і кримські татари мають речі, які передають з покоління до покоління. Така спадкоємність – це не тільки історія, а це гордість, яка важливіша за будь які нагороди».

Третій продукт «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті»: освітній лекторій «Історія та культура Криму». Всі бажаючі зможуть прослухати 9 лекцій з історії та культури Криму, які будуть розміщені на трьох майданчиках.

Менеджер проекту Ерол Велієв, родину якого радянська влада депортувала у товарному вагоні в Середню Азію, згадує родовий будинок в селі Голубинка (історична назва – Фоті Сала) Бахчисарайського району, який побудував його  дідусь, де він одружився і з якого він пішов на війну. 

«Ще наприкінці 1980-х, до масового повернення в Крим кримських татар, коли вдавалось поїхати у відпустку до Криму, ми приїздили до того будинку. Тодішні власники були дуже налаштовані недружелюбно і навіть викликали міліцію, – розповідає він. – Тому проєкт «Zincir» – це моя зброя, інструмент боротьби за існування кримськотатарського народу. Адже попри загарбницьку політику Російської імперії та Радянського Союзу, кримські татари збереглися як нація саме через культуру. Ми завжди повертаємось до свого коріння. І знову зробимо це. Переможемо і повернемося додому».

Текст: Ірина Голіздра

Проєкт «Zincir/Ланцюг – ланки пам’яті» реалізується за підтримки Українського культурного фонду, у партнерстві з Національним музеєм українського декоративного мистецтва, Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука, ДП «Кримський дім» та ГО «Ель-Чєбєр».