Переосмислення життя, набування нового досвіду, межа між «до» і «після», прийняття реальності – це кульмінаційні, точкові чи пролонговані етапи, через які проходить кожен. Ми стали дивитися на старе через призму нових реалій та переживаємо зміни, що вимагають переоцінки пріоритетів і пристосування до нових умов.
Учасники виставки «Знайдене/втрачене» змушують нас, як глядачів, замислитись над ґрунтовними темами життя, дають можливість побачити дихотомічний світ, де протилежності існують поряд: зло і добро, тінь і світло, втрати і набуття.
Кожен експонат виставки майстерно передає цю розколоту реальність, і викликає сильні емоції. Художникам вдалося транслювати відчуття змін пріоритетів, з якими кожен з нас стикається в нових реаліях. Вони привертають увагу до наших зусиль у пристосуванні та перегляді власних цінностей.
Проект просочений атмосферою вітальності та відчуттям, що життя триває, незважаючи на усі перешкоди. Художники у своїх творах розкривають емоційну палітру: стрес та травматичний досвід, руйнації та втрати. Через скульптури, інсталяції та полотна автори спонукають до роздумів про людську експерієнцію, перетворення і адаптацію. Вони проникають у глибину емоцій та філософії, аби закликати нас переглянути світ навколо себе та відчути його багатогранність.
Історія циклічна, тому можна провести певні паралелі між виставкою «Знайдене/втрачене» і творчістю художників середини 1940-их років. Зокрема, викликають інтерес теми та засоби виразності, які були притаманні їм.
До прикладу, Жан Дюбюффе, Фріц Вотруба, Поль Клее. Їх роботи були ознаменовані саме тією дуальністю, яка у значній мірі присутня в житті, контрастами і химерними поєднаннями в світі кожного індивіда, який мав розділити своє життя на «до та після».
«Паростки» Сергія Сімутіна – прямо і беззаперечно вказує на те, що життя – процес безперервний, як би його не знищували, воно проросте, навіть у камінні й металі.
Метро є місцем зустрічі безлічі людей, проте які назавжди залишаться незнайомцями один для одного. Це викликає почуття самотності всередині шумного та непередбачуваного оточення. Владислав Рябоштан демонструє на своїй картині ескалатори метрополітену – простір, який буквально став домівкою для багатьох людей під час повітряних тривог.
Особливі емоції викликає скульптура DIHTYAR «Обличчя будинок». У роботі відтворено споруду в Києві після влучання снаряду. На сьогодні, цей будинок вже реконструйовано, і це стає символом нашої непохитності і незламності.
Загалом, групова виставка «Знайдене/втрачене» в галереї Portal 11, транслює ідею, що зміни і перетворення є неодмінною частиною нашого шляху. Кожен період в історії дає свої виклики, але важливо пам’ятати, що ми здатні адаптуватися та змінюватися разом із світом навколо нас.
Це може бути не легкий, або навіть болісний процес, але незважаючи ні на що, життя продовжується.
Учасники виставки: Сергій Гулєвич, Людмила Давиденко, Настя Діденко, DIHTYAR, Сергій Корнієвський, Дмитро Кропива, Денис Назаренко, Володимир Олещук, Олександр Приймак, Олександр Притула, Астіан Рей, Владислав Рябоштан, Сергій Сімутін , Олеся Ткаченко, Вікторія Черняхівська.
Текст: мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagin Point Дарія Пожидаєва
