KORA Late Night Show_4:  дуэт Коломиец—Рекало, премьера Inner Licht, четыре композиции, которые вкрадчиво (мягко, волшебно, тревожно) заставили биться сердца зрителей. И сопереживать, и беспокоиться: то ли — происходит духовная церемония, то ли психоделический ипрув. 

Импровизации Коломийца, формулировки смычка Рекало: виолончель и клавиши, машина и виолончель, виолончель и другие. Шутка для для виолончели и электроники. И название симпатичное.

После ночного шоу «Коры» бывает что? Правильно, разбор полетов. 

И сегодняшний разбор начинает Алла Загайкевич, потому что она слушала концерт. И потому что «а кто же еще».

… Дуже добре пам’ятаю студентський твір Максима Коломійця «Стиснене світло», з яким ми виступали на ЕМ-візії 2009 в Арсеналі на Гоголь-фесті. Тоді ще Максим «не вмів вмикати комп’ютер». А зараз от – «Внутрішнє світло», дует, де Максим відповідає саме за електронну частину. І, за «композицію», звісно теж. Хоча, напевно, вже порівну з Віктором Рекало. Насправді, здається, в світі зі всіх поєднань «інструмент + електроніка» найбільше творів – це саме для такого міксту віолончелі та електроніки. І зі свого електроакустичного досвіду скажу, що «тембральний обрій» віолончелі як інструмента суперширокий. І в цьому власне «інтрига» – з чим будуть грати (гратися) наші музиканти.  Цей перший концерт цього дуже перспективного на мою думку дуету – був надзвчайно концентрованим та відповідальним стосовно засобів. Певним чином усі 4 п’єси  концерту сприймалися як варіації на певний відомий цим музикантам «інваріант» дуже ліричного та інтимного сонорного образу принципово мелодичної природи,  smoke on the water, як десь там жартував Віктор.

Онлайн концерт – так, це виклик.   Прокидатися, виходити зі стану музики, яку тільки що грав, і  змушувати себе розказувати, чому тобі тільки що було добре —  це не просто.  Але поетично. Успіху музикантам та проєкту в цілому. Респект Дмитрові Радзецькому за справді чудове звучання його української – такого виразного «Ч» я давно не чула.

Теперь вступает Kyiv Daily, Максим Коломиец и Виктор Рекало.

Ваши впечатления-ощущения от концерта, вы почувствовали теплоту живого общения? 

Максим: Це був цікавий досвід, бо публіка в нас була найкраща: наша команда, котра допомагала робити концерт та той самий ідеальний слухач, котрий існував по той бік екрану (змушені були його уявляти, бо гадки не мали, скільки саме людей дивиться ефір). Тож тепло спілкування було присутнє в повній мірі.

Вiктор: Дуже цінно отримувати відгуки під час концерту у реальному часі. В академічному концертному просторі це ніколи не може статися. Було би цікаво говорити зі слухачами продовж концертів завжди. Заглядати в очі. За цим майбутнє, цього дуже бракує і дуже хочеться. Сумно просто зіграти, вклонитися абстрактному натовпу і піти. Хочеться обопільної комунікації. Онлайн це у якійсь мірі дозволяє. Тому від такого формату тепліше.

Что понравилось, что — не понравилось?

Вiктор: Подобається KORA в принципі, як певне «місце сили». Тут багато чого вже сталося та станеться. Дуже прикольно те, що всі композиції народились саме у цих стінах. Не сподобалося досі незнайоме відчуття відповідальності за те, чи вдасться в цілому ефір. Від цього дискомфортно. Ти ніби маєш просто грати, творити на імпровізованій сцені як виконавець, але постійно хвилюєшся, щоб з трансляцією все було добре. Дивне відчуття, незнайоме. Можливо, так згодом стане природньо — ми всі робимо одну справу і переживаємо за результат. Оператори, звук, світло, фото, медіа, адміни — ми тепер єдине військо. Це круто! 

Максим: Сподобалось те, що нам з Вікотором вдалося вийти за звичні для нас естетичні межі і зробити поза цими межами дещо важливе для нас самих. Не сподобалось те, що найкращі ідеї приходять після концерту.

Выступать с концертами (даже вот таким образом) для артистов — это важно?

Вiктор: Важливо в принципі транслювати мистецтво і знаходити будь-які засоби для цього. Артист та його внутрішні потреби, на мою думку, менш важливі. Ми маємо служити чомусь більшому, ніж власне его. Концерт — не для артиста. Вірніше, не в першу чергу для нього.  Маємо щось доносити назовні. «Синдром Прометея».

Максим: Я б сказав, що артист не існує поза концертами. Артист – це і є той, хто грає концерти. Якщо артист не грає концерти, він перестає бути артистом. Тож якщо є мета бути артистом, то концерти грати треба. І такі, і будь-які інші. Найрізноманітніші.

Будете ли следить за афишей «Коры»?

Вiктор: Як завжди. Зараз модно казати «формат майбутнього». Оце він і є.

Максим: Враховуючи те, що я багато в чому її формую – так, буду слідкувати.

За что в концерте вы можете себя похвалить?

Максим: За те, що цей концерт взагалі вядбувся. Враховуючи те, що сфера для мене поки що маловідома – це вже досягнення. 

Вiктор: За щирість. Деколи це може не вдатися, з різних причин. Якщо вдалося — ти молодець. А що технічно не вийшло — можна вдосконалити.

Что можете пожелать следующим гостям «Коры»?

Вiктор: Відкритості. Навіть якщо є певне несприйняття поки незрозумілого — записати собі на «жорсткий диск» або десь в чуття і потім користатися з цього досвіду. Бути відкритим до нового.

Максим: Не боятись експериментувати. Але з огляду на наших гостей, скоріш це вони б мені могли порадити те саме.

Почему Inner Licht? В смысле этот внутренний свет мог быть по-итальянски, по-французски, — почему немецкий?

Вiктор: Німецька — в чомусь «рідна» мова для Макса. Навіть до його композиційного мислення вона здається мені співзвучною. Мені більш співзвучна французька, але у Страсбурзі, де ми колись разом грали концерт, обидві мови рівні. У нас в дуеті — такий собі маленький Страсбург.

Максим: Особисто мені подобається, як це звучить німецькою. І сама назва цілком відповідає моєму задуму.

Вам дуэт нужен для определенной цели, для программных вещей? Это объединение в долгую и для чего?

Максим: Найприкріше було б зараз сказати, що вдовгу. А потім розвалитися після першого концерту. Але насправді, створити ансамбль, в котрому можна було б експериментувати зі стилями, виходячі за рамки як академічної, так і сучасної електронної музики, поєднуючи все найкраще з цих двох сфер – це моя давня мрія. І у майбутньому цього проекту я досить впевнений.

Вiктор: Ми разом ментально та в чуттях. Музика виростає з цього. Ми не створюємо музику як продукт або проект для того, щоб щось від неї мати у підсумку. Вона і так існує — ми просто разом, щоб її показати та донести через неї щось особливе, що нас обох хвилює. 

Слушатель спросил в чате: что в вашем дуэте появляется сначала: идеи обрастают звуками или сначала рождается музыка?

Вiктор: Ідеї первинні. Але це не зовсім те слово… Радше образи. Вони магічним чином дуже споріднені.

Максим: Ми граємо, пробуємо, співставляємо, дивимось, що з цього виходить. Власне цей живий, безпосередній експеримент мене в цій музиці і приваблює. Музика народжється під час, власне, музики. Це, на мій погляд, ідеальний варіант для втілення своїх ідей.

Программа (и названия композиций) выглядят логически связными и тянут на альбом, который выйдет (или не выйдет). Готовите следующую программу?

Максим: Ми плануємо зробити повноцінний концерт. І маємо намір зробити його дуже поетичним та можливо навіть програмним. 

Вiктор: Хочеться виразити багато чого, має вийти добре, бо вже існує якийсь наш власний космос образів. Так, він досить гармонійний. Треба багато працювати і досліджувати його заради якісного кінцевого результату. Концерти точно будуть!

Сколько всего у вас еще дуэтов, отдельных? (не важно, трио, квартетов — камерных коллективов). И Максим, личный вопрос: очки —  технические-программные? Все девушки спрашивают, где купить-как носить.

Максим: Важке, насправді, питання. Тому що дует або тріо – це те, що живе на сцені та дає концерти. Зараз концертів майже немає. Тому сказати, в якому саме дуеті ти зараз граєш, важко. Ні в якому, мабуть. Але сподіваємось, що дуже скоро ситуація зміниться.

Вiктор: Дует наразі єдиний. Такий формат спілкування дуже особливий. Створити, наприклад, дует з класним піаністом — круто, але вже у всіх було… Грати разом з Композитором, що виражає себе в дуеті за допомогою електроніки — це особливе щастя. Мріяв про щось подібне, думки матеріальні. P.S. Окуляри Макса не продаються.

Максим: О, окуляри — це окрема історія. Я зпочатку купив аутентичні окуляри для зварювання. Замовив на розетці. Вони чудові. Але реально для зварювання. В них майже нічого не видно. Особливо в концертній темряві. Довелось замовити стім-панк окуляри в Китаї. Але загалом історія з пошуком окулярів тривала десь пів року.

***

И в заключении история от Ростроповича, ему ее рассказал Сейдзи Озава, выдающийся дирижер.

Молодой Озава когда-то в начале своей карьеры получил в руки Токийский филармонический оркестр. 9-я симфония Бетховена. Охваченный энтузиазмом Озава провел пару репетиций, в ходе которых, по всей видимости, задел иерархические чувства традиционных японских отношений. «Старики»-филармоники решили проучить юнца и на концерт не явиться. Хор единодушно поддержал такое решение.

За некоторое время до начала концерта Озава приоткрыл занавес в зал и обнаружил переполненный зал при пустом закулисье.

Звонки. Время концерта. Ни оркестра, ни хора.

Оповестили зал. Зал опустел. Отпустили служащих.

Убедившись, что он  один, Озава вышел на подиум. Поклонился пустому залу. Развернулся к отсутствующему оркестру, открыл партитуру. И ПРОДИРИЖИРОВАЛ ВСЮ ДЕВЯТУЮ СИМФОНИЮ, от первого до последнего звука.

Платком промокнул лицо. Обернулся к пустому залу. Поклонился. Закрыл партитуру со словами: «Здесь? — больше никогда».  

***

А в «Коре» концерт  уже завтра. Локдаун? Нет, не слышали.

Текст: Вика Федорина

Напомню, выпуск «Поздних ночей Коры» ведет команда: 

• Максим Коломиец и Дмитрий Радзецкий  — ведущие
• Прямой эфир идет с использованием бинауральных технологий звука от Lamo Ukraine
• Следующий концерт «Коры» пройдет 16 января, в 17:00, обратите внимание, замена: Kora Late Night Show #5  — Stets/Radzetskiy
• Смотреть на странице KORA ART CUBE
• Вопросы можно задавать до, во время и после концерта
• Донейт нужен, донейт важен.