Лятошинський-125

Віктор Рекало

Цього року Україна відзначає 125-річчя композитора Бориса Лятошинського. На фестивалі мистецтв Bouquet Kyiv Stage на його честь пройде музичний маратон «Лятошинський Гала», присвячений фортепіаннiй, камерно-інструментальнiй та вокальнiй музицi композитора. На питання «Що значить для вас Борис Миколайович Лятошинський?» відповідає віолончеліст Віктор Рекало

Моє перше свідоме знайомство з музикою та постаттю Бориса Миколайовича Лятошинського сталось за часів, коли Україною ще не курсували потяги Інтерсіті, а поїздка з Харкова до Львова видавалася чимось на кшталт епічної подорожі «Туди і Звідти» за Толкіном… Звичайно, більшість професійних академічних музикантів ще з шкільного курсу української музики пам’ятають визначні Третю Симфонію та «Гражину»; так само, дещо розпливчато, пам’ятав їх тоді і я. Але, як виявиться завдяки моїм музичним подорожам, саме камерна музика є тим коштовним «Горикаменем», «Серцем Гори»  усієї творчості українського Метра, у якому зосереджені велич, тонкість душі та непересічна майстерність митця.

Почалося все з запрошення мого друга, піаніста та композитора Івана Пахоти, що на той час жив та працював у Львові, заграти «Український квінтет». Здавалось би, буденна справа для музикантів, не дивлячись на географічні відстані, домовлятися про цікаві проекти. Але небуденність власне цього творчого задуму полягала в тому, що на той час у світі не існувало жодного, зафіксованого на електронному носії, запису цього твору. Це стало для мене першим, можна сказати, подразником, а ствердили мою деяку шокованість знайдені у харківській музично-театральній бібліотеці цнотливо-чисті, ніби щойно з друку, партитура та партії «Українського квінтету». Тобто, станом на кінець 2011 — початок 2012 року, окрім поодиноких спроб київських колег вивести цей твір з-за маргінесу українського музичного життя, один з найбільш значних, якщо не найзначніший, твір української камерної музики ні у першій столиці, ні у Львові не був, як кажуть музиканти, «ходовим» чи репертуарним.

Ми спробували це змінити. Скрипалі Лідія Футорська та Андрій Чайковський, альтистка Марта Карапінка та ми з Іваном досить успішно заграли цикл концертів з «Українським квінтетом» у Львові, Дрогобичі, Чернівцях, Івано-Франківську, Любліні та Кракові. І скрізь, після концертів, головним відгуком слухачів чи колег було не стільки захоплення від багатобарвної музики, скільки подив, чому, все ж таки, світова музична спільнота так мало уваги приділяє цьому твору. Особливо цінним для нас був відгук композитора Анджея Нікодемовича, уродженця Львова, на той час вже літнього чоловіка, президента Люблінського відділу Спілки польських композиторів, що відвідав наш концерт у Любліні. Запам’яталися його слова: «Я ніколи і не марив почути наживо цю музику…» 

Я ніколи і не марив, що спогади мого дитинства про безкраї поля і неосяжне небо рідної Слобожанщини, про все миле і рідне українське, що маєш в серці, повстануть в музиці і їх можна буде, у буквальному сенсі, заграти. Образи та інтонаційна палітра у Квінтеті Лятошинського виявилися для мене настільки докорінно близькими, що кожен доторк смичка до фольклорної цитати, алюзії на народну мелодію або захоплення від краси фактурного різноманіття викликали благоговійне піднесення та почуття ніжної гордості за надбання такого скарбу. Думаю, те саме відчували і мої прекрасні колеги. Результатом нашої натхненної праці став записаний у концертному залі Львівської національної філармонії СD-диск, презентація котрого у серпні 2013 року дала нове дихання «Українському квінтету». Згодом відбувся концерт і в моєму рідному Харкові (за участі Івана Пахоти та харківського Nocturnum Quartet). А пізніше, у 2015 році, я мав щастя познайомитись з 

Тріо №2 для скрипки, віолончелі та фортепіано. Цей твір, спільно з Іваном Пахотою та харківською скрипалькою Ксенією Косарєвою ми виконали у Львові, Катовіце і Мюнхені. І кожного разу – щирий захват слухачів. А особисто для виконавців — ніби душа вже чула цю музику, треба було просто відкрити ноти…

Камерні твори Лятошинського для мене – це величний та, водночас, тендітний Всесвіт і заповітні спогади. Визначний професійний досвід та оголені на сцені почуття. Сповнена пригод подорож «Туди і Звідти» — до витоків і ствердження всього прекрасного, що може народити рідна земля та всього, що вона може подарувати світу. 

Цінуймо. Плекаймо. Пишаймося.                

Трiо №2 для скрипки, вiолончелi та фортепiано, тв. 41 (1942)

  • 1. Вступ. Maestoso
  • 2. В характері балади. Andante sostenuto
  • 3. Інтермеццо. Allegretto pastorale, quasi allegro
  • 4. Тема з варіаціями. Andante sostenuto

Виконують:

  • Ігор Завгородній, скрипка
  • Віктор Рекало, віолончель
  • Тетяна Гомон, фортепіано

Куратор проекту Євген Громов

Лятошинський Гала прозвучить на Bouquet Kyiv Stage 21 серпня

Програма та розклад Фестивалю тут.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *