12-й фестиваль американського кіно «Незалежність» розпочався в Києві 7 вересня і триватиме до 13 вересня. Більшість показів проходять у кінотеатрі «Жовтень», деякі – у Kino42.
На фестивалі показують 13 американських фільмів у трьох програмах. До ігрової та документальної секцій увійшли фестивальні хіти останніх років – загалом десять стрічок. Серед них є й цьогорічні оскарівські номінанти. Це драми «Тар» Тодда Філда та «Після сонця» Шарлотти Веллс і документалка «Вся ця краса та кровопролиття» Лори Пойтрас, яка торік отримала «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. Ретроспективу присвятили режисеру Квентіну Тарантіно з нагоди його 60-річчя. Демонструють три знакові роботи – «Кримінальне чтиво», «Безславні виродки» та «Одного разу в Голлівуді».
Про фестиваль я поспілкувався з організаторами – продюсеркою Анною Бурдіною та програмним координатором Віктором Глонем.
Яка головна ідея та ключові завдання фестивалю американського кіно «Незалежність» і як вдається їх втілювати?
— Фестиваль ставить за мету показувати глядачам широкий спектр фільмів, які відзначаються своєю творчою незалежністю. А також висвітлювати соціально важливі питання крізь призму кіно. Це такі теми, як інклюзивність, солідарність, соціальна нерівність та боротьба за права людини.
Наявність у програмі як ігрових, так і документальних фільмів дає змогу глибше поринути в соціальні та культурні питання, а також відкриває різноманітність незалежного кіно. Крім того, ми завжди намагаємося додати освітній аспект – влаштовувати майстер-класи та дискусії з відомими фахівцями кіноіндустрії, обговорювати фільми, обмінюватися досвідом.
Фестиваль щороку проводимо за підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні. Деякі стрічки нам вдається отримати завдяки нашим багаторічним партнерам American Film Showcase. Цьогоріч захід розпочав співпрацю з відомою американською організацією Film Independent, яка надала для показу дві картини – «Пісню про кохання» Макса Вокера-Сільвермана та «Перевірку» Елеґанса Бреттона. Ці роботи є номінантами на премію Film Independent Spirit Awards.
Ми особливо вдячні Збройним Силам України за можливість провести фестиваль у Києві та зібрати разом наших глядачів.
Чому ви вирішили відкрити фестиваль саме драмою «Реаліті» режисерки Тіни Саттер?
— Цей фільм дотичний до подій, які відбуваються зараз конкретно в Україні та в усьому світі. Висвітлює випадки втручання росіян в американські президентські вибори 2016 року і має актуальну сьогодні політичну складову.
Також у фільмі талановито втілена героїня. Головну роль грає акторка Сідні Свіні, яку багато хто може знати за серіалом «Ейфорія» від HBO. Стрічка розповідає про один день із життя ветеранки Повітряних сил США Реаліті Віннер, яку засудили за оприлюднення у ЗМІ звіту розвідки про втручання росії у вибори. Йдеться саме про день обшуку її будинку та допиту агентами ФБР.
Картина побудована на фактах. Бувають екранізації книжок, а бувають – реальних подій. А це рідкісний випадок екранізації розшифрування розмови правоохоронців із підозрюваною. Репліки майже дослівно відтворені з протоколів допиту.
21 вересня “Реаліті” вийде в український прокат. Це чи не єдина з представлених на кіноогляді новинок, яка потрапить у вітчизняні кінотеатри. Чому далеко не всі фестивальні стрічки доходять до наших великих екранів?
— Якщо порівнювати з 2011 роком, коли фестиваль відбувся вперше, нині загалом багато якісних фільмів виходить у прокат. З іншого боку, чимало хороших стрічок досі продається в Росію, тому ми їх не можемо ані на фестивалі показувати, ані випускати у прокат. А з третього боку, глядач і ринок завжди змінюються. Тому намагаємося запропонувати до перегляду фільми, які варто подивитися, але вони не мають такої широкої аудиторії, для якої новинки запускають у прокат.
Не варто забувати, що у нас все ж таки фестиваль незалежного кіно, а не найпопулярнішого. Це трохи нішева історія – фільми, які дещо відрізняються від голлівудських. Це не «Барбі» або «Оппенгеймер». Хоча, до речі, документальна версія стрічки про Барбі у нас теж є. «Тендітні плечі: Переосмислюючи Барбі» Андреа Блауґрунд Невінс досліджує історію створення та еволюції найвідомішої ляльки у світі. Ми вже показували цю картину кілька років тому й вирішили продемонструвати повторно.
Власне це одна з наших місій – показувати фільми, які не потрапляють в українські кінотеатри. Нам приємно, коли вони виходять у прокат, але це не основне. Ми прагнемо забезпечити широке коло смаків і кожне бажання намагаємося задовольнити нашими невеличкими зусиллями.
Які стрічки програми стосуються поняття незалежного, або інді-кіно?
— Світ кіно змінюється постійно, і нині ця межа дуже розмита. Але якщо говорити про найбільші «інді», то можна виділити «Реаліті» – щонайменше тому, що це режисерський дебют. І створений не зі студіями-мейджорами, тобто не з Universal, Disney, Warner Bros., Paramount або Sony. «Перевірка» – теж дебют і фільм компанії А24, яка завойовує дедалі більшу популярність, але є незалежною. Так само й дебютна «Пісня про кохання» створювалася як незалежний проєкт.
Це три найбільші інді-фільми з ігрової програми. Щодо інших можна сперечатися – все ж таки вони створені з інтенцією вийти на ширшу аудиторію.
Які ваші фаворити на цьогорічному фестивалі?
— У нас не така велика програма, щоб можна було виокремити улюблені. Усі ігрові, документальні та ретроспектині фільми фестивалю – наші фаворити. Ми спеціально склали цю програму таким чином, щоб можна було всі стрічки подивитися. Вони не перетинаються між собою. Декілька навіть повторюється. Програма збалансована і не перенасичена.
Текст: Ілля Прокопенко
