Піаністка і викладачка Антуанетта Міщенко — молода відома виконавиця творів класичної музики, лауреатка міжнародних премій. Після вторгнення російських агресорів в Україну 24-го лютого 2022-го року її доля склалася так, що Антуанетта зайнялася викладацькою діяльністю у Peter Cornelius Konservatorium в  місті Майнц.

Мені пощастило зустрітися з Антуанеттою в січні під час її короткочасних гастролей рідною Україною, саме під час її концерту з творів Ф. Шопена в меморіальному музеї-квартирі Віктора Косенка в Києві:

Антуанетто, як на ваш погляд, чи сильно відрізняються вимоги до викладачів в Україні та в Німеччині? Може в Німеччині більше свободи та менше залежності від застарілих академічних установок? Взагалі, які існують особливості викладання в музичних вищих закладах Європи?

— Я не можу відповісти на це питання, бо не викладала у вищих навчальних закладах України, а також не вважаю наші академічні установки застарілими. Ми займаємося класичною музикою, а класика – це перш за все традиції. Якщо ми втратимо традиції – втратимо разом з тим і класичне академічне мистецтво.

Ви продовжуєте займатися з вашими учнями, які залишилися Україні в онлайн-режимі?

— Наразі я не займаюся з учнями, що залишилися в Україні, проте продовжую консультувати в онлайн-режимі їхніх викладачів.

Чи запрошує вас зараз VERE MUSIC FUND брати участь у концертах?

— В минулому році ми з VERE MUSIC FUND організували три спільних проекти: виконання п’ятого концерту Бетховена з львівськиим симфонічним оркестром у Львівській національній філармонії України, а також два сольних концерти у Дзеркальний залі Львівської малої опери, а також у приміщенні VERE MUSIC FUND в Києві – MUSIC HUB. У цьому році подібних пропозицій покищо не поступало.

Які залишились у вас зараз відчуття після нещодавнього короткочасного туру Україною, де ви дали концерти з творів Шопена в Києві, Одесі, Миколаєві, Полтаві? Чи не приймає наша публіка тепліше, ніж в Європі?

— Я була щаслива відвідати рідну країну з невеличким новорічним турне. Не можу стверджувати, що публіка в Україні приймає тепліше, ніж в Європі, Америці, Австралії чи Азії, де в мене також були виступи протягом останніх декількох років моєї виконавської кар’єри. Проте грати вдома – це начебто сповідатися…

Чи влаштовуєте ви в Німеччині заходи для ураїнських біженців?

— Я не влаштовую в Німеччині заходи для українських біженців, проте я намагаюся реалізовувати різні проекти, що допомагають робити свої перші кроки на концертній естраді моїм маленьким вихованцям. Одним з таких проектів був збір коштів на придбання електронного фортепіано одному з моїх наймолодших учнів – Тимофію Машкіну, що приїхав до Німеччини після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої держави, з Харкова. В результаті реалізації цього проекту було зібрано 1500€. Тепер у Тимофія є свій власний інструмент, на який він заробив своїм власним трудом (вивчив й неодноразово зіграв на естраді 31 твір в чотири руки зі мною – його викладачем), загалом більше тисячі переглядів є на нашому з учнями Ютуб-каналі, а також багато мотивації рухатися далі й займатися кожного дня улюбленою справою. Та й батьки бачать, що музика може приносити не тільки задоволення чи якусь психологічну користь, але й гроші та матеріальні цінності. Бо хоч і вважається, що митець має бути голодним. Але не в наш буремний час.

«З постаттю композитора Віктора Косенка нас відділяє проміжок часу довжиною майже в сто років, проте коли я торкаюся клавіш, то саме його музика мені надає можливості згадати ким я є, зустріти віч-на-віч реальність (не намагаючись сховатися в роботі та кар’єрі) й знайти шляхи прокидатися вранці попри все, і дарувати людям себе, закликаючи так само поступати й інших…»

Які концертні плани на лютий?

— В січні було реалізовано моє концертне турне містами України й наразі ми з командою активно працюємо над реалізацією наступного міжнародного проекту у трагічну річницю початку повномасштабної війни – 24.02.24. Ця подія буде складатися з двох концертів в один вечір: один з них виконають юні музиканти віком від 7 до 19 років, а програма буде складатися виключно з творів українських композиторів; другий – Варіації на тему Діабелі опус120 Людвига Ван Бетховена в моєму виконанні. Подія має на меті ще раз привернути увагу європейської спільноти до подій в нашій рідній країні, а також показати яке майбутнє може Європа втратити, якщо не вдасться до рішучих дій по відношенню до держави-агресора. Між двома концертами буде годинна перерва, під час якої планується спілкування з місцевими представниками СМІ, а також гостями події. Концерти мають відбутися в німецькому місті Хакенхайм.

На зустрічі в Києві в музеї-квартирі В. Косенка ви повідомили, що плануєте навесні знову приїхати з гастролями до України. Яка тоді планується концертна програма, в яких українських містах плануєте виступати?

— Навесні я планую знову приїхати до України не тільки з концертами, але й майстер-класами. Зараз ще не можу вам відкрити усі подробиці концертної програми, але скажу, що планується провести україно – німецькі паралелі розвитку клавірної та фортепіанної музики протягом майже двох сторіч: від кінця XVIII-го й до початку ХХ-го ст. Завітаю до Житомира, Києва, Миколаєва та Одеси. Також в планах є Полтава. Відкрита й до додаткових запрошень.

Поговоримо предметніше про вашу співпрацю з музеєм-квартирою Віктора Косенка в Києві. Як давно ви співпрацюєте з колективом музею?

— З колективом музею ми співпрацюємо ще з 2019-го року й за цей час було реалізовано декілька не тільки моїх творчих чи концертних, але й освітніх проектів.

Ідея записати диск творів Віктора Косенка для дітей була запропонована вами? Як створювався диск? Співпрацівники музею вам допомагали в цій роботі?

— Ідея записати диск творів Віктора Косенка для дітей була запропонована мною. Гроші на реалізацію проекту було зібрано в Німеччині. Також частково долучився в березні минулого року VERE MUSIC FUND. Через мою напружену зайнятість викладача та концертного піаніста, здійснити запис вдалося лише в січні місяці. Ми з командою дуже вдячні директору музею – пану Володимиру Мудрику – за підтримку та поміч у реалізації цього проекту.

Коли і які нові межі ви відкрили для себе при знайомстві з творчістю Косенка?

— Я не думаю, що в моєму випадку доречно говорити про відкриття нових меж. Я не ідентифікую себе з класичним музикантом, тим більш піаністом. Для мене реалізовувати проекти – це відкривати людям світи, що народжуються в моїй фантазії, віддзеркалювати дійсність такою, як я її ото відчуваю. Я недостатньо геніальна, щоб створювати щось якісно ще не відкрите. Проте звертаючись до творчості тих чи інших композиторів, залучаючи фотографів/ відеографів та інших професіоналів до реалізації проекту – я отримую матеріал, з якого можу побудувати приміщення для своїх ідей та відчуттів, викликаючи в інших емоції та думки, що є поштовхом замислитися про щось більше, аніж «піцца / суші»

чи «як дотягнути до зарплати». Тим паче зараз, коли ми і не певні, що прокинемось завтра. Віктор Косенко споглядав схожу на нашу реальність майже щодня: жахіття першої світової війни, революція, голод, вбивства знайомих майже щодня, слабке здоров’я, депресії, відсутність власних дітей, постійна необхідність й небажання „пристосовуватися“ – і багато іншого. Нас відділяє проміжок часу довжиною майже в сто років, проте коли я торкаюся клавіш, то саме його музика мені надає можливості згадати ким я є, зустріти віч –на-віч реальність (не намагаючись сховатися в роботі та кар’єрі) й знайти шляхи прокидатися вранці попри все, і дарувати людям себе, закликаючи так само поступати й інших (для мене яскравим прикладом наслідування є мною вже згадуваний директор музею імені Віктора Косенка – Володимир Мудрик).

Чи грають ваші учні твори В. Косенка?

— На жаль, поки що доторкнутися до музики цього величного композитора спромоглася лише Олександра Буханенко, що живе у м. Вишневе (київська область) і займається вже з іншим викладачем під моїм кураторством. На диску, який ми записали, є її виконання Скерціно ре-мінор Віктора Косенка. Мої ж учні поки вивчають українську класичну культуру на нотних зразках таких композиторів як Г. Сасько, В. Маник та іншіх.

Чи приваблює вас музика представників українського модернізму? 24-го січня в Музичному хабі VERE MUSIC FUND у виконанні піаніста Олексія Олійника і скрипаля Євгена Гудименка виконувалися твори представника українського модернізму Федіра Якименка. Відомо, що свого часу в Празі у Федіра Якименка навчався Микола Колесса, а в Петербурзі – Ігор Стравінський. Серед іншого там пролунав твір «Уранія. Муза небес», присвячений астроному Камілю Фламмаріону. Чи цікаво було би вам грати твори цього композитора?

— На жаль, я погано ознайомлена з творчою постаттю цього композитора. Проте завжди відкрита до пізнання усього нового, що пов’язане з Україною, її культурою та мистецтвом.

Шопен – ваш улюблений композитор?

— В мене багато улюблених композиторів і Фрідерік Шопен є одним з них.

Антуанетто, ви працюєте з асистенткою. Чи могла би вона прокоментувати, який новий досвід вона отримує від співпраці з вами, чи вдається здійснити все заплановане?

— Так в мене є асистентка, з якою ми співпрацюємо трохи більше року. Її звати Елеонора Притуляк. Я передала Ваше питання Елеонорі й зараз, з Вашого дозволу, трохи процитую її відповідь: «З Антуанеттою ми почали працювати приблизно рік тому. На той момент майже все це для мене було новим: я отримую чудовий досвід у спілкуванні з новими творчими людьми, також допомагаю в організації заходів, фото, відео, заповнення та складання документації. Звичайно ж не все виходило з першого разу, оскільки такого плану робота була новою для нас обох, та й зараз трапляються різні моменти, але це і є робочий процес.»

Від себе також хочу додати, що на жаль чи на радість, в нас дуже багато творчих ідей та планів й більшість з них нам вдається втілити в життя.

Які творчі ідеї ви збираєтеся втілити найближчим часом?

— В минулому році ми з моєю командою (це два мої постійні фотографи, майстер з саунду та технологій, певна людина, що займається моїми рахунками в Україні, асистентка та я) запустили наш спільний з моїми учнями Ютуб-канал: https://www.youtube.com/@antuanettamishchenko8676. Також реалізували фотопроект і випустили візитівки та календарі. Нереалізованою залишилася задача переналаштування мого персонального сайту. В цьому році ми будемо продовжувати роботу з Ютуб-каналом, плануємо випуск ще одного диску, а також міжнародні концертні проекти з учнями, студентами та досвідченими майстрами є основним фокусом діяльності. Плани реалізації деяких проектів вже розписано на півроку вперед.

Чи можуть ваші диски, записані в Україні, реалізовуватися за кордоном або ви шукаєте пропозиції випустити диск в Європі?

— В нас поки що немає юридичної бази, аби реалізовувати диски. Отже, вони будуть розповсюджуватися за пожертви.

Ще одне питання не по музичній темі: Антуанетто, ви всебічно обдарована особистість. В 2020-2021-му році ви створювали колекцію одягу. Чи повернетеся ви до моделювання одягу?

— Так, я маю в планах повертатися до моделювання одягу. І вже до кінця року українці та європейці зможуть придбати футболки мого власного дизайну.

Спілкувалася Анна Лобановська, мистецтвознавиця

Біографічна довідка:

• Антуанетта Міщенко народилася у 1992 році в Херсоні. Почала грати на фортепіано у шість років. Вперше виступила на сцені у семирічному віці.
• З 2014 до 2017 року вона навчалася у Національній музичній академії імені Петра Чайковського у видатного українського піаніста та педагога, професора Валерія Козлова.
• Антуанетта Міщенко є лауреатом низки міжнародних конкурсів. Зокрема, VІІІ міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця (V премія), 1st Piano Island Festival (III премія) та IV Krystian Tkaczewski International Piano Competition (II премія).
• Антуанетта відвідувала майстер-класи відомих професорів, таких як Дмитро Алексєєв, Дмитро Башкіров, Михайло Буличев-Оксер, Сергій Едельман, Яків Касман, Ольга Керн, Володимир Овчинніков, Вадим Руденко, Ілля Шепс, Teresa Dussault, Norma Fisher, Claudio Martinez Mehner, Piotr Paleczny, Krystian Tkaczewski та Yuri Didenko.
• Антуанетта є не тільки концертним виконавцем, але й волонтером та громадським активістом. Її ім’я вже увійшло в історію України, завдяки символічним мистецьким акціям та вуличним концертам класичної музики під час трагічних подій зими 2013-2014 року в Києві.
• Антуанетта грає музику різних композиторів та різних епох, але справжню подвижницьку роботу вона веде щодо популяризації української музики. У її виконанні музика українських композиторів постійно звучить і в Україні, і за кордоном.
• Зараз піаністка перебуває у Німеччині, д е викладає у Peter Cornelius Konservatorium (Майнц).
• Отримує підтримку від фонду VERE MUSIC FUND.