Першого березня в Центрі сучасного мистецтва «Білий світ» відбулось відкриття Першої Всеукраїнської Бієнале Левкасу. Подію приурочено до третьої річниці існування ЦСМ, на якій було презентовано каталог до виставки з усіма учасниками та обрано серед них переможця. Бієнале представила різноманіття трактувань старовинної грунтувальної техніки сучасними митцями у традиційних та актуальних формах. Відвідати виставку можна до 18-го березня.
Левкас — слово давньогрецького походження, що означає «білий», «світлий», «ясний» та є назвою особливого виду грунту, який складається із крейди, тваринного клею та лляної олії і наноситься тонкими шарами на дерев’яну дошку. Левкас широко застосовується для іконопису, оскільки живописний шар на такого типу основі міцно тримається, а білий колір грунту просвічує крізь нього, надаючи іконописним образам особливого сакрального сяйва. Історія цієї техніки сягає часів Середньовіччя і знаходить своє застосування у творах художників до сьогодення. ЦСМ «Білий світ» представив близько 90 відібраних робіт, створених в описаній техніці, серед яких присутні як зразки сучасного іконопису так і зовсім віддалені від сакральної тематики твори.
Першу премію бієнале отримав Микола Журавель за рельєфну композицію «Чорна корова», що своєю узагальненістю та силуетністю наближається до символу. Друге місце посіла Олена Смага із роботою «Я – Життя» — по-сучасному трактований образ розп’яття, який втім, не є відповіддю на євангельський сюжет, а виражає внутрішній стан авторки. Переможні твори можуть узагальнено показувати тенденцію за якою звертаються художники до левкасу. З одного боку ця техніка дозволяє втілювати формальні задачі у створенні фактури твору тощо, а з іншого є традиційною для іконопису і покликана допомогти у досягненні відчуття надзвичайного.
В одному з напрямів, який присутній в експозиції, художники вдаються до формальних властивостей левкасу, як матеріалу, серед них «Версія білого XII» Сергія Савченка, «Горизонтальна структура» Олександра Стовбура, «Акула, що кусає айсберг» Анастасії Діденко. Створюючи роботи, автори застосували абстрактні форми, контрастні кольори та рельєф аби дослідити структуру матеріалу, виявити його приховані властивості. Ряд робіт має яскраве концептуальне навантаження, наближаючи їх до об’ємно-просторового звучання шляхом включення до композицій предметів («Левкас-Левкац-Лев Кац» Євгена Штейна, «Ти не маєш рації» Євгена Валюка).
Іншу групу становлять твори в яких техніка левкасу віднайшла пряме застосування — у сакральних сюжетах. Художники стилістично переосмислюють іконописні мотиви, залишаючи іконографію впізнаваною. Такими є «В синьому» Данила Мовчана (Хрещення Ісуса Христа), «Мадонна» Валентини Левіної, «Втеча в Єгипет» Остапа Лозинського, «Прекаріати» Катерини Щедріної (Розп’яття), «Марія Магдалена» Владислава Кришовського, «Вечеря» Володимира Луцика. Цікавим відгалуженням є іконографічні образи неканонічні, так би мовити продуковані сучасністю – «Супрематичний Т. Г. Шевченко» Анатолія Федірка, «Томос ХІІІ» Анатолія Фурлета, «Візантійські сни про Томос» Володимира Бахтова. Образи, створені художниками зафіксовано на левкасі так само міцно, як у свідомості сучасної людини.
Текст: Анастасія Олексій
Фото: Микола Журавель «Чорна Корова», 2018 рік, 100х140 см.
- Що: Перша Всеукраїнська бієнале левкасу 2019
- Де: ЦСМ «Білий світ», вул. вул. Пушкінська, 21а
- Коли: до 18-го березня; 11:00 до 19:00, крім понеділка.
