22 січня пройде авторський концерт композитора та віолончеліста Золтана Алмаші. У цей день серед друзів і колег Алмаші святкуватиме свій 50-літній ювілей. Kyiv Daily запитав в артиста про програму й твори, яки звучатиме на концерті — адже вони всі геть невипадкові.
Прокоментуй, будь ласка програму концерту, кожен твір — кому присвячений, чому.
— Так, всі твори мають присвяту, і присвята у 50 відсотків випадків цій людині, яка гратиме концерт. Чому не 100 відсотків? Бо — життя складне, плануєш одне, а виходить завжди не так. Але по порядку: починає концерт твір Генезис, присвячений альтисту, солісту Камерати Андрію Тучапцю. Він же ж і виконує сольну партію на концерті.
Потім йде Елегія, єдиний твір без присвяти, прем’єра версії для віолончелі та оркестру. Написав я її спеціально для себе. Гм, не додумався присвятити самому собі…
Далі найбільш масштабний твір в концерті — найдовший і найскладніший в історії контрабасовий концерт , присвячений Назару Стецю, і він же ж буде його виконувати (поки що крім нього ніхто заграти не годен…Контрабасисти, приймайте виклик!).
Другий відділ починає концерт для флейти і струнних, теж досить масштабний і складний твір. Присвячений Богдані Стельмашенко. Але цього разу солістом виступатиме Дмитро Кузьмін, соліст Камерати. Бачите, у контрабасистів є абсолютна гегемонія Назарія, а у флейтистів такого немає, багато людей грають феєрично і прагнуть виконувати сучасну музику.
А далі…Твір, який трохи вибивається з концепції, бо я його написав на замовлення Львівського органного залу.
Втім, початкова версія була для органу і струнних, а версію з сольним фортепіано, яка звучатиме в концерті, я зробив спеціально для Камерати. Так що концепція отримала удар, похитнулась, але залишилась неушкодженою! Цей твір має назву Elegia Hrebenica, він має теж присвяту, але трагічну. Він присвячений пам’яті мого батька, Габора Алмаші. Сольну партію виконує Дмитро Таванець.
Завершує концерт мій зовсім свіжий твір, який я завершив у 2024 році. Це концерт для скрипки і струнних, він присвячений Богдані Півненко і Кері-Лінн Вілсон. Сольну партію, ясна справа, виконає Богдана Півненко.
Чи були якісь історії, повʼязані з цими творами (або з виконанням), яки?
— Найбільш романтична історія — мабуть, це історія з елегією. Мелодію я придумав в 15 років. Потім забув (вважав її надто попсовою, а освоював авангард!). Через 15 років раптово її згадав, і на її основі написав п’єсу «Два в одному» для скрипки і струнних, і присвятив її Богдані Півненко. Але я був собою не задоволений, і я цю п’єсу знищив.
Пройшло ще кілька років, і ця мелодія знову сплила у мене в свідомості… Так народилось сто піццот елегій. І я ними всіма незадоволений! На концерті буде ще одна «спроба елегії». А раптом це — воно?
Ну і круг має замкнутись — та справжня, вдала елегія має бути написана для скрипки і струнних, і буде присвячена Богдані Півненко!А поки що без присвяти, для віолончелі і струнних.
Чи існують ще інструменти (склади) до яких ти не писав музику, але хотів би?
— Сьогодні я все частіше пишу на замовлення — тож інструментальні склади розмаїті самі мене знаходять. А в принципі, я відчуваю що в майбутньому розкриюсь як оперний композитор. І балетний. І «Лускунчика» теж напишу, а що?
Ти писав твори тільки для «Камерати»? Що для тебе значить ансамбл «Київська камерата»?
— Звісно, що я писпв музику не тільки для Камерати… Але десь третина мого доробку – таки для Камерати! Тому не випадково концепція мого ювілейного концерту саме така — «Твори для Камерати»! Роль Камерати в моєму творчому житті — безпрецендентна і вирішальна.
Щось неочікуване буде на концерті? Чи можеш хоча б трохи (без спойлерів) натякнути на це?
— Я мрію, що на сцену Філармонії я через тиждень принесу дух Фестивалю Гольфстрім. Ви це відчуєте! Несподіванки можуть бути в деталях, але що буде — не скажу! Зрештою, найважливіше — зіграти якісний концерт! А що буде… Я з впевненістю можу сказати чого не буде! Не буде офіціозу та пафосу. Буде музика, свобода, артистизм.
