15 січня  Український інститут презентував в Києві нові музичні видання, присвячені українській оркестровій музиці – збірку «Антологія української симфонічної мініатюри» та додаток до неї «Антологія української сучасної симфонічної мініатюри». 

Антології охоплюють різні епохи української оркестрової традиції – від однієї з перших українських опер Дмитра Бортнянського до творів сучасних композиторів. Кожен збірник супроводжується аналітичними текстами провідних музикознавців, що робить їх цінним інструментом для музикантів, дослідників та викладачів.

У збірнику представлено 11 партитур десяти композиторів, які належать до різних стилів, напрямків та епох: класицизму, романтизму, модернізму, імпресіонізму, неофольклоризму, неоромантизму тощо.

Київ Дейлі поговорив з редакторкою-упорядницею антологій Любою Морозової про проєкт в цілому, його зміст і те, як він складався.

Як обирали композиторів (та твори) до антології

Щодо «Антології української симфонічної мініатюри» я би сказала так: це була сума субʼєктивних уподобань, завдяки яким вдалося сформувати більш-менш обʼєктивний список. Мені було важливо поєднати експертизу дириґентів і дириґенток та дослідниць української музики як з-за кордону, так і з України, які мали досвід взаємодії із закордонною аудиторією. На основі опитувань кількох десятків спеціалістів я склала лонг-ліст, по кожному пункту якого ми потім разом з Богданом Кривопустом, директором видавництва «Музична Україна» здійснили розшуки, часом ледь не детективні. Шорт-ліст зʼявився як індикатор можливості отримання авторських прав та рукописів партитур. На жаль, багато дуже хорошої музики в короткий список не увійшло у звʼязку із тим, що нам не вдалося знайти нащадків-правовласників.

Якщо ж говорити про «Антологію української сучасної симфонічної мініатюри», то це, так би мовити, перший крок у напрямку систематичного представлення сучасної української музики за кордоном. Двох перших композиторів ми відібрали разом з моєю колежанкою і кураторкою даного проєкту Олею Лозинською, керуючись багатьма факторами. Ми звернули увагу на вже успішних на Заході авторів, підтримавши при цьому тих, у кого ще не підписані контракти із закордонними видавництвами, адже вони більше потребують нашого просування. Крім того, ми прагнули ширше представити творчість композиторок-жінок і допомогти музикантам, які проходять службу в ЗСУ. У цьому контексті ми обрали Богдану Фроляк, знану за кордоном (особливо у Великій Британії, адже її твори замовляли Лондонський симфонічний оркестр і симфонічний оркестр BBC), а також, можливо, менш відомого молодшого композитора Євгена Петрова, чию творчість високо оцінили закордонні колективи (так, у 2023 році оркестр Національного словацького театру під керівництвом Маріана Лежави виконав прем’єру його твору «Гравітація», замовлену найбільшим словацьким фестивалем Pohoda).

Як обиралися партитури (і чому їх саме 11)

Друга причина – це потреба у творі, який відкриє концерт і може стати своєрідною прелюдією до інструментального концерту. Це теж достатньо регламентований концертною практикою вибір, який найчастіше припадає на увертюри, твори з національним колоритом, урочисті «фанфарні» твори та твори з «історією», яку можна переповісти зі сцени або включити у буклети.

Ті чи інші перелічені ознаки можна знайти у кожному з творів «Антології української симфонічної мініатюри». Окрім того, Богдан Кривопуст наполіг, що твори мають бути вже виконані оркестрами, а також вже після набору «вичитані». Я вдячна Симфонічному оркестру Львівської філармонії за те, що вони в ході репетицій зіграли усі твори, аби перевірити можливі неточності, аби вони не потрапили у фінальний текст.

Оскільки майже усі твори цієї Антології викладені у мережі, то я можу запропонувати її як плейлист, в якому бракує лише запису твору Ганни Гаврилець. Якісь виконання у ньому кращі, якісь – гірші, тому ми плануємо у недалекому майбутньому зробити новий запис, який зможемо пропонувати як приклад зарубіжним виконавцям. А поки ось ця підбірка на YouTube.

1. Дмитро Бортнянський. Увертюра до опери “Сокіл” (1786)
   
2. Михайло Вербицький. Симфонія №7 a-Moll/A-Dur (1865)
   
3. Василь Барвінський. “Українська рапсодія” (1911-1914)
   
4. Федір Якименко. “Мрія Гондольєра” (1928)
   
5. Федір Якименко. Ноктюрн (1910)
   
6. Анатолій Кос-Анатольський. “Аркан” з балету “Хустка Довбуша” (1950)
   
7. Левко Колодуб. “Троїсті музики” (1974)
   
8. Євген Станкович. Симфонічна поема “Роксолана” (1996-1997)
   
9. Леся Дичко. Весільні пісні з опери “Золотослов” (2009)
   
10. Юрій Іщенко. Чотири ідилії. № 2 “Зимова” (2002)
    
11. Ганна Гаврилець. “Знаки” (2013)
    (запису нема)

Що було відкриттям в ході роботи та досліджень

Відкриттів було багато, бо під таким кутом на українську музику ще жоден видавець не дивився. Окрім того, анотації Любові Кияновської додатково розширили горизонти сприйняття цих творів.

Я би хотіла пригадати ще дві композиції, які не увійшли у збірку через питання авторських прав, але безумовно заслуговують на те, аби бути відомими і широко звучати. Обидва мені порадив головний дириґент Національної опери в Празі Андрієм Юркевичем. Це Adagio для оркестру (1963) В’ячеслава Барабашова та сюїта з балету «Про що співала трембіта» (1970) Климентія Домінчена.

Імʼя харківʼянина Вʼячеслава Барабашова сьогодні мало відоме, проте цей твір безумовно є родзинкою вітчизняного симфонічного репертуару. Що стосується Климентія Домінчена, то його персона зазвичай асоціюється з радянською ідеологією, тому й до його творчості музиканти сьогодні ставляться трохи скептично. Але його балет «Про що співала трембіта» та інструментальні твори не вписуються у вузьке розуміння соціалістичного реалізму і є яскраво національними.

На шляху відкриття для себе вітчизняної культури нас чекає багато сюрпризів. І для того, аби якісно презентувати її шедеври на міжнародній сцені, нам треба спочатку зробити багато «домашньої роботи» з селекції, опису та нотовидання, намагаючись долати стереотипи в її дослідженні. Сподіваюся, Антології стануть одним із камінчиків цієї бруківки, даруючи багато приємних вражень як українським виконавцям, дослідникам і слухачам, так і зарубіжним.