Колеги, кожного разу, коли я сідаю за анонси, я не знаю, що буде зранку і що трапиться днем. Але я продовжую це робити, бо як на мене, це принципово, — Марія Галіна, Одеса Дейлі.
9 січня в мальовничої підземної залі ONFAM / Одеський національний художній музей відбулася дискусія на тему “Минуле як виклик, минуле як ресурс” – присвячена різним типам спільної пам’яті (Спікери: Марія Тахтаулова (Харків) — історикиня, кандидатка історичних наук, начальниця Другого міжрегіонального відділу УІНП, координаторка Харківської топонімічної групи, авторка наукових і науково-популярних публікацій. Оксана Довгополова (Одеса) Кураторка платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторка філософських наук, професорка магістерської програми “Дослідження пам’яті та публічна історія” Київської Школи Економіки. Модераторка (та організаторка, хоча це не вказано в анонсі) — Світлана Бондар — відома одеська журналістка, головна редакторка порталу Opinion і регіональна координаторка на Одещині проєкту Re:Open Ukraine від Інституту центральноєвропейської стратегії)*.
Доброго дня, свята в нас закінчилися, йдуть будні. Це завжди серйозний іспит, але ми впораємося. Тим більш, в нас не так багато подій, та й свята це зараз – попри все, — з нами, як завжди, Марія Галіна, Одеса Дейлі.
Наприкінці року відбувся фінісаж виставки Бориса Айзенберга, директора кращого на Одещині розплідника рослин, художника та фотографа, який загинув на фронті, рятуючи побратима. Там, на фронті Борис Айзенберг продовжував фіксувати красу світу, і його рисунки та фотографії рослин гарячої зони експонувалися на виставці в Одеському Художньому музеї.
Поезія, як це вже неодноразово зазначено, відноситься до інструментів швидкого реагування (на відміну від прози, що вимагає тривалої рефлексії). Не дивно, що зараз ми маємо потужний корпус поетичних текстів, пов’язаних із війною. Але постає нерозривно пов’язане з цим питання: а як, власне, перекладати з мови війни (котра є травматична за визначенням) на мову поезії? Тут ми стикаємося не лише з проблемою опрацювання травми (що неминуче). Справа в тому, що екстремальна ситуація вимагає від відповідального(ної) автора(ки) зміни інструментарію.
