Провідні оркестри світу мають тривалу традицію влаштовувати відкриті репетиції для дітей та підлітків, проте в Україні ця практика поки що не є розповсюдженою. Kyiv Symphony Orchestra започатковує формат сімейного концерту в Україні і вже 27 листопада у партнерстві з громадською ініціативою «Відкрита музика міста» запрошує на подію «Чотири країни / Сімейний концерт». В інтерв’ю виданню Kyiv Daily головний диригент Луїджі Ґаджеро розповів про переваги такого формату та поділився подробицями власного «daily routine» під час підготовки нової програми.
Луїджі, вже чотири роки ти — головний диригент Kyiv Symphony Orchestra. Що означає бути головним диригентом, чи маєш ти певну стратегію розвитку оркестру?
— Думаю, що будь-який хороший диригент має певне бачення, шукає специфічний і неповторний звук, дихання, сприйняття часу. Бути головним диригентом — це передусім ділитися цим поглядом зі своїм оркестром, формуючи, розвиваючи його відповідно до цього бачення. Цього можна домогтися, коли оркестр відчуває зв’язок твоєї музичної поетики з різними композиторами; із розумінням того, які моменти твоєї інтерпретації залишаються незмінними у різних програмах, а які в них все ж змінюються відповідно до унікальності програм.
Якою є daily routine (щоденна робота) для диригента, коли він працює над новою програмою?
— Вивчення нового твору для мене — це як уперше відвідати нову країну, або, ще краще, нову планету! Спочатку все не так, як ти звик, але крок за кроком ти починаєш знайомитися з цим новим світом, впізнавати предмети, пейзаж, мову, звикаєш до світла (або темряви) довкілля, до щільності повітря та до цього конкретного плину Часу (повільного чи швидкого, безперервного чи фрагментарного).
Коли ти відчуваєш, що можеш жити на цій (музичній) планеті як у своїй власній країні, тільки тоді можеш сказати, що знаєш твір. Фактично це означає проводити години разом із твором, який вивчаєш, з іншими партитурами того самого композитора, а також з архітектурою, живописом, поезією, театром, філософією, які походять із того ж стилю та періоду.
Коли ти стаєш перед оркестром, потрібно перекласти ці «знання» та інтерпретацію твору на безпосередню інтуїтивну мову. Це зовсім не означає, що потрібно бути суто практичним чи поверховим. Якщо чесно, то я терпіти не можу тих диригентів, які говорять лише про технічні аспекти («грайте голосніше, м’якше, більше staccato, більше legato, точніше»), тому що вони використовують багато «як» без пояснення «чому». Натомість я думаю, що необхідно сприяти тому, щоб твої музиканти закохалися в музику, яку ви граєте, так само як і ти. Потрібно знайти ефективну мову, яка керує цим «чудом» тут і зараз.
Пропонувати образи, пригадувати емоції, працювати над взаємодією між музикантами — все це сприяє формуванню живої інтерпретації, а не зомбованого і марного відтворення того, що ви або композитор мали на увазі.
Чи може диригент грати музику, яка йому не подобається, але вважається видатною серед інших музикантів?
— Це залежить від того, чому музика не подобається диригенту. Я можу не поділяти цінностей композитора, але саме з цієї причини виконання його музики стає приводом для вивчення тих «емоційних відтінків», які я не використовую часто. Це може збагачувати мою «емоційну палітру» не лише як музиканта, але і як людини. В інших випадках я можу сприймати твір (або твір мистецтва) як щось, що взагалі не є мистецтвом, і що натомість вводить людей в оману. Цю музику, звісно, я б ніколи не виконував, навіть якщо вона якось «визнана».
Концерт 28 листопада присвячений головуванню Угорщини у Вишеградській групі — союзу чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини. Чи пов’язані вибрані твори між собою?
— Для мене справді важливо вибудовувати цілісну музичну подорож, де поетика різних композиторів може висвітлити розмаїті аспекти головної «теми», що їх пов’язує. Але саме цей концерт став винятком з моєї звички. Оскільки програма мала поєднувати музику країн Вишеградської четвірки, це спонукало мене вибирати якомога «різні» твори. Однак, насамперед завдяки цим відмінностям можна оцінити, як обрані композитори є представниками саме своїх країн. Наша ідентичність визначається як тим, ким ми є, так і тим, ким ми не є.
27 листопада вперше Kyiv Symphony Orchestra в партнерстві з громадською ініціативою «Відкрита музика міста» влаштовує відкриту генеральну репетицію концерту для дітей та підлітків. Чим такий формат є особливим для юної аудиторії?
— Відкриті репетиції для дітей були однією з моїх перших пропозицій як головного диригента Kyiv Symphony Orchestra, тому я безмежно щасливий, що ми нарешті втілюємо це у життя! Гадаю, що діти надзвичайно чутливі до наративного елементу у музиці, вони набагато відкритіші за нас, дорослих. Їм легше співпереживати навіть складній музиці, яка зазвичай була б занадто складною для дорослої публіки.
Я думаю, нині Інтернет попри те, що може надати будь-яку інформацію, де б ти не був, саме цією якістю і робить її марною. Ми можемо прослухати твір (або прочитати книгу, або знайти зображення) в один клік, але водночас ми стали несприйнятливі для цієї музики, книги, зображення. Вони більше не залишають слідів всередині нас. Ми втратили здатність залишатися враженими — наче кіноплівка, що може буде пошкоджена світлом. Гадаю, це дуже серйозна, велика трагедія.
Натомість відвідати генеральну репетицію, спостерігаючи й відчуваючи, як музиканти зосереджені на музиці, і водночас реагуючи на коментарі щодо творів — це все ще може вразити дітей та молодь, залишивши «слід» у їхньому серці. Цей «слід», можливо, буде надихати їх і пізніше дозволить відкрити та полюбити нашу надзвичайно цінну музичну спадщину.
Текст: Ліза Сіренко
- Концерт у форматі відкритої генеральної репетиції відбудеться 27 листопада, об 11:30. Вхід вільний за реєстрацією на сайті (актуальна до 24 листопада) та за умови дотримання правил «червоної зони». Адреса: площа Лесі Українки, 1 (із собою необхідно мати паспорт, або водійські права).
- Концерт Four Countries / «Чотири країни» відбудеться 28 листопада о 19:00 в бальній залі готелю Hilton Kyiv (бульвар Тараса Шевченка, 30). Квитки доступні за посиланням.
