«Музичний портрет міста» триває вже півроку, шість міських об’єктів знайшли свій голос, шість з дванадцяти роликів викладені в соціальні мережі.
Kyiv Daily попросив авторiв проекту пiдвесті проміжні підсумки.
Для вас це ще й історії про погоду — кожен місяць вона різна, якимось чином впливає на вибір місця?
Роман Коляда: Особисто я досі не впевнений, чи це не тому у нас у грудні плюс 12 вдень, що ми щомісяця маємо зіграти десь на вулиці концерт. Жартую звісно, але поки що з шести зйомок тільки одну ми перенесли через погоду, та й те лиш через туман, бо дрон не міг знімати з висоти. Ми не думаємо про погоду. Ми думаємо про історію, емоції, відчуття від місця і від міста. А погоду нам небеса якось організовують чудовим чином. Спасибі їм за це.
Маріанна Бойко: Цікаво було, коли приїхали знімати на сміттєзвалище, небо затягнуло хмарами і почався дрібний дощ. Грати в дощ серед сміття, з нами люди, апаратура, дрон. Здавалося, що все, «кіна не буде»)) Але в цю мить з’явилося відчуття, що все буде добре і погода на нашому боці) В той день ми зняли відео, що зробило прорив. Погода була на нашому боці. І люди.
Де можна грати в мороз? У сильний дощ?
М.Б.: Локації знаходить нас частіше, ніж ми їх. Ми відкриті. Я вмію тримати зонта, а Роман – грати (сміється).
Р.К.: Суто технічно в мороз можна грати де завгодно, якщо техніка витримає. Я якось грав концерт на Контрактовій площі при мінус 5. Такі собі відчуття, ну але зіграв. Якщо дощ – навіть складніше, бо може електрику залити. З іншого боку – у нас є ідеї щодо локацій, де можна буде грати і в дощ, і в мороз, і при цьому продовжувати милуватися містом. Але ми поки що потримаємо це в таємниці.
Що вам дала ця «музична урбаністика»?
Р.К.: Можливість бачити неочевидне. Так само як у музичних портретах людей іноді виникають дуже несподівані звучання, дуже інтимні. Так само і місто, навіть у найбрутальніших своїх проявах може виявитися дуже теплим і ліричним. Хто міг очікувати, що на сміттєзвалищі буде записана колискова?
М.Б.: Зупинитися та відчути. Подивитися в очі різним людям. Побачити інші місця по-інакшому. Бучити річку з людей, яка обтікала маленький металевий острів, де грав Роман. Це ділянка на шляху між електричками та метро Вокзальна. Люди — як хвилі. Вони могли підняти, а могли і затоптати або зіпсувати апаратуру. Це було лячно, але було в цьому щось піднесене. Я знімала напроти, а потім передивлялися це відео з дрону. За моєю спиною стояли безхатченки. І в той момент я відчувала їхню підтримку. Що не скажеш про Романа.
Який фідбек ви отримуєте від слухачів?
М.Б.: Гарна ознака – перше враження після перегляду – мовчання. Відео та музика викликає у людини одночасно різні емоції – переплетіння прекрасного (музика, красиві локації, голос) з жахливим (сміття, розвалена будівля). Часто свої екологічні лекції я починаю з відео зі сміттєвого полігону. І бачу сотні очей. Іноді я запитую, що ви зараз відчуваєте. Але частіше даю людям можливість оговтатися.
Р.К.: Найприємніше, коли пишуть «Ви розбудили море спогадів» або змальовують картини побачені не у кадрі, а за ним. Коли глядач побачив зарослий травої дворик на Подолі і в кількох реченнях змалював картину, яка є тепер лише у його пам’яті, наприклад.
Або коли довкола того двору раптом ремонтують паркан після виходу нашого відео. Теж різновид фідбека…
Накреслені чи наступні шість локацій?
Р.К.: У нас є кілька ідей. Але довсід показує, що місто іноді вносить свої корективи у наші плани. Тож ми дуже ретельно до нього прислухаємося і реагуємо.
М.Б.: Я відкрита простору. А ще людина дедлайну. Тож все активується перед зйомками (сміється).
Чи можуть на їх вибір впливати ваші слухачі?
М.Б.: Так!! Обов’язково порекомендуйте незвичайну локацію для майбутніх зйомок!
Р.К.: Ми постійно запрошуємо на своїх фб-сторінках пропонувати нам локації. Обов’язково розглянемо всі варіанти і оберемо найцікавіші ідеї.
Що вам особисто дає цей проект?
Р.К.: По перше – це люди. Неймовірні люди, які притягуються до цього проєкту. Які готові їхати слухати музику на звалище, чи мерзнути на яхті, лізти разом з нами на дах хмарочоса. Які потім виглядають у кадрі так, наче ми роками проводили кастинги (як наприклад у відео з трамваєм). По друге – уважно вслухаючись і вдивляючись у світ довкола себе ти все більше і більше пізнаєш… себе. І це безцінно. Ну і нарешті – цей проєкт приносить нову музику. Щомісяця – нова мелодія, часом не одна. Хіба це не прекрасно?
М.Б.: Розкрити себе, познайомитися з собою через місця, людей, а головне – музику! Музика Романа має неймовірну силу) Вона виходить через нього в цей світ та живе далі своїм життям. Хочеться слухати її біля моря, в літаку, в лісі, будь де. Хочеться плакати або посміхатися, дихати, а головне – жити!
