Нещодавно на відкриття нового творчого проекту SOTA CINEMA &THEATRE HUB до Києва завітала зірка світового кіно – акторка Фанні Ардан. На своєму творчому вечорі в кінотеатрі «Оскар» видатна француженка представила свою режисерську роботу — художній фільм «Химери, яких немає», поспілкувалася з колегами, шанувальниками та студентами. А потім разом з засновником SOTA CINEMA &THEATRE HUB, кінопродюсером Олегом Коханом, Фанні Ардан відповіла на наші запитання.
Звідки прийшла ідея створити такий мультимедійний хаб у Києві – для кого і для чого він потрібен
Олег Кохан: Ідею збиратися, щоб обговорювати, а не тільки відвідувати резонансні культурні події, я давно реалізував у демо-версіі в компанії друзів, але десять разів ходити на кожну кіно чи театральну прем’єру, щоб потім, поділитися враженнями, просто не вистачає часу. Жартую. Якщо серйозно, як продюсер авторського кіно, де зазвичай задум режисера варто пояснити, щоб глядач точніше відчув, а зрештою, відкрив там власні смисли, я переконався, що витвори мистецтва варто обговорювати, сперечатися, ділитися враженнями. А в умовах карантинів і тотального дефіциту очного спілкування кожна така зустріч як свято, адже кіно дивляться усі, а де ще можна звіритися і поділитися враженнями з автором твору? Тому серед наших гостей були дипломати й бізнесмени, медійники та студенти, митці та шоумени. І всі вони шанувальники таланту незрівнянної Фанні Ардан.
Фанні Ардан: Для мене, як режисерки та актриси кожна зустріч з глядачами, які знають мою творчість і розуміють, про що я хочу розповісти у своїх фільмах, як ковток свіжого повітря. Адже, коли я працюю над театральними ролями чи знімаюся в кіно, я ніби опиняюсь у замкненому просторі і це дуже виснажливо. Я настільки розчиняюсь у процесі створення кіно і так захоплююсь сценарієм і зйомками, що не дивлюсь потім весь фільм на великому екрані, щоб не розчаруватися. Тому мене так окрилює живе спілкування з глядачами: я бачу очі, посмішки, і відчуваю їх реакцію на мою роботу, їх питання підказують мені, чи вдалося нам порозумітися.
Які питання найбільше цікавлять українських кіноманів і творчу інтелігенцію?
ОК: Українських кіноманів, як і решту шанувальників мистецтва в усьому світі цікавлять актуальні історії, які здатен розповісти автор, характери і теми, які влучають прямо в серце, а не проносяться протягом навиліт, не лишаючи слідів. Якщо глядач вдумливий і як кажуть у кінематографі «насмотренный», він відчуває справжність будь-якого твору, адже за статистикою за перші 10 хвилин глядач приймає рішення – продовжити перегляд чи піти, і страшніше за ці перші 10 хвилин для авторів фільму, можуть бути…..ні, не наступні 10 хвилин, а перші 5. Тому нам так важливо, щоб глядач був справді не прохідний, а здатний відчувати, розуміти і співпереживати, а не лише розважатися. Щоб не піти раніше, не відчувши лише в силу не обізнаності, а розкрити задум автора.
ФА: Я впевнена, що глядачі, яких я побачила в Києві, вдумливі і чутливі. Чутливі до чужого болю і страхів. Принаймні, ті питання, які вони поставили мені після перегляду фільму, дають мені право так думати. Вони здалися мені свободними, бо питання чужої дискримінаціі їх обурило, а для мене тема внутрішньої свободи людини – є чи не найголовнішою і в житті, і в творчості. Бо лише пристрасть і свобода незмінно стимулюють і надихають нас на нові творчі злети й боротьбу з власними комплексами і страхами.
Які три головні поради ви можете дати майбутнім акторам, а, можливо, режисерам і продюсерам
ОК: Не зраджувати собі, ніколи не зупинятись і мріяти сміливіше!
ФА: Мій батько колись дав мені важливу пораду, яку тепер я передала своїм дочкам: «менше говори про політику і не вчи інших жити». А що ж до акторів, головне — бути у моменті і вміти ділитися прекрасним! Можливо, це не професійно, але я завжди роблю тільки те, що хочу і переконана, що краще маленька роль, від якої ти в захваті, ніж велика, до якої байдуже.
Мадам Ардан давно не була в Україні, то чим, крім творчого вечора, був наповнений уік-енд світової зірки кіно у Києві
ОК: Так, мадам Ардан не була у Києві більше 10 років, тому ми намагалися максимально насити її програму приємними сюрпризами. Охопити все було неможливо, але, ми, наприклад, знаючи, як вона любить спілкуватися з молоддю запросили виступити на її творчому вечорі майбутніх акторів – гурт «Шмальгаузень» – які так надихнули своїм виступом нашу гостю, що вона вирішила прочитати вірш Володимира Висоцького у їх супроводі. На щастя, погода була сонячною, тому екскурсія містом і у Софію Київську дозволила побачити осінній Київ у свій красі!
ФА: Я закохалась уКиїв – ваше місто неймовірно красиве. Мені здається, я могла б годинами дивитися на Дніпро з вікна готелю. Велична Софія і бруківка. Але найбільше мене вразив старий музикант на площі. Він так проникливо грав на бандурі якусь сумну народну пісню, що мимоволі сльози наверталися на очі. Взагалі-то, я відчувала себе надзвичайно легко, навіть інколи як вдома – а мій улюблений подвійний еспресо і свіжий хліб з джемом зранку, були надзвичайно смачними. І якщо б я могла лишитись у Києві ненадовго, я була б щасливою. Але сподіваюся на нову зустріч з вами у новому році, а до того часу — із задоволенням слухатиму альбоми ваших неперевершених «Дахи Брахи», Ніни Матвієнко і Мар”яни Садовської.
Текст: Світлана Машовець
