«Філармонія нескорених»: проєкт на підтримку музикантів із окупованих та деокупованих українських територій

«Філармонія нескорених»

Маріуполь, Херсон, Донецьк, Луганськ, Харків… Ці та інші українські міста, що перебувають під постійним обстрілом агресора – наш біль. Постійний моніторинг новин говорить нам про жертви серед мирного населення, зруйновані житлові будинки та інфраструктуру, відсутність комунікацій… Цей жах мусить врешті закінчитися українською перемогою. Та поставимо несподіване, на перший погляд, питання: як живуть музиканти, що родом із цих територій? Де вони тепер? Чи дають концерти? Коли і для кого? Власне, задля них і виник проєкт «Філармонія нескорених», концертна серія, започаткована у Національній філармонії України.

– У рамках проєкту «Філармонія нескорених» плануємо орієнтовно раз на місяць надавати сцену Колонного залу філармонії музичним колективам філармоній деокупованих, прифронтових регіонів для проведення їхніх концертів, – каже Михайло Швед, в.о. генерального директора Національної філармонії України. – Плануємо запрошувати Харківську, Херсонську, Сумську, Миколаївську, Чернігівську, Дніпровську та Запорізьку філармонії – ті, котрі зараз перебувають у найбільш небезпечній зоні. Паралельно залучатимемо до співпраці окремих солістів. Розпочинаємо проєкт із концерту оркестру «Ренесанс» легендарної Маріупольської камерної філармонії під керівництвом Василя Крячка. Цей камерний оркестр зараз тимчасово базується у Київській організації Національної спілки композиторів України, проводить тут репетиції. Будемо шукати постійну репетиційну базу. Наш громадянський і суто людський обов’язок – підтримати й зберегти маріупольський камерний оркестр як бренд.

Василь Крячок – постать легендарна і героїчна. Уродженець Черкащини, він пов’язав свою долю із Маріуполем, де ще наприкінці 1980-х заснував Камерний оркестр «Ренесанс», ставши його диригентом і художнім керівником. 2018-го маестро очолив Маріупольську камерну філармонію, єдину філармонію України, що була створена вже у період незалежності. Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого аж до другої половини квітня Василь Крячок залишався у Маріуполі. Окупанти неодноразово намагалися схилити його до співпраці, але проукраїнська позиція митця, за яку він міг заплатити власним життям, залишалася незмінною. 

– Із Маріуполя я виїхав десь 23-24 квітня, – розповідає маестро. – Не міг виїхати, бо філармонія була в бомбосховищі, де перебувало аж 1200 осіб, я не міг покинути людей. Там були і діти, і породіллі, які просили, щоб я їх не кидав. А потім, вже коли у бомбосховищі майже нікого не лишилося, більшість виїхали, виїхав і я, окупанти мене ж і вивезли – через Донецьк у Ростов. Звідти дістався у Європу. Другого варіанту не було, добратися на українську територію можна було хіба пішки. Зі мною ще було три собачки. Донька моя вже 4-5 років живе у Німеччині, до неї я й поїхав. До Києва повернувся буквально два тижні тому. 

Василь Крячок каже, що коли зайшов у Києві до музичного магазину, його відразу впізнали. Розпитували як і що, дякували, захоплювалися. 

– Це буде наш перший концерт від початку війни, – продовжує диригент. – Війна розкидала нас по всьому світу, зокрема, багато наших у Грузії. Виявилось, серед нас багато колаборантів і зрадників: зі 103 працівників філармонії 62 залишилися співпрацювати із окупаційною російською владою. Ми – ті, що зараз в Україні – починаємо із чистого аркуша, який потрібно заповнювати історією. Зібрали мінімальний склад, який може бути в камерному оркестрі: 15 осіб. Із них – 4-5 буде маріупольців, решта – музиканти-переселенці із Луганська та Харкова, також запросили артистів із Києва. На роль соліста я запросив нашого великого друга, прекрасного музиканта Назарія Пилатюка (скрипка). 20 лютого – символічний день для нас. Це ще й день пам’яті Героїв небесної сотні. Але програма концерту буде не так траурною, як величавою: від бароко до сучасності. Усе ж ми відкриваємо нову сторінку у творчій біографії Маріупольської камерної філармонії.

  • Програма:
  • Джованні Баттіста Перґолезі – Концертино для струнного оркестру
  • Томазо Антоніо Віталі – Чакона для скрипки і струнного оркестру соль мінор
  • Джон Вільямс – Тема з музики до кінофільму «Список Шиндлера»
  • Богдана Фроляк – Фантазія на теми пісень рок-гурту «Океан Ельзи»
  • Антоні Вівальді – Із циклу концертів «Пори року» для скрипки, клавесина і струнного оркестру, тв. 8:
  • – Концерт № 2 «Літо» соль мінор, RV 315
  • – Концерт № 4 «Зима» фа мінор, RV 297
  • Євген Петриченко – «Коло» для скрипки і камерного оркестру

Квитки

Текст: Олеся Найдюк

Підтримайте нас, якщо вважаєте, що робота Дейли важлива для вас

Возможно вам также понравится

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *