До 1 березня у Національному музеї «Київська Картинна Галерея» триває виставка «Внутрішній простір. Колір» Ангеліни Гафинець.

Вперше столична публіка і роботи закарпатської художниці зустрілись 2021 року. Тоді в музеї історії Києва пройшла виставка Ангеліни Гафинець «Під іншим кутом». На полотнах були переважно натюрморти та інтер’єри. Часто в несподіваному кольоровому рішенні.

— Теперішні роботи — потужний крок уперед, – каже куратор виставки Юрій Комельков. – Два роки тому Ангеліна показала реалістичний, можна сказати, живопис зі зрозумілими предметами. На її полотнах знову внутрішній простір, але складний, обмежений стінами, і єдине, куди можемо рухатися, це через кольорові площини. Їх поєднання додає величезний об’єм роботам, стали ніби у форматі 3D. З’явилася структурність. Крім кольору, є до п’яти перспектив у кожній роботі, фактура. Є елементи супрематизму Малевича, геометричні фігури або така знахідка, як шахівниця – художниця використовує цей елемент із зовсім різним ефектом, навіть якщо, здається, однакові роботи поставити поруч.

З Юрієм Комельковим спілкуємось за годину до відкриття виставки, прогулюючись лабіринтом залів музею, де колись висіли роботи Врубеля. 

— Під нещодавню виставку Анатолія Криволапа я тут повністю змінив середовище самих приміщень, — продовжує куратор. – Перефарбував у сіро-блакитний стіни, які були брудно-світлі. Знав, що роботи Ангеліни на них теж сядуть стовідсотково.

Хоч вона і виглядає тендітною дівчиною, вміє працювати. Відразу відчув у ній стрижень. Можна сказати, що ми стаємо свідками народження нової зірки. Всі пам’ятаємо Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, але за роки незалежності України на слуху не з’явилося в мистецтві аж таких яскравих імен із Закарпаття. Для школи живопису цього регіону ключовим поєднувальним словом є «інші». В їхній творчості інша експресивність, інша емоційність, інше ставлення до кольору.

У порівнянні з першим проєктом у Гафинець справді фантастичні знахідки поєднання кольорів. Вона теж «інша», і хоча б тому, що не схожа на того ж Криволапа, з яким Ангеліну часто порівнюють. Пан Анатолій, який вже бачив цю виставку, й сам зізнався, що ніколи б не додумався так поєднати кольори, які наче для усіх однакові.

Ще піднімає рівень сприйняття кожної роботи й самої виставки те, що експозицію розмістили в різних залах. Полотна наче розмовляють між собою крізь стіни. Сюжетна палітра ніби схожа, а от на кольорові рішення на перший погляд майже ідентичних робіт цікаво дивитися. Деякі полотна здаються темними на цих стінах, а ми їх підтримали білим або червоним тлом – і вже виглядають яскравіше, радісніше.

Ще в чому вигідний абстрактний живопис – роботу можна постійно міняти місцями, і це стає знахідкою.

Ангеліна Гафинець працювала над проєктом «Внутрішній простір. Колір» три тижні. Привезла до Києва сім десятків полотен, з яких на виставку відібрали біля сорока. Художницю оточили перші відвідувачі, поки шукають ручку, аби поставити автограф на альбомі, встигаю розпитати про найновіші роботи. 

— У третьому залі є біло-балкитні шахи з серії, над якою працювала останні два роки, – розповідає Ангеліна. – Теж абстракція – конструктив з експресією. 

Але коли стали відомі дати виставки в Києві, вирішила поки відійти від плаского зображення, додати тривимірності. У нових роботах присутній образ внутрішнього середовища, створений кольоровими площинами конструктивної композиції. 

Тут часто є структура шахів, яка дуже добре працює з простором і показує глибину – така собі інтелектуальна абстракція. 

Роботи першої моєї виставки в Ужгороді були монохромні, чорно-білі, і в дуже зближеній кольоровій гамі, нічого яскравого. В один момент зрозуміла, що боюся кольору. Вирішила що цю тему треба дослідити для себе особисто. Побачила картини одного художника і зрозуміла, що подобається, але я ще не розумію чому. Вирішила спробувати, і це було незабутньо, бо колір має енергію. Відчувається, коли з ним працюєш. Важливо не боятися, бо колір був підсвідомим страхом і коли став свідомим, мені це не сподобалось. 

Проєкт інтер’єрів «Під іншим кутом» був про мій емоційний зв’язок з кольором. 

Мене цікавить він як самостійна субстанція, як засіб вираження почуттів і настрою. Кожен відтінок має свою силу і енергію, а вдало скомпоновані барви можуть викликати глибокі емоції і передавати найтонші нюанси певного стану. Саме через колір я сприймаю зовнішній світ і досліджую глибини внутрішнього.

Мені цікаво, як поєднуються великі площини з маленькими фігурками. І я це передаю, тільки не класичним академічним способом, а через власне бачення і відчуття. Важливі час і настрій. У тому ж білому може бути багато відтінків. Залежно від суміжних барв, загальної композиції, в одному кольорі відчувається і пристрасть, і смуток, і радість. Навіть у житті, якщо побачите зелену вазу на тлі червоної стіни, це спрацює на контрасті. А поміняти тло – і це вже буде інший зелений. Мене захоплюють такі непередбачувані наслідки. Люблю подібні відкриття, заглиблюватися в нові реалії.

Мої роботи не мають назв. Це мистецтво інтуїтивне, кожен глядач нехай трактує побачене залежно від свого внутрішнього світу. Це як дзеркало. Я в ньому побачу мініатюрну брюнетку, а інша людина – себе. Колір нікого не може залишити байдужим. Мусить або роздратувати, або сподобатися.

На «Внутрішньому просторі» ми з кольором подружилися. 

На моїх роботах він уже більш продуманий. Спочатку підбираю фарби, потім народжується композиція в малюнку. На полотні все має бути ідеально – кожен колір на своєму місці, кожна площина відповідає своєму плану.

Текст: Іван Столярчук

• Що: виставка Ангеліни Гафинець «Внутрішній простір. Колір»
• Коли: до 1 березня, з 11.00 до 17.00 (каса до 16.30), понеділок та четвер – вихідні
• Де: Національний музей «Київська Картинна Галерея», вул. Терещенківська, 9