Кураторки платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксана Довгополова та Катерина Семенюк про те, навіщо вони створюють глосарій — словник понять, які використовуються в роботі з колективною пам’яттю.

Що таке глосарій? Навіщо він потрібен проєкту?

Оксана: Те поле, в якому ми працюємо, — це точка перетину багатьох дисциплінарних полей, тому будь-хто, хто говорить на ці теми, змушений торкатися речей, у яких він не є фахівцем. Для того, щоб ми не тиражували помилки, а мали можливість спертися на розуміння тих, хто є фахівцем у своїй темі, ми й придумали міждисциплінарний глосарій. Поле «пропрацювання минулого» вимагає знань і в області міжнародного права, і в області Memory Studies, і в області історії, мистецтва і так далі. Досить важко проговорювати очевидні речі людині з іншого дисциплінарного поля. Але коли ми почали працювати в цьому напрямку, зрозуміли, наскільки це необхідно. Фахівці часто використовують складні терміни, і якщо намагатися їх «спростити», виникають примітивізація і маніпуляція. Ось така була мотивація.

Я правильно розумію, що це дорожня карта для учасників проєкту, створення території взаєморозуміння? Ви виробляєте «спільну мову»?

Катерина: Так, але єдине уточнення: не тільки для учасників проєкту. Глосарій націлений на аудиторію набагато ширшу, ніж власне проєкт і його оточення. Глосарій працює, по-перше, на професійну спільноту, яка представляє всі ці дисципліни, по-друге, на широку аудиторію, яка зустрічається з цією термінологією в тій чи іншій ситуації. Яка його прикладна функція сьогодні? Наші колеги та співавтори репостили глосарій як рекомендацію використовувати його перед відвідуванням виставок, які були представлені в Києві на той момент. Це видима тенденція: сучасні художники звертаються до минулого, до тем, які фігурують у глосарії. Наприклад, його запуск збігся c двома вставками Нікіти Кадана  — в The Naked Room і PinchukArtCentre, і ми навіть трохи здивувалися, що, не домовляючись між інституціями, всі працювали в одному напрямку.

Як ішла робота над глосарієм?

Оксана: Спочатку у нас був нормальний, робочий, не амбітний план. Ми готуємо тексти для широкої аудиторії і є поняття, які необхідно інтерпретувати. Але складно читати, коли половина тексту це пояснення того, що ми хочемо сказати — «рідкісний птах долетить до середини Дніпра». Тому ми подумали, що було б добре відразу ж відсилати до якогось ресурсу, в якому певний термін просто і популярно пояснюється. Спочатку ми вирішили: «А давайте-но ми будемо робити маленький словничок основних термінів: нарація, колективна пам’ять». Ми думали це зробити силами команди проєкту. Але коли я почала писати перші терміни, я зрозуміла, що вже на повну читаю Адорно, Ясперса, Арендт — і далі великий список. Почалася паніка, стало зрозуміло, що до цього треба підійти серйозно.

Наприклад, коли ми говоримо про роботу з травматичним минулим, ми стикаємося з поняттям «злочини проти людяності». Я розумію, що я не можу це пояснити одночасно і професійно, і просто. Так стало ясно, що у нас є необхідність запрошувати людей із власною експертизою.

Проблема в тому, що у нас, наприклад, слово «геноцид» на будь-якому паркані написане. При цьому люди не в змозі говорити про геноцид, тому що немає розуміння, що стоїть за цим терміном, і в розмову завжди включаються емоції.

Катерина: Так. І як відрізнити «геноцид» від «злочинів проти людяності». До речі, коли два роки тому розгорілися суперечки, чи визнавати Голодомор геноцидом, ось тоді дуже б знадобився наш глосарій.

Оксана: Коли ми говоримо про пропрацювання минулого, включається емоційна хвиля, а не раціо. Люди мають на увазі: «Визнайте нашу травму».

Тобто ви зараз створюєте територію знання зі спільною мовою, яка виконує і етичні завдання, крім підвищення знання?

Оксана: Так, це не просто освітнє завдання, як, наприклад, отримати додаткові скіли.

Не просто інформування. Ви йдете від емоцій до знань.

Оксана: До критичного мислення. Це, по суті, робота громадянського суспільства. Для того, щоб громадянське суспільство могло існувати, воно має вміти критично опрацьовувати нові питання і приходити до висновків — не коли у нас зашкалюють пристрасті, а коли ми розуміємо, як це працює в різних контекстах. За великим рахунком, наш проєкт — про це.

Катерина: Проєкт Минуле / Майбутнє / Мистецтво має і миротворче завдання в тому числі. Наш ключовий партнер — німецький фонд forumZFD. Це міжнародна peace-building організація, яка працює на територіях, де є конфлікти.

Оксана: Іноді необхідно просто пояснити поняття, домовитися, що ми маємо на увазі, для того, щоб не увійти в конфліктну ситуацію. Тобто для нас в якійсь мірі це робота з конфліктами. І суспільство у нас дуже конфліктне багато в чому саме тому, що не опрацьовані ці поняття.

Як ви приймали рішення, хто яку область буде описувати?

Катерина: Ми давно працюємо у своїх професійних колах. І якщо ми самі не беремося пояснити термін «геноцид», ми розуміємо, хто має найкращу експертизу. Ми обираємо людей відповідно до їхніх сфер спеціалізації в конкретній дисципліні, підходимо максимально вузько. Зараз, коли глосарій уже запущено, починає працювати ще один формат: ми отримуємо пропозиції написати той чи інший термін від потенційних авторів.

Тобто глосарій не може бути завершений — він буде природним чином поповнюватися, ці терміни неможливо вичерпати?

Оксана: Поки що ми не ставимо питання про завершення, ми поставили питання про початок! Ми розуміли, що непродуктивно чекати, поки підготуємо необхідну кінцеву кількість термінів, щоб видати щось фундаментальне і закінчене… Ми прийняли вольове рішення: опублікуємо перші 30 термінів і поступово будемо додавати.

Цими текстами можуть користуватися як професіонали, так і люди далекі від цих тем. Причому в залежності від запиту, людина отримує той обсяг інформації, який її може задовольнити. Якщо людина хоче зрозуміти в цілому, що означає термін, вона бачить короткий опис. Ті, кому цього недостатньо, можуть розгорнути статтю і зануритися в тему глибше.

Катерина: Що стосується довгостроковості проєкту. Терміни навряд чи вичерпаються, але наш ресурс обмежений: ми не велика державна інституція з довгостроковим фінансуванням, ми — проєкт. Ми вирішили працювати, виходячи зі своїх ресурсів. Офіційно глосарій — продукт проєкту Минуле / Майбутнє / Мистецтво, а також тих людей, які беруть участь і допомагають нам.

Наскільки довго ми з Оксаною, як кураторки, будемо цим займатися? У нас серйозні плани. Ми робимо все можливе для сталості нашого проєкту.

Оксана: Ми сподіваємося, що будемо продовжувати проєкт Минуле / Майбутнє / Мистецтво якомога довше. Одна з наших цілей в межах глосарію — вводити в українське поле ті терміни, для яких, можливо, не існує навіть адекватного перекладу. Чому не існує адекватного перекладу? Бо не проговорено контексти.

Катерина: Все-таки глосарій — це не якийсь кінцевий багатотомник у друкованому вигляді, у твердій палітурці. Це живий організм. Ми його дуже близько пов’язуємо з усім проєктом, він інтегрований у всю нашу програму. Коли ми робимо подію або публікуємо текст, ми посилаємося на глосарій. У той же час термінологія глосарію сама по собі стає темою окремої дискусії. Це такі взаємодоповнюючі речі.

Чим є глосарій? Це сторінка веб-сайту. Тобто можна відкрити сторінку зі свого гаджета, з десктопа і почитати. За формою він трохи ефемерний, хоча має, як нам здається, велику цінність.

Але тим не менше глосарій — книжкова штука. Робота над ним відрізнялась від складання академічних коментарів?

Катерина: Ми прийняли вольове рішення. У нашому глосарії немає виносок, цим він у першу чергу формально відрізняється від наукової статті.

Оксана: У нас немає місця, немає можливості. Це було реальною проблемою. Я, як академічна людина, і мої колеги теж, починаючи писати, посилання ставимо автоматом. Але ми змусили себе відійти від цього формату, тому що наша цільова аудиторія — широка.

Катерина: Ми могли б перепрограмувати сайт і знайти місце. Але ми з самого початку не хотіли перетворювати глосарій на збірку складних академічних текстів. Все-таки його ключова цільова аудиторія — непрофесійна, це не аспірант, який пише дисертацію. Ми — проєкт публічної історії. 

Було так, що якийсь написаний термін полегшував розуміння попереднього або наступного? Є перетини?

Катерина: Все, що пов’язано з Голокостом.

Оксана: Так. Є терміни, які нібито дають розгортку частини великої проблеми, а є терміни, в яких перетинаються сенси. У процесі підготовки термінів ми бачимо, що в принципі вони відсилають в одне сенсове поле, але вони різні.

І автономно вони теж потрібні?

Оксана: Так — вони відкривають більш широке контекстне поле. 

В мене, скоріше, не питання, а побажання. Я за те, щоб глосарій було видано, тому що він потрібен у вигляді брошури, тому що це готове, самостійне, науково-популярне видання.

Катерина: Дякую! Всерйоз — не в цьому році точно, тому що це все треба продумувати і планувати. Але не виключено, що він набуде якоїсь іншої форми.

Оксана: Може бути. Ми навіть і не думали про паперовий формат, тому що розуміємо: все це поле неймовірно величезне.