Кураторка Леся Кочергіна розповіла про те, як збирався «Ковчег». Мистецький проєкт задумала та створила Леся Кочергіна, він про цінності та про нас — хто ми, які ми — зараз і до війни, куди ми рухаємось, що захищаємо. У грудні проєкт поїде до Європи. Будуть інші країни, це — подорож, це — лише початок.

Ідея зробити спільну виставку виникла кілька років тому. Захотілось зібрати разом всіх тих, хто так наполегливо і з любов‘ю десятиліттями «оспівує» Україну у своїй творчості. Зібрати їх на одному «кораблі» і показати, яка потужна і аутентична українська мистецька школа, як сміливо і гордо художники ведуть оповідь про своє рідне і не схиляються від сильного вітру трендів і попиту. 

Мені важливо було зробити експозицію, яка різними техніками, темами, кольорами, епохами відображала нашу українську несхожість і цінністну універсальність одночасно, закликала до пізнання своєї історії і своєї землі, до роздумів, до відродження національної гідності. До всього того, що переживала і переживаю я, коли знайомлюсь із українським мистецтвом.

Митців, які зібрані в «Ковчезі», я як то кажуть колекціонувала у своїх уподобаннях і захопленні багато років. Когось знала особисто і товаришувала, чиєсь мистецтво споглядала на виставках або в пресі. Але всі — не випадкові, оскільки кожна експозиція має свою наповнену і розкриту концепцію, сформований і свідомий меседж до глядача. 

Усі представлені митці мають що сказати, знають як доторкнутися душі, зупинити і змусити задуматись. Їх мистецтво —інтелектуальне і водночас дуже чуттєве. Вони говорять універсальною мовою, якою говорили художники тисячі років до нас, і говорять про ті ж речі — цінності людини, суспільства, держави. 

Не важко було переконати художників звернутись в такий спосіб до ширшого кола глядачів і заявити свій маніфест, бо всі вони небайдужі люди, які переживають за долю свого народу і своєї країни. І навіть коли стало питання, що активні обстріли ворога можуть знищити експозицію, жоден з художників не відступив від мети представити виставку «Ковчег».